Де-Роберти Евгений [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

недбайливими нащадками, оскільки «не

вписувалися в ідеологічне мислення» пануючого класу за радянських часів. Серед них – Роберті

Євген Валентинович. Старицький земський діяч проживав у маєтку Валентинівка, де мав 1238

десятин землі.

Зближувався з Герценом, проте не настільки, аби стати його послідовником. 1864 року на свої

гроші разом з друзями-однодумцями видавав Гейдельберзький сатиричний журнал з незвичайною

назвою «Бог не видасть – свиня не з’їсть», в якій критикував порядки в Російській імперії і

доводив, що звільнення Росії немислиме без звільнення Польщі. За це потрапив до картотеки III

жандармського відділення, був виключений з університету і вимушений покинути Гейдельберг.

У цей час в Росії зароджувалася нова наука – соціологія і Де-Роберті став її активним творцем.

Регулярно приїжджав до Росії, в свій маєток в Твері, де кипіло культурно-громадське життя, де

місцеве земство на чолі з Унковським голосно заявляло про себе на всю імператорську Росію.

У Європі його визнають як одного із засновників соціології, самостійної науки по відношенню до

філософії, біології, психології, праву, як розділ неопозитивізму.

У 1905 році де Роберті знов у Росії. Він стає лідером старицької земсько-ліберальної групи дворян.

Тяжіє до ідей кадетів.

У жовтні 1905 року відбувся засновницький з’їзд Конституційно-демократичної партії, а в 1906

році до складу її ЦК, окрім тверчан І. І. Петрункевича і Ф. І. Родичева, увійшов і Євген Де-Роберті.