Збарский Борис [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

червня. Свої праці і дні Борис Леонідович докладно

буде описувати в листах до батьків.

Оселився він в одній з кімнат невеликого дерев’яного будинку керуючого і крім захвату, який

викликає навколишня природа, Борис Пастернак не може не захоплюватися побутовими

зручностями. «Тут дуже добре, – писав він батькам. – Зручності (електричне освітлення, телефон, ванна, лазня etc, etc), з одного боку, своєрідні, нехарактерна для Росії краса місцевості, дикість

клімату, відстаней, пустельності – з іншого».

…Тут, в уральському Прикамьї, буде написаний шедевр його лірики «Марбург». Чистовий варіант

вірша передрукований на машинці на зворотному боці чотирьох аркушів заводських конторських

бланків автор подарує Фанні Миколаївні.

На фотографії, подарованої другу юності, де Пастернак сидить на терасі вільнівського будинку, він напише: «Це був один з найкращих часів у моєму житті».

…Будинок керуючого, де жили Збарські і на терасі якого сфотографований Борис Пастернак,

зберігався до середини 1990-х років. До 1976 року в ньому розташовувалася лікарня, потім – центр

дитячої творчості і, нарешті, заводський гуртожиток. У1980-і адміністрація заводу продала

будинок місцевій жительці, у якої малися якісь плани. Але наступили важкі 1990-і, і нова

господарка історичного будинку вирішила продати рами і дверні блоки – напевно, вони найкраще

збереглися. Справа була зроблена. І будинок просто розсипався.

Про славне минуле цього місця нагадує лише вирослий кедр, біля якого сфотографовані Пастернак

і Збарський.

МУХА В САРКОФАЗІ, бувальщина

Збарський якось розповідав у вузькому колі друзів:

– Усі 24 години на добу я був прикутий до Мавзолея. І все життя мені снився один-єдиний

жахливий сон – дзвонять з Мавзолею: «Борисе Іллічу, висилаємо машину – муха в саркофазі! І я

схоплююся і мчуся, мов божевільний.

ПО МОЩАМ І ЄЛЕЙ, анекдот

Мавзолей запланували розмістити на глибині трьох метрів. Коли рили першу яму, прорвало

каналізаційні труби і затопило майбутній жалобний зал.

Перший «радянський» патріарх Тихон з приводу неприємної події вирік:

– По мощам і єлей!