Савина (Подраменцева) Мария [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

старий. Вона чарівна! Вся наскрізь розумниця.

ЗДАТНА ВСЕ РОЗУМІТИ, зі спогадів А. Коні

Коли так зненацька й гірко пролунало: «Померла Савіна», – насамперед багато хто відчув втрату в

нашому суспільному середовищі її розуму, що так її прикрашав, тонкого й проникливого, з

іронічною, глузливою складкою, здатного не тільки все розуміти й засвоювати, але й усе

переробляти...

ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ НЕ СКЛАЛОСЯ, з нарису «Історія життя» на інтернет-сайті tonnel.ru

...Донька вчителя краснопису й малювання Г. Підраменцева, який після успіху в аматорських

спектаклях став провінційним актором, семирічною дівчинкою вперше вийшла на сцену

Одеського театру. Стрімким сходженням юна акторка зобов’язана власній працьовитості й

винятковому таланту, котрий дозволяв їй грати найрізноманітніші жіночі ролі – від манірних

«кішечок» до героїнь Шекспіра, Лопе де Вега, Ґете, Дюма, Гоголя, Островського, Толстого,

Тургенєва...

Нелюбима матір’ю, Маша росла самотньою, замкнутою дитиною. «Крім ляпасів, лайки, докорів у

байдикуванні я нічого від її не бачила». Удома вона бувала лише по неділях, бо всі інші дні тижня

знаходилася в інтернаті. Потім родина розпалася й, пішовши від дружини, Гаврило Миколайович

залишив їй молодшу дочку, взявши до себе Машу. Згодом та з «бридкого каченяти» сформувалася

в чарівну кокетливу дівчину. Батько грав на сцені й режисирував, разом з дочкою бурлакував

різними містами, організовував власні трупи, з якими незмінно прогоряв.

…У Мінську губернатор наказав директорові театру додати їй платню й дати бенефіс. Але плани

порушила мати дівчини: коли Маша гостювала в неї в Смоленську, вона влаштувала доньці

черговий скандал з ляпасом і влаштувала її в харківську антрепризу... хористкою.

І тут живу участь в її долі прийняв Микола Миколайович Славич (на сцені – Савін), у минулому –

флотський офіцер. В очах романтично настроєних дам цей кругленький, повненький актор був

овіяний ореолом слави: програвши казенні гроші, він був засуджений, вигнаний з флоту з

позбавленням чинів, відсидів у Петропавловській фортеці.

Чим залучив цей безталанний артист Марію Гаврилівну, невідомо, але вона стала його дружиною.

Аби згодом переконатися, що обрала людину сумнівної моральності, котра відверто заохочувала

багатих шанувальників дружини. Недосвідченість жінки дратувала його, і час від часу він

вигукував: «І це – моя дружина!».

…У калузькій трупі Савіній платили копійки й грати нічого не давали. Чоловік і дружина

дісталися Нижнього Новгорода, де знайшли випадкову роботу. Тут акторку примітив видатний

діяч провінційного театру П. М. Медведєв, і наступив час її царювання на сцені. «Як насмілився п.

Савін носити одне прізвище із Савіною! – писав анонімний критик. – Вона – талант, а він

невдалий тип провінційного актора».

Роздратований Славич, якого не злюбили в трупі за бездарність, пихатість і лінощі, пересварив

дружину з багатьма акторами й самим Медведєвим. Ще тоді пробігла кішка між Савіною й

Поліною Стрепетовою, і симпатія між жінками, однаково юними й нещасними в сімейному житті,

перейшла в гостру ворожнечу.

Славич поводився так нахабно, що Медведєву довелося звільнити його посеред сезону. Разом із

чоловіком пішла з театру й Савіна.

Через певний час вона стала безроздільною господаркою на саратовській сцені. Чоловік

продовжував заважати і тут: вимагав усе більше й більше ролей для неї, приховував від

навколишніх вагітність дружини, і в результаті Марія Гаврилівна народила мертву дівчинку...

Зрештою акторка знайшла в собі сили рішуче порвати з ним.

В 1879 році – Олександринський театр. Через рік-два Марія Савіна – улюблениць петербурзької

публіки, гордість російської сцени...

Навесні 1880 року акторка зібралася на гастролі до Одеси. Закоханий у неї Тургенєв кликав її

заїхати по дорозі в Спаське. Він просив Савіну хоча б вибрати поїзд, що йде через Мценськ, аби

він зміг підсісти в купе й супроводжувати її до Орла.

Ця поїздка відбулася, проте години, проведені вдвох, виявилися нелегкими для обох. Акторка

прекрасно ставилася до Івана Сергійовича, але й тільки. Йому ж хотілося більшого.

На наступний рік Савіна занедужала й тому погодилася на коротке перебування в Спаському.

Після її від’їзду Тургенєв написав листа, переповненого яскравих картин їх майбутньої спільної

подорожі до Італії. Не зустрівши гарячого відгуку, він відправляв жінці часом по два листи