Фальборк Генрих [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

суспільства зводиться до того, що «російське серце на загальному

підйомі... б’ється співчуттям до слов’ян і сподіваннями, що російська національна самосвідомість

допоможе забезпечити за ними плоди їх перемог».

Чим же це відрізняється від націоналізму і шовінізму «Нового Часу» і К0? Лише білими

рукавичками, та дипломатичнішими обережними зворотами. Однак шовінізм і в білих рукавичках

і за найвишуканіших мовних зворотів огидний.

ОСОБЛИВЕ МІСЦЕ, з дисертації В. Григорова «Розвиток освіти на Камчатці»

Особливе місце серед досліджень займає робота Г. Фальборка і В.Чарнолусського «Початкова

народна освіта в Росії».

Безумовну важливість їй додає ретельний аналіз стану освіти за учбовими округами, заснований

на використанні губернських статистичних даних. Це дозволило авторам визначити загальну

кількість нижчих училищ різних відомств, кількість учителів та учнів, їх соціальний склад,

потребу в учителях в європейській частині Росії і на її околицях.

Використовуючи ці дані, ми маємо можливість зіставляти процеси, які відбуваються в один і той

же час в різних регіонах Росії.

«ЛІГУ ОСВІТИ» ПОХОВАЛА ЖОВТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ, з статті І. Карачевцева

«Співзвучність століть»

У березні 1906 року в Санкт-Петербурзі відбулися перші засновницькі збори «Ліги освіти», на

яких були присутні громадські діячі, учені, лікарі, вчителі, письменники, журналісти, студенти,

представники різних прошарків суспільства. Створення Ліги вітав Дмитро Менделєєв, з

програмною заявою про реорганізацію шкільної освіти виступив Генріх Фальборк.

За два роки в Лігу вступило понад 12 тисяч осіб, потім щороку її чисельність збільшувалася на

декілька тисяч осіб. Вона ставала все впливовішою організацією, вела листування з

губернаторами, земствами, освітніми закладами, ентузіастами-просвітниками.

У 1913 році Ліга досягла найвищого розквіту. У кожній губернії були створені просвітницькі

товариства, які або входили в Лігу, або контактували з нею. З’явилося 100 нових приватних

гімназій і училищ, котрі відрізнялися прогресивними програмами і методиками навчання, 216

народних будинків, в яких працювали бібліотеки, вечірні курси для дорослих. Влаштовувалися

лекції, спектаклі, концерти, а в Москві з’явився перший народний університет, в якому ті, хто не

мав доступу до вищої освіти, слухали лекції професорів з академій, університетів і училищ.

Ліга привертала до своєї роботи відомих державних, громадських і політичних діячів, які

безпосередньо чи дотично здійснювали просвітницьку діяльність.

Події 1917 року, на жаль, підвели риску під діяльністю Ліги освіти в Росії ХХ століття.