Де-Роберти Евгений [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

психолога, якому доведеться аналізувати ту ж суму конкретних

фактів абсолютно іншої точки зору.

Психолог також вивчає мінливі суми надорганічних властивостей, що виявляються живими

істотами; він у свою чергу, досліджує зміст індивідуальних свідомостей; але замість того, щоб

розглядати останній, подібно до соціолога, в його зовнішніх і взаємних відносинах і в тих фактах,

в яких такі відносини утілюються, він вивчає їх внутрішній зв’язок, він прагне розкрити глибокий

механізм думки, він пояснює його устрій і прогресивний або регресивний розвиток. Маючи перед

собою ті ж конкретні факти, він розробляє їх інакше, ніж соціолог, за допомогою цілого ряду

методологічних прийомів, котрі ведуть до іншої мети. Словом, якщо соціологія є наука абстрактна

і, отже, за перевагою індуктивна, то психологія є наука конкретна і тому, з потреби, дедуктивна.

НАЙВИДАТНІШИЙ ПРЕДСТАВНИК, з монографії С. Новикової «Історія розвитку соціології в

Росії. Психологічний напрямок»

Головна увага представників психологічного напряму була спрямована на вивчення

психологічного механізму і соціальних форм прояву поведінки індивіда або групи.

Найвидатніший його представник – Євген Валентинович Де-Роберті.

Необхідно відзначити, що погляди Де-Роберті зазнали значної еволюції. На початку своєї творчої

діяльності він вважав, що соціологія вивчає особливі соціальні закони, які не співпадають із

законами біології і психології. Ці закони управляють суспільством і відрізняються від законів

індивідуального розвитку.

У 80-х роках він вже вважає соціологію абстрактною і описовою наукою.

У 90-х розширює предмет соціології, реально ототожнюючи її з етикою. Він писав: «Етика, як ми

її розуміємо, є мораль, що стала абстрактною соціологією». На його думку, життям людини в

суспільстві керують правила поведінки, які мають вагу і значення, якщо виражають «істотні

закони, що управляють нашою поведінкою». Завдання соціології полягає у відкритті цих законів.

В результаті соціологія стала трактуватися як універсальна наука про людський дух, в яку

включалися історія науки, історія філософії, історія мистецтва, теорія пізнання, етика, естетика,

юриспруденція, політика і багато ін.

У другому періоді своєї творчості, починаючи з 90-х років, він ототожнював соціальні зміни з

психологічними процесами. Де-Роберті ігнорував матеріальні умови й об’єктивні закони

суспільного розвитку.

Не дивлячись на те, що погляди мислителя на предмет соціології мінялися, в них постійним

залишалося положення про соціальну еволюцію як «основний чинник» цієї науки.

ПОЛУМ’ЯНИЙ ПОЗИТИВІСТ, з розвідки І. Голосенка і М. Сербенка «Де-Роберті Євген

Валентинович»

Де-Роберті закладав основи позитивістської соціології. Його погляди мали неабиякий вплив на

подальші покоління вчених.

Філософ і соціолог, якого сучасники називали «полум’яним позитивістом», був до того ж

прихильником «почесного компромісу» всіх шкіл позитивізму. Сам він послідовно пройшов всі

стадії еволюції соціологічного позитивізму, починаючи з О. Канта до новітніх в ті часи форм –

енергетизму, махізму і т.п. Де-Роберті виступав з позицій «соціального психізму», що нагадує в

своїх початкових засадах соціологізм Е. Дюркгейма, який визнавав його вплив. Різко негативно

ставився до неокантіанства і частково – до марксизму, присвятивши аналізу соціології К. Маркса

спеціальну статтю.

…За своїм політичним поглядам Де-Роберті – кадет помірного напряму. Самодержавний

деспотизм він розцінював як варварство, пропонуючи самодержавству вміститися в жорсткі

конституційні рамки.

Суспільне життя (або «надорганічне» явище), за Де-Роберті, є особливий прояв світової енергії –

»соціальний психізм», який конкретизується у величезному різноманітті психічних взаємодій

людей, серед них найбільш важливими є «соціальні дії», що додають системність, організованість

і законодоцільність «надорганічному». Дійсне знання цих характеристик – шлях до успішного

передбачення і раціональних соціальних реформ, блокуючих стихійні процеси.

ТЯЖІВ ДО ІДЕЙ КАДЕТІВ, з розвідки О. Шиткова «Мислитель з Валентинівки»

Старицька земля багата своєю історією, а історію роблять і пишуть люди. Імена багатьох з них

прославили наш край. Це люди різних станів і звань: діячі науки і культури, медики і педагоги,

військові і духівництво. Деякі з них були «забуті»