ХОТОВИЦЬКИЙ Степан Хомич
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Лікар, перекладач. Фундатор педіатрії; вперше почав викладати курс дитячих хвороб; автор
першого лікувального посібника з шкільної гігієни «Лікарсько-народний порадник для духовних
училищ» (1844) на теренах Російської імперії.
З родини священика.
Народився в 1794 (1796?) р. в м. Красилові Старо-Костянтинівського повіту Волинської губернії
Російської імперії (нині – районний центр Хмельницької області України).
Помер 30 березня (11 квітня) 1885 року в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-
Петербург РФ).
Закінчив Острозьку духовну семінарію (1808-1813), Петербурзьку медико-хірургічну академію
(1813-1817), стажувався в кращих клініках Лондона, Единбурга, Відня, Берліна, Геттінгена (1818-
1822).
Працював викладачем Петербурзької медико-хірургічної академії (1823-1847).
Активний учасник ліквідації епідемії холери в Астрахані (1824).
Академік Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії (1842).
Почесний член Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії (1847).
Х. – перший учений-педіатр на теренах Російської імперії, який виділив педіатрію в окрему галузь
медицини і визначив її мету та завдання. Спеціалізувався також з проблем акушерства, гінекології,
гігієни.
Очолював створену ним кафедру «акушерства і взагалі вчення про жіночі і дитячі хвороби»
(1836),
Завдяки зусиллям і наполегливості нашого земляка відкриваються акушерська, жіноча та дитяча
клініки при Санкт-Петербурзькій медико-хірургічній академії (1842).
Друкувався в журналах «Праці російських лікарів», «Військово-медичний журнал».
Як вчений дебютував дисертацією «Paedo gynaicoiatrices synoptica expositio evolutioni et revolutioni vitae superstructa» (1823).
Потім настала черга наступних доробків: «Життєві запаси в медико-поліцейському відношенні»
(1829), «Менструація та її хвороби» (1830), «Про сибірську виразку» (1831), «Про холеру» (1832),
«Смерть в судово-медичних і медико-поліцейських відносинах» (1833-1836), «Венерична хвороба
у новонародженого», «Про деякі дитячі хвороби» (обидва – 1834), «Дитяче задихання» (1838),
капітального підручника «Педіятрика» (1847).
Його перу також належить книга та статті «Про помешкання в медико-поліційному розумінні»,
«Молочниця у дітей», «Венерична хвороба у новонароджених», «Пупкова грижа».
Переклав «Навчальний посібник з гінекології» К.-Г. Каруса (1833-1836), підручник теоретичної
хірургії Купера «Читання про початкові практичні підстави хірургії» (1836).
У м. Хмельницький (Україна) іменем земляка названо вулицю.
Серед друзів та близьких знайомих Х. – С. Горлов, М. Бистров, О. М’яновський, Я. Чистович, М.
Гундобін та ін.
***
НЕ ЗМЕНШЕНА КОПІЯ,
з професійого кредо С. Хотовицького
Дитина – не зменшена копія дорослого.
МАТИ ПРИХИЛЬНІСТЬ ДО ДІТЕЙ, з книги С. Хотовицького «Педіятрика»
Педіятрика є наука про відмітні особливості в будові, функціонуванні і хворобах дитячого
організму і про заснованому на тих особливостях збереженні здоров’я і лікуванні хвороб у дітей.
...Що стосується потреб дитячого лікаря, то окрім відомих, фізичних і психічних якостей, якими
повинен відрізнятися кожен практикуючий, отже і дитячий, лікар, останньому потрібні ще й деякі
особливі дарування, без яких наймайстерніший лікар не завжди може успішно відвертати і
лікувати хвороби у дітей. Так, окрім ґрунтовних, теоретичних і практичних пізнань лікарських,
окрім належної, наглядової здатності, окрім спокою і твердості духу, окрім справедливості і
лагідності у вчинках, дитячий лікар не лише повинен цілком ознайомитися з фізіологічними
відмінностями дитячого організму, але й разом з тим мати особливу, природжену прихильність до
дітей. Він повинен знаходити задоволення від спілкування з дітьми; він повинен уміти з дітьми
бути ніби дитиною.
Через це саме лікар вельми скоро набуває собі такої відданості дітям, котра істотно сприяє
якнайлегшому дослідженню хворобливого і не хворобливого стану їх, причому дуже зменшує
властиве дитячому вікові, небажання приймати ліки, острах перед лікарями тощо. А особливо
вперше, заходячи до дитячої кімнати, лікар повинен остерігатися того, щоб ні виглядом своїм, ні
ходою, ні вбранням, ні голосом не викликати дитячого неприйняття.
СВЯТИЙ ОБОВ’ЯЗОК І ВИСОКЕ ПОКЛИКАННЯ, зі спогадів Я.
Последние комментарии
31 минут 24 секунд назад
35 минут 3 секунд назад
45 минут 32 секунд назад
51 минут 41 секунд назад
53 минут 47 секунд назад
56 минут 53 секунд назад