Жолобов Виталий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Жолобов Виталий [Справочник-дайджест] 24 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ЖОЛОБОВ Віталій Михайлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Льотчик-космонавт (35/78). Перебував у Космосі 49 діб 6 годин 23 хвилини 32 секунди.

З родини службовця. Батько, Жолобов М., – капітан пароплавства.

Народився 18 червня 1937 р. в с. Старій Збур’ївці Голопристанського району Херсонської області

СРСР (нині – Голопристанський район Херсонської області України).

Закінчив Азербайджанський інститут нафти і хімії ім. Азізбекова (1954-1959), Московську

військово-політичну академію ім. В. Леніна (1974).

Служив начальником машини інженерно-випробувальної команди (1959-1960), інженером-

випробовувачем 3-го відділу (1960-1981) полігону Капустін Яр, працював помічником з цивільної

оборони генерального директора Київського НВО «Маяк» (1983-1987), завідуючим лабораторією

скісного буріння об’єднання «Ноябрьскнафтогаз» (1987), начальником Ноябрської

аерокосмогеологічної партії (1987-1990), завідуючим кафедрою аерокосмогеології і геодезії

Інституту підвищення кваліфікації Мінгеології СРСР (1990-1992), головою спорткомітету

інноваційного об’єднання «Міраж» (1993), головою Херсонської обласної Ради народних

депутатів (1994-1995), головою Херсонської обласної державної адміністрації (1995-1996),

заступником генерального директора Національного космічного агентства України (1996-1997),

заступником директора ТОВ «Таврія-Імпекс ЛТД» (1997-1998), заступником генерального

директора ТОВ « Калита» (1998), президентом Аерокосмічного товариства України (з 2002).

Пройшов загальнокосмічну підготовку (1963-1965), а також підготовку за програмою «Алмаз»

(1966-1971).

Академік Транспортної академії України (1994).

Герой Радянського Союзу (1976).

Голова Всеукраїнського об’єднання «Слава».

Виконав один космічний політ на човні «Союз-21» (1976). Працював на орбітальній станції

«Салют-5». Політ було припинено достроково: за однією з версій, через проблеми у стосунках між

командиром і бортінженером.

Ж. – почесний громадянин міст Херсон, Гола Пристань (Україна), Калуга, Прокоп’євськ (Росія),

Цілиноград (Казахстан).

Серед друзів та близьких знайомих Ж. – В. Горбатко, В. Комаров, В. Севастьянов, Ю. Крикун, В.

Антонов, Є. Смірнов, Л. Каденюк, Я. Пустовий та ін.


***

ФІЛОСОФІЯ КОСМОСУ,

з життєвого кредо В. Жолобова

Тільки у Космосі цінуєш життя на Землі.

.

ЗБІГ ОБСТАВИН, зі спогадів В. Жолобова

У юності мені здавалося, що якщо я і стану військовим, то виключно офіцером флоту. Проте ще до

захисту диплома десять чоловік з мого курсу (і мене, зокрема) зарахували до кадрів Радянської

армії, і ми стали офіцерами.

Те, що потрапив до загону космонавтів, – теж елемент випадковості. Ми з товаришами по службі

збиралися виїжджати до Сталінграду, аби провести там відгули, накопичені за роботу, і по дорозі в

штаб зустріли посланця з відділу кадрів. Той сказав, що отримано наказ про відбір інженерів у

космонавти.

Чесно кажучи, серйозно я ніколи про це не думав, тому що у мене була нельотна спеціальність –

інженер, і не чекав навіть, що є шанс наблизитися до цієї професії. Та коли почув про наказ, пішов

у відділ кадрів і сказав, що теж хочу проходити комісію. Мені відповіли, що вже мало не

завершена підготовка списків, проте включили, оскільки я дуже прохав.

Зрозуміло, що тоді придатність до подібної роботи визначалася не тільки медициною, але й КДБ.

Моє минуле цю спеціальну службу повністю влаштувало. Зрештою вийшло, що з усіх

військовослужбовців моєї частини, хто подавав заяву, пройшов тільки я.

На медкомісії, яку належало пройти, перевіряли відповідність параметрів і здоров’я з критеріями, встановленими для польотів в космос. Все це здійснювалося у кілька етапів: спочатку в умовах

Капустиного Яру і розташованого поряд авіаційного гарнізону. Потім нас направили до Москви,

де ми проходили більш поглиблену медичну комісію. Далі була підсумкова комісія, котра

опікувалася і здоров’ям, і інтелектом кандидатів.

Разом зі мною медкомісію проходили ракетники: Кочемасов, який згодом став білоруським

генералом, Женя Смирнов, інші хлопці. Народу було багато (300 чоловік тільки з нашого

гарнізону).

У листопаді 1962 р. я пройшов основну медкомісію, потім другий етап, що складався з

центрифуги і якихось досліджень шлунку, а услід – мандатну комісію. На ній ставили запитання

технічного плану, а також перевіряли ерудицію. У її складі був В. Комаров, який пізніше став моїм

сусідом по сходовому майданчику. Мабуть, мої відповіді комісію задовольнили, і я був

затверджений як кандидат в космонавти.

У 20-х числах грудня мені сказали, щоб я повернувся на місце служби і чекав виклику. На початку

січня 1963 р. він надійшов. Я приїхав в ЦПК і, таким чином, став космонавтом...


БЕЗ ПРАВА НА АВАРІЙНЕ ПОВЕРНЕННЯ, з інтерв’ю В. Жолобова В. Рудюкові

– Чи був екіпаж захищений від ситуацій, які привели до загибелі ваших попередників?

– Кожен новий човен готували з урахуванням попередніх негараздів. Наприклад, в 1971 році

внаслідок розгерметизації загинув екіпаж Добровольського, Пацаєва, Волкова. Ми полетіли вже

удвох з Волиновим. Тому що місце третього зайняла вдосконалена система компенсації витоку

повітря, а ми в найризикованіші моменти польоту були зобов’язані надягати скафандри – при

виході на орбіту, при стикуванні, відстикуванні...

– Якщо не секрет, що за розвідувальні завдання ви виконували?

– Раніше не можна було говорити про те, що на «мирних» станціях знаходилася розвідувальна

апаратура. Її я й обслуговував на станції «Салют-5». Тепер про такі речі говорять відкрито, і

колишні наші супротивники чудово про все обізнані.

– Що за хворобу перешкодила продовжити політ?

– Ми з командиром часто говорили про те, що нас обох гнітить «голод» на земні пахощі. Це

відчуття не позначалося на нашій роботі, проте тиснуло на психіку. Якось ми так і сказали Землі.

Там вирішили, що завдання, в принципі, виконане і нас можна повертати додому. А оскільки в

середовищі космонавтів не прийнято говорити про слабкості командира екіпажа, всю «нудьгу» я

потім узяв на себе.

– ...Земля могла врятувати ваш екіпаж, якби щось трапилося на орбіті?

– Це зараз можна послати на виручку космічний човник, який пристикується до аварійної станції і

забере екіпаж. У наш час орбітальні станції мали лише один стикувальний вузол, і якби човен, на

якому ми прилетіли, виявився несправним, повернутися на Землю було б неможливо.


ПАРТІЯ НІВЕЧИЛА ДОЛІ, з статті А. Брусилової «Лише в космосі цінуєш життя на Землі»

У Підмосков’ї, в селі Зеленому, яке згодом було перебудоване в Зоряне містечко, в Центрі

підготовки космонавтів В. Жолобов пройшов дворічний курс. Польоти, стрибки, тренування,

барокамери, сурдокамери, центрифуги – все це, ніби густе решето, відсівало людей. Невелике

відхилення в показниках – і прощавай, про орбіту забудь.

Хтось ішов спокійно, хтось – не приховував відчаю, як наприклад, Буйновський, якого

«забракували» медики – організм Едуарда реагував на центрифугу, як тільки він до неї

наближався.

– А ось Едика Кугно, – зітхає В. Жолобов, відрахували за те, що на одному із занять маршалові, який викликав нас на відвертість, поставив крамольне питання: «Чому у нас тільки одна партія?».

УКРАЇНА ПАСЕ ЗАДНІХ, з інтерв’ю В. Жолобова «Аерокосмічному вісникові»

– Віталію Михайловичу, на вашу думку, наскільки сьогодні важлива пілотована

космонавтика і які її перспективи в Україні?

У сфері дослідження космосу більше використовуються машини, ніж люди. Але, по-перше, який

би автомат людина не сконструювала, все одно це плід її праці. По-друге, присутність людини

при проведенні експерименту на Землі чи в космосі хороша тим, що людина за необхідності може

відразу ж внести якісь корективи, що неможливе при роботі машин.

Орбітальні польоти – окремий випадок. Тут є певні завдання, котрі підвладні автоматам, проте є й

такі, де присутність людини украй необхідна.

На жаль, Україна ще дуже далека від подібних досягнень. Я не бачу ніяких планів на створення і

розвиток у нас власної пілотованої космонавтики. Надалі, якщо Україна захоче запустити в космос

свого космонавта, їй доведеться скористатися послугами трьох країн – Росії, США або Китаю.

Що стосується подальших перспектив пілотованої космонавтики, думаю, в майбутньому

дослідження «глибокого» космосу здійснюватимуться не окремо взятою країною, а міжнародними

корпораціями, оскільки це набагато дешевше і вигідніше. Не дарма останні декілька десятиліть

космічні екіпажі, які літають на орбітальні станції, складаються з космонавтів різних країн.

– Розкажіть про свій політ. На орбіті у вас була якась позаштатна ситуація, внаслідок чого

ваш екіпаж раніше повернули на Землю?

Ми з Борисом Волиновим практично повністю виконали завдання, коли виникла дивна ситуація.

У нас обох виникло відчуття …неприємного запаху. Свого часу я працював на космодромі

Капустін Яр і там з рідкопаливних ракет час від часу зливали диметилгідразин, який за запахом

нагадує зіпсовані яйця. Саме цей запах ми і відчули у польоті.

Причому обидва знали: на станції дійсно є диметилгідразин, але він знаходиться в зовнішньому

контурі човна. Виникла підозра на його витік.


ПІСТОЛЕТ НА ВИПАДОК БУНТУ, з розвідки О. Чернишової «Психологія Космосу»

У нас не люблять говорити про «людський фактор» у Космосі, про психологічні проблеми, що

супроводжують освоєння навколоземного простору. Скільки ми почули про «нестатутні»

взаємини в армії, про боротьбу амбіцій високих урядових осіб! Психологія Космосу ж

залишається закритою зоною, де психологічних конфліктів буцімто не існує. Тим часом саме вони, а не відмова техніки, стоять за подіями, які відбуваються на космічних орбітах.

Мало хто знав і знає, що командири екіпажів радянських космічних човнів мали, як крайній захід

т. зв. «набір для виживання» у вигляді зарядженого пістолета. На щастя, стрілянина на орбіті ще

жодного разу не звучала. Хоча, наприклад, 1976 року космонавти Борис Волинов і Віталій

Жолобов, котрі літали на станції «Салют-5», розсварилися настільки, що, як зізнався пізніше

Волинов, він уже думав про застосування табельної зброї.

Від радянського ноу-хау після розвалу СРСР в Росії не відмовилися. Зброю тримають навіть на

міжнародній космічній станції. Проти чого на початку 2008 р. різко виступив відомий

американський космічний експерт, колишній інженер NASA Джеймс Оберг, який зажадав

прибрати МКС російський пістолет.


ВОЛОДИМИРА ПУТІНА ВБИВ КІЛЕР, з статті В. Бондаренка «Як космонавта в

губернатори обирали»

Певну кількість років тому на Херсонщині мені довелося зустрітися з космонавтом Віталієм

Жолобовим, який балотувався на посаду голови обласної Ради, – тоді єдиний раз за всю новітню

історію кандидати на цю посаду обиралися шляхом прямого голосування.

Єдина біда була у Жолобова – про нього вже встигли забути. До того ж, напередодні виборів він

«прославився» скандалом в рідному Голопристанському районі, куди періодично навідувався у

відпустку. Там, у селі Збур’ївка він не на жарт розсварився з сусідом-пенсіонером із-за клаптика

його землі, котра «заважала» космонавтові заїжджати в свій двір із зручного саме йому боку.

Не дивлячись на неабиякий тиск, пенсіонер тримався. І сутичка двох поважаних людей набула

такого розголосу, що замолився навіть голова тамтешньої сільської Ради. Мовляв, готовий і тому, і

іншому «дорізати» ще по п’ять соток землі, аби не дійшло до рукопашної.

Скривджений пенсіонер все розумів:

– Невже я за 40 років роботи в господарстві не заслужив права на свою землю?

– Та я одним польотом у космос зробив більше для країни, ніж ти за всі сорок років, – візьми і

скажи сивочолому ветеранові сусід-космонавт.

Тут вже обурилися односельці:

– Лайка теж в космос літала, а поводилася скромніше!

І, дійсно, чи варто було перекреслювати важку, до сьомого поту працю на землі одним грубим

докором-порівнянням?

…Врешті-решт Віталій Жолобов таки був обраний головою обласної Ради. Однак протримався на

посаді недовго. Запам’ятався ж хіба що тим, що одним з його заступників був Володимир Путін,

однофамілець нинішнього Президента Росії, незабаром розстріляний кілером.

Та ще тим, що декілька боксів гаража облдержадміністрації при ньому звільнили чи то для

гідроциклів, чи то для дельтапланів.