Купер Эмиль [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

диригентові довелося звалити на свої плечі не тільки музичні турботи.

Позбавившись невмілих організаторів, він сам їздив вантажним суденцем за картоплею і дровами

для артистів театру, «вибивав» парові казани і нові труби для опалювання концертного залу

філармонії, вирішував нескінченні фінансові утруднення.

...У 1942 спільно з М. Чеховим поставив в Міській опері Нью-Йорка «Сорочинський ярмарок»

Мусоргського (вперше в США), а потім здійснив постановку «Пікової пані» Чайковського.

Вінцем оперної кар’єри К. стала робота в «Metropolitan Opera»; він був єдиним російським

диригентом, який стояв за пультом цього уславленого театру. Почавши з складної опери «Пеллеас

і Мелізанда» К. Дебюссі (26.1.1944), К. довів, що по праву вважається одним з кращих оперних

диригентів свого часу. За 6 сезонів він виконав 12 опер, провів 100 спектаклів, з рівним успіхом

проявивши себе в операх різних стилів.

...Театр К. залишив вимушено: нова адміністрація узяла курс на «омолоджування» складу. У

зв’язку з погіршенням здоров’я дружини (співачки Е. Кареніної) К. в кінці 1950 р. перебрався на

південь, в Батон-Руж (шт. Луїзіана), де узяв на себе керівництво міським симфонічним оркестром.

Одночасно він став головним диригентом Оперного театру Монреаля (Канада); у свої 75 років К.

здійснив прем’єри опер Дж. Менотті «Консул» і С. Прокоф’єва «Любов до трьох апельсинів».

Чудове враження залишила і його постановка «Отелло» Верді, якою він диригував в 80 років.

УПОРСКНУВ МЕНІ ОТРУТИ, зі спогадів Є. Мравінського

Коли я зараз замислююся над пройденим шляхом і намагаюся пригадати, хто і коли вперше

викликав в мені незламну пристрасть до диригування, то ...пригадую людину, чимось схожу

одночасно на Вагнера і Наполеона, наділену яскравим талантом, невичерпною енергією,

величезною волею. Це – Еміль Купер, котрий суміщав в собі диригента трупи, художнього

керівника і головного диригента театру... Саме він і впорснув у мене той «гран отрути», який на

все життя пов’язав мене з диригентським мистецтвом. Саме тоді я захопився романтикою

театрального музичення, відчув і зрозумів симфонізм оперної і балетної музики.

ЗДІБНИЙ АДМІНІСТРАТОР, зі спогадів К. Єршової-Кривошеїної

Наприкінці 1919 року в Маріїнському театрі сталася зміна музично-художнього керівництва.

Всіма шанований і улюблений диригент Альберт Коутс покинув Росію і переїхав на батьківщину

своїх предків до Англії. Головним диригентом призначили Еміля Альбертовича Купера.

...Він був не лише обдарованим художником, але й мав незвичайні адміністративні здібності.

довірили організацію академічної філармонії Петрограду, при якій за його ж ініціативою був

відкритий Малий зал, де стали проходити сезони камерної музики. Саме сюди я була запрошена як

виконавець низки фрагментів з музичних драм Вагнера, а також арій класичної і романтичної

музики.

НЕ ПОГОДЖУВАВСЯ З ШАЛЯПІНИМ, з книги Л. Сабанєєва «Спогади про Росію»

Цікаво, що у Шаляпіна була абсолютно відсутня та звичайна «гордість співака», яка зазвичай

проявляється в любові до високих і довгих нот, якими вони зазвичай перемагають публіку.

Шаляпін цього не любив – у нього була натомість дещо інша, тонша «гордість» і пристрасть. Він

козиряв і, якщо завгодно, навіть кокетував не високими і довгими нотами (якими, до речі, чудово

володів), а.... паузами, цими знаменитими і незабутніми шаляпінськими паузами, напруженими і

довгими, які змушували завмирати театр. Треба визнати, що він деколи ними навіть зловживав,

іноді на збиток музичній тканині опери, руйнуючи безперервність перебігу.

Зазвичай саме ці паузи були причиною його конфліктів і скандалів з диригентами, котрі стояли на

варті музичних інтересів опери. У більшості випадків, за моїми враженнями, диригенти мали

рацію (серед них були й такі великі музиканти, як Рахманінов і Купер). Але у всіх великих людей

– і особливо у великих співаків – бувають примхи, які їм можна пробачити.

ПЕРШЕ ВИКОНАННЯ «ГІМНУ ВІЛЬНОЇ РОСІЇ», з книги О. Гречанінова «Моє життя»

Звістку про Лютневу революцію в Москві зустріли з великим ентузіазмом. Народ висипав на

вулиці, у всіх у петлицях – червоні квіти, люди захоплено обнімаються, із сльозами на очах від

щастя... Я бігцем додому, і через півгодини музика для гімну вже готова, але слова? Перші два

рядки:

Да здравствует Россия,

Свободная страна

я узяв з Сологуба, подальші мені не сподобалися. Як бути? Дзвоню Бальмонту. Він