Купер Эмиль [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

вмить

приходить, і через декілька хвилин готовий текст гімну.

Їду на міст Коваля до видавництва А. Гутхейля. Не втрачаючи часу, він негайно ж відправляється

до нотодрукарні, і до середини наступного дня вікно магазина А. Гутхейля вже прикрашене новим

«Гімном Вільної Росії». Весь прибуток від продажу йде на користь звільнених політичних.

Короткий час всі театри були закриті, а коли вони відкрилися, на першому ж спектаклі ...у

Великому театрі гімн під управлінням Е. Купера виконали хор у супроводі оркестру... Легко

сприймана мелодія, прекрасний текст зробили те, що гімн став популярним, і не лише в Росії, а й

за кордоном.

У Америці мої друзі Курт Шіндлер з дружиною переклали текст англійською, видавництво

Ширмера його надрукувало, і в Америці він швидко одержав таку ж, якщо не більшу, ніж в Росії,

популярність. Тривала вона довго і після того, як в Росії ніякої свободи вже не було...

УСІ, МОВ РІВНІ, з книги Ф. Шаляпіна « Сторінки з мого життя»

Йшла репетиція «Псковитянки» (в Лондоні – авт.). Ми чи то чекали декорації, чи хтось з кимсь

сперечався, але репетиція затягнулася, пробило 4 години... Диригент Купер звернувся до мене і

сказав, що він зараз відпустить музикантів, а мені пропонує співати оперу без репетиції. Мене

особисто це аніскільки не схвилювало, я свою роль знав і, по суті, репетирував виключно для

інших.

Я з сцени відповів, що якщо не можна продовжувати, то робити нічого, доведеться співати без

репетиції. Говорили ми російською. У оркестрі ніхто не розумів, про що йде мова, але музиканти

за нами стежили. Коли диригент заявив, що він відпускає оркестр, якийсь поважний сивоволосий

скрипаль піднявся з свого місця і щось сказав диригентові. Диригент звернувся до мене і

переклав, що, оскільки оркестр здогадався, в чому справа, то пропонує п. диригентові і п.

Шаляпіну закінчити репетицію. Це було справді дуже зворушливо, ми, росіяни, у себе удома до

такого роду люб’язності, до такого роду любовного відношення до справи і розуміння важливості

його – не звикли.

Ці симпатичні люди, веселі, скромні, все більше і більше викликали прихильність до себе. З

деякими з них у мене зав’язалися досить приятельські стосунки.

У вільні хвилини я запрошував то того, то іншого з них до себе на філіжанку чаю, а якось, у свою

чергу, отримав запрошення відвідати одного з них.

Ми поїхали разом з Купером. Музикант жив на скромній вулиці, в невеликому затишному

будиночку, квартирка його була дуже бідною. Проте в ній все було якось особливо затишно,

зручно і красиво. Прийшло ще декілька музикантів, вони зіграли нам квартет Чайковського і щось

з Бородіна, – грали дуже добре, з великим підйомом і любов’ю. Потім ми пили чай, їли

бутерброди, палили і розмовляли один з одним як могли, але всі, як рівні.

БЕЗ ВІДЧУТТЯ МІРИ, з книги В. Теляковського «Спогади»

Шаляпін якщо кого полюбить, не знає міри уваги. Тепер його фаворит Купер. І він його

надзвичайно рекламував у вівторок, підкреслюючи публіці, що весь успіх «Фауста» належить

Куперові. Він не тільки побажав розділити аплодисменти з Купером і викликав його на сцену, але

весь час підкреслював, що в Купері – вся сила, висуваючи його поперед себе на авансцену для

розкланювання з публікою і потискуючи йому руки...

Шаляпін, звичайно, побічно зводив тут рахунки і з Суком і з Авранеком, показуючи, що ось, мовляв, лише Купер – справжній диригент. Але для Купера це колосальна реклама яка зміцнює

його становище. Рекомендація Шаляпіна не тільки для дирекції, а й для маси – все.

КОМУ КЛАНЯТИСЯ, книги Дон-Амінадо «Потяг на третій колії»

Еміль Купер в якомусь легендарному фракові, зшитому в Парижі, виблискував за диригентським

пультом, то морщився, то пнувся і, у відповідь на аплодисменти кланявся виключно у бік...

порожньої царської ложі.