Лучицкий Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

class="book">передбачити висновки, до яких студент мав прийти самостійно. Всі його учні користувались

цінними критичними і методологічними порадами, але жоден з них не міг наректи на якусь спробу

здійснити тиск, зазіхнути на їх самостійність у науці.

...Наукова діяльність вченого над вивченням історичного минулого розпочалася в 60-ті рр. ХІХ ст.

У ній можна виділити декілька етапів. У 60–70-ті роки ХІХ ст. він був переважно дослідником

Франції ХVІ ст., релігійних та соціально-політичних рухів. До цього періоду відносяться й

історико-філософські та культурно-історичні роботи. З кінця 70-х рр. ХІХ ст. почався другий

період наукової діяльності вченого, основна увага в якому була приділена економічній історії

нового часу, зокрема історії українського землеволодіння.

У дослідницькій методиці І. В. Лучицького широко був використаний історико-порівняльний

метод, у тісному зв’язку з яким були ретроспективний метод та метод переживань. З кінця 70-х

років ХІХ ст. використовуючи в своєму арсеналі економічні методи дослідження, І. В. Лучицький

першим став застосовувати статистичний метод у історичних дослідженнях. Із цим методом

історик пов’язував найсуттєвіші успіхи історичної науки, особливо у вивченні економічної історії

Західної Європи.

Близько десяти років І. В. Лучицький віддав захопленню українською соціально-економічною

історією. Але дослідження українського економічного минулого йшли паралельно з інтенсивною

роботою над західноєвропейською економічною історією, та поступово ця робота почала вимагати

від дослідника всієї його уваги та часу.

ЄВРОПЕЙЦІ ЗНІМАЛИ ПЕРЕД НИМ КАПЕЛЮХИ, з інтернет-сайту orthodoxy.org.ua

Історик і економіст, педагог і меценат, активний громадський діяч і політик – все це поєдналося в

особі однієї людини – Лучицького Івана Васильовича. Серед багатьох його інтересів окремо

виділяється аграрне питання та питання землеволодіння в Західній Європі та Росії. На цю тему

вченим Іваном Лучицьким було написано ряд наукових робіт.

…Отримавши наукове відрядження, впродовж двох років працював над архівними матеріалами у

Франції, Італії, Німеччині і по поверненні захистив докторську дисертацію.

Відомий Іван Лучицький і як публіцист. За його редакцією виходили у російському перекладі

історичні твори багатьох західних дослідників. За статтями до нього зверталися видавці

енциклопедії Брокгауза і Ефрона.

Іван Васильович виховав плеяду видатних українських істориків-медієвістів – академіків і

професорів, широко відомих за кордоном. Серед них – Д. Петрушевський, В. Піскорський, М.

Молчановський, Є. Тарле та інші, праці яких перевидають в інших країнах донині.

Є. Кивлицький, редактор «Київської старовини», та М. Василенко, другий президент ВУАН,

також вважали себе його учнями.

Окрім блискучого наукового мислення, Лучицький був обдарований чудовими здібностями

архівіста, надзвичайною працьовитістю й азартом дослідника. Його обрали членом багатьох

наукових товариств Франції, де видавалися його праці. А недовірливі архівісти «знімали

капелюха» перед київським колегою, довіряючи йому ключі від коштовних зібрань в архівах, де

він пропадав із п’ятої години ранку до пізнього вечора.

У свою чергу, Іван Лучицький вніс значний вклад у бібліотечну скарбницю Києва. Він подарував

Центральній бібліотеці дуже цінну колекцію, що налічувала понад 4000 видань, здебільшого з

історії, серед яких чимало раритетів.

Втім, окрім таланту науковця, Іван Лучицький мав напрочуд добре та милосердне серце. Зокрема,

він став одним із організаторів Товариства письменності в Києві для освіти малозабезпеченого

населення. Його членами були Терещенки, князь Трубецькой, професор Піскорський з дружиною,

Марія Требинська та багато інших, в майбутньому відомих людей.

…Наукова спадщина Лучицького є цінним матеріалом, який збагачує дослідників історичними

знаннями, новими напрямами пошуків та імпульсами для розвитку наукової думки. Хоча науковий

спадок вченого залишається маловивченим й дотепер, однак з впевненістю можна стверджувати –

Іван Лучицький поклав своє життя не лише на вівтар науки, а й на вівтар служіння людям.

ФРАНЦІЯ ВДЯЧНА, з статті О. Новікової «Втрачений світ»

2003 року вдячна Франція вже втретє перевидала дослідження з французької середньовічної

історії київського вченого, професора університету святого Володимира, доктора