Баласогло Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

солдати.

Отож, факту знайомства і зустрічей з Баласогло виявилося досить, щоб прізвище Невельського

фігурувало в списку тих, хто обговорював проекти звільнення селян, заміни самодержавства

республікою, свободу преси. Але – не більше. Невельського до процесу петрашевців не залучали –

і тут, на мій погляд, далася взнаки його близькість до великого князя Костянтина і його вихователя

– Ф. П. Літке.

Що ж тоді цікавило Невельського, що змушувало його щоразу під час перебування в Петербурзі

шукати зустрічей з Баласогло? Неважко здогадатися, що сполучним стрижнем їхніх зустрічей був

Амур, і все, що пов’язано з його непростою історією.

…Відомо, що на перших річних зборах Російського Географічного товариства, які відбулися 29

листопада 1846 року, Невельський зустрівся з О. П. Баласогло. Однодумці обговорили план

експедиції. За їхнім задумом, її повинні були скласти два загони – морський і річковий. Річковий

під командуванням Баласогло мав спуститися Амуром до лиману. Під час плавання команді

належало описати ріку на всьому її протязі і налагодити добросусідські стосунки з місцевими

жителями.

Морському загону під командуванням Невельського належало описати Сахалін, і, найголовніше, –

остаточно з’ясувати можливість потрапляння в Амур з моря. Також потрібно було уточнити, є

Сахалін островом чи все-таки він – півострів.

Зустрітися обидва загони мали лимані Амуру.

…З особистої справи Г. І. Невельського точно відомо, що він був у відпустці з 15 грудня 1846 року

по 15 березня 1847 року. Саме в цей час відбулася низка зустрічей однодумців: вони обдумали

деталі походу, прийняли нові рішення.

…Начальство дослухалося до реляції Невельського, коли той розкрив свої і Баласогло плани, і

став просити призначити його командиром на який-небудь корабель, що відправлявся на Далекий

Схід, на Камчатку, в Російську Америку.

…Він упевнений, що за час підготовки судна і переходу навколо світу Олександрові

Пантелеймоновичу Баласогло вдасться перебороти рогатки Міністерства закордонних справ і

організувати зі Сретенська чи Нерчинська сплав по Амуру.

Як усе цікаво, ново, заманливо…

В ОДИНОЧНІЙ КАМЕРІ ПЕТРОПАВЛОВСЬКОЇ ФОРТЕЦІ, з повісті І. Волгіна «Зникла

змова»

Навесні і влітку 1849 року, за час відсутності імператора в Петербурзі, спадкоємець престолу

«курирує» слідство. Він регулярно одержує вичерпні звіти про хід допитів…Читає показання

надвірного радника, старшого архіваріуса Міністерства закордонних справ, 35-літнього

Олександра Пантелеймоновича Баласогло.

…Чотири дня і чотири ночі в одиночній камері Петропавловської фортеці він (Баласогло – авт.) пише історію власної халепи.

Баласогло простирає свою щиросердість до того, що – за сім років до народження Зиґмунда

Фрейда – ділиться з слідчими (мало придатними на роль психоаналітиків) дитячими страхами. Він

згадує, як три– чи чотирічним був відведений для причастя, проте так злякався бороди священика, що ні силою, ні погрозами не могли змусити прийняти таїнство. Його висікли і протримали без

їжі, на колінах, весь день. Чи не тут варто шукати джерела його ліберальних ідей у зрілі роки?

Син вивезеного з Константинополя грека, який дослужився до чина генерал-майора (але

розореного поверненням у скарбницю розтрачених не ним коштів), Баласогло-молодший

розповідає про свою службу на Чорноморському флоті в 1828 році, під час російсько-турецької

війни, про відставку і довге злидарювання в пошуках місця, коли він ледь не пішов на службу в III Відділення, про свій поетичний досвід і т.д. Особливо вражає картина, яка зображує його

титанічні зусилля по наведенню ладу в архіві Азійського департаменту Міністерства закордонних

справ, цих авгієвих стаєнь російської дипломатії, де зібралися справи «про Кавказ, татар, калмиків, усієї Середньої Азії, Персії, Китаю, Індії, Сибіру, Російської Америки, Японії і взагалі

Східного океану «.

…З неменшою увагою члени царської родини знайомилися з тими місцями 24-сторінкового твору

Баласогло, в яких автор висловлює свої рекомендації монарху.

– Я осмілювався обговорювати, – пише Баласогло, – і безмежну добродушність самого государя

імператора, дивуючись, як він не бачить, що біля нього і довкола нього робиться, і чому він ніколи

не удостоїв запитати підлеглих, як їм жити й існувати під його керівництвом. І не публічно, а тет-

а-тет, кожну людську істоту наодинці, для чого його величність має тисячі