загрузка...
Перескочить к меню

Купер Эмиль (fb2)

- Купер Эмиль [Справочник-дайджест] 24K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:





КУПЕР Еміль Альбертович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Скрипаль, диригент, концертмейстер. Перший виходець з України, який диригував в «Metropolitan

Opera».

З учительської родини. Справжнє прізвище – Е. Купершток. Батько, Купершток А., – викладач

музики; брат, Купершток М. – диригент, хормейстер.

Народився 1 (13) грудня 1877 р. в м. Херсоні Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер 19 листопада 1960 р. в м. Нью-Йорку (США).

Навчався в Одеському музичному училищі (1891-1893), Віденській консерваторії.

Працював диригентом Одеського і Харківського оперних театрів (1898-1900), концертмейстером

Київської опери (1900-1904), диригентом московських приватної опери Зиміна (1907-1908) і

Великого театру (1910-1919), петроградського Державного театру опери і балету (1919-1924),

художнім керівником Латвійської національної опери (1924-1926), паризької «Гранд-Опера»

(1926-1928), Чиказької опери (1929-1932), нью-йоркського театру «Метрополітен-опера» (1944-

1950), Монреальської опери (1950-1960).

Кавалер французького ордена Почесного Легіону (1936).

Під управлінням К. пройшли перші в Росії постановки опер Р. Вагнера «Нюрнберзькі

мейстерзингери», «Донкіхот» Ж. Масне, 3-а симфонія і «Поема екстазу» О. Скрябіна, 3-ій

фортепіанний концерт С. Рахманінова в авторському виконанні, балети «Петрушка», «Жар-птиця»

і опера «Соловейко» І. Стравінського, прем’єри опер М. Римського-Корсакова «Золотий півник»,

М. Мусоргського «Борис Годунов», Е. Брітена «Пітер Граймс».

Наш земляк – головний диригент антрепризи С. П. Дягілєва «Російські сезони в Парижі і

Лондоні».

Останньою роботою була «Хованщина» (1950).

Збереглася низка записів К., серед яких опери А. Понк’єллі «Джоконда» і Ш. Гуно «Ромео і

Джульєтта», Угорська фантазія для скрипки і фортепіано, Східна симфонія, Романтична поема для

скрипки з оркестром (для фортепіано), угорський танець, романси.

Перу нашого земляка належить нарис «Пам’яті Артура Нікіша» (1922).

Не знайшовши спільної мови з новою владою, емігрував – спочатку до Риги (1924), потім –

Парижу (1926), і, зрештою, – США (1928).

Серед друзів та близьких знайомих К. – Ф. Шаляпін, М. Чехов, А. Нікіш, С. Дягілєв, М. Метнер, І.

Паліцин І. Труффі, Г. Фріман, О. Глазунов, Р. Гліер, П. Казальс, М. Кузнєцова, Й. Гельмесбергер,

Р. Фукс, М. М’ясковський та ін.


***

ШУКАТИ СЕБЕ

, з професійного кредо Е. Купера

Не втомлюватися шукати себе.

ВІДПОЧИНКУ НЕ МАВ, з «Автобіографії» Е. Купера

Як перед цим у Москві, я і в Петрограді не мав ніякого відпочинку. Навпаки, було потрібно ще

більше уваги до моїх обов’язків, ще більше відповідальності, а матеріальні умови життя з кожним

днем ставали гіршими й гіршими...

ДИРИГЕНТ-НАПОЛЕОН, з оцінки творчості Е. Купера В. Каратигіним

Сильний характер, владний, дух, що імпонує масі, надзвичайний розвиток вольового початку

психіки, величезна напруга внутрішньої енергії, відмінна загальна музичність, упевненість і

повнота знань у всьому, що стосується диригентського мистецтва – такі головні риси

загальнолюдського і артистичного складу Купера.


НІБИ СПІВАВ САМ, з оцінки творчості Е. Купера Д. Вальденго

Він керував співаками так, ніби на сцені співав сам.

З ТЕАТРУ ПІШОВ ВИМУШЕНО, з «Енциклопедії російської еміграції» В. Шелохаєва

Роки роботи у Великому театрі стали справді «золотим» періодом в творчому житті диригента.

Під його управлінням пройшли «Фауст» Ш. Гуно (у шаляпінській постановці і за його участі,

1910), прем’єри опер «Дон Кіхот» Ж. Массне (також з Шаляпіним, 1910), «Загибель богів» (1911),

«Золото Рейну» (1912), відновлений «Тангейзер» Вагнера. Уперше на сцені Великого театру він

поставив «Казку про царя Салтана» (1913) Римського-Корсакова, відновив низку його опер, а

також опери Рахманінова, Бородіна, «Іоланту» Чайковського; здійснив разом з Шаляпіним і

останньою дореволюційною прем’єрою у Великому театрі – оперу Верді «Дон Карлос» (1917).

...Прогресивні ідеї і гасла революції 1917 р. були сприйняті К. з радістю і надією. ... Він виступив з

ідеєю створення першої в країні державної філармонії і влітку 1921 р. став її керівником. Всього за

три літні місяці оркестр Петроградської філармонії провів 54 симфонічних концерти за

переповнених залів.

Та видатному диригентові довелося звалити на свої плечі не тільки музичні турботи.

Позбавившись невмілих організаторів, він сам їздив вантажним суденцем за картоплею і дровами

для артистів театру, «вибивав» парові казани і нові труби для опалювання концертного залу

філармонії, вирішував нескінченні фінансові утруднення.

...У 1942 спільно з М. Чеховим поставив в Міській опері Нью-Йорка «Сорочинський ярмарок»

Мусоргського (вперше в США), а потім здійснив постановку «Пікової пані» Чайковського.

Вінцем оперної кар’єри К. стала робота в «Metropolitan Opera»; він був єдиним


Загрузка...

Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг

Последние комментарии

Последние публикации

загрузка...