Выгодовский Павел [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

- Выгодовский Павел [Справочник-дайджест] 20 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

привітніші.


РОЗУМУ У ЦАРЯ НЕ БІЛЬШЕ, НІЖ У ЙОГО КОРОНІ, з рукопису П. Вигодовського

Микола спершу задушив п’ять чоловік на шибениці, а потім вже відправився до Москви під вінець

коронуватися. Отже, московські архієреї повинні були коронувати на царство душителя Фарисея,

– і він схожий на ката і заплічного майстра: що за зріст, що за постава, а розуму у нього стільки ж,

скільки і в його короні. Замість скіпетра дай йому в руки батіг – і заплічний майстер готовий.

Московські архієреї, мабуть, саме в заплічні майстри й коронували його, тому, що він весь свій вік

виключно батогом і займався, та формою, ґудзичками, петличками і нашийничками, та ще

кобилами, тобто, удосконаленням в Росії рисистої породи придворних буцефалів, кавалерів лямок,

котрі везуть на своїх орденських лямках прекрасну антихристову колісницю, на козлах якої сидить

Микола урочисто, замість кучера, з своїм 15-футовим батогом в руках і хльостає не по конях, а по

голоблях – гай, майстер! Гай, наїзник, а під Казанню трохи не зламав собі шию, після чого і їздити

закаявся. Сідай на козли в свою тарілку, то цієї біди не буде.

...На вождя стільки ж схожий, скільки пройдисвіт на царя.


НАЧАЛЬНИКИ – РОЗБІЙНИЦЬКІ ОТАМАНИ, з монографії М. Закревського «Критика

декабристами судової системи царської Росії»

Декабристи постійно викривали зловживання царської адміністрації. ...Різку розкритикував судові

порядки П. Ф. Вигодовський. У записках з Сибіру (відібраних властями) він писав, що не можна

вірити ні уряду, «ні нашим суддям, ні правосуддю». Все це заведено для однієї видимості, аби в

уряді народ не бачив запеклих злодіїв, шахраїв і розбійників, і лише прикриває «свою

шельмувату, дворянську благородну породу видом законів, судових місць, правосуддя й уряду.

Насправді ж ці закони є не що інше, як у злодія дубина, а службові місця – що злодійські кубла;

батьки ж – начальники – що розбійницькі отамани; не віриш, то сунься зі скаргою до того батька-

командира на будь-якого злодія і побачиш, який тобі буде суд і правосуддя».

Народ же, на думку Вигодовського, «сліпо вірує, що в світі неодмінно має бути правосуддя».


У ЗАГОНІ ПРИРЕЧЕНИХ, з розвідки Т. Перцевої «Вигодовський Павло Хомич»

Мабуть, щоб сховатися від батьків і полегшити для себе потрапляння на службу, він придбав

документи на ім’я Павла Хомича Вигодовського.

...В ході слідства з’ясувалося, що хоча Вигодовський не встиг проявити себе в Товаристві, він був

знайомий з його цілями і «знав про намір на царевбивство», користувався довірою керівників,

перебуваючи з ними в дружньому листуванні. Разом з іншими «слов’янами» він погодився увійти

до «загону приречених», які повинні були вбити царя.

...Оскільки у Вигодовського не було впливових родичів, місцем заслання для нього було обрано

крихітне позаштатне містечко Нарим на півночі Томської губернії.

Життя в цьому суворому краю виявилося дуже важким. Спроби зайнятися сільським

господарством, як наказали «державним злочинцям», в складних кліматичних умовах і за

відсутності засобів були мало результативними, і, врешті-решт, він від цього відмовився.

Зберігаючи, як і більшість його товаришів, вірність ідеалам юності, Вигодовський виступав

заступником у справах місцевої бідноти, писав за своїх нових земляків всякого роду прохання і

скарги, в яких нерідко викривав вади і зловживання наримських і томських чиновників. Природно,

що начальство ставилося до нього з підозрою, як до «людини складу думок вельми злочинного», і

прагнуло погіршити його й без того нелегке становище.

При арешті у нього було відібрано 3588 рукописних аркушів, «наповнених найзухвалішими і

найнавіженішими ідеями про уряд і суспільні установи, з приватними тлумаченнями деяких місць

Св. Писання і навіть основних істин християнської релігії». Рукописи відправили до столиці. Там

визнали, що зберігання такої кількості антиурядових творів недоцільно і навіть небезпечно, і,

зробивши короткі виписки (14 аркушів), як доказ не виправності наримського засланця, знищили.

Проте, навіть розрізнені, вирвані з контексту уривки дозволяють розмірковувати про напрям його

поглядів, стійкість переконань, безстрашність і непохитність характеру.

29 квітня 1855 р. Окружним судом Томська П. Ф. Вигодовського засудили до публічного

покарання батогами, але, згідно Маніфесту про сходження на престол Олександра II, звільнили від

цього принизливого покарання і заслали в