загрузка...
Перескочить к меню

Новодворский Андрей (fb2)

- Новодворский Андрей [Справочник-дайджест] 21 Кб (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:





НОВОДВОРСЬКИЙ Андрій Осипович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Письменник. Псевдонім – А. Осипович.

З родини службовця.

Народився 4 (16) липня 1853 р. в м. Острозі Волинської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Рівненської області України).

Помер 2 (14) квітня 1882 р. в м. Ніцці (Франція). Похований на місцевому цвинтарі.

Закінчив Немирівську гімназію (1870), навчався в Київському університеті ім. св. Володимира.

Працював домашнім вчителем, гувернером.

Друкувався в журналах «Новий огляд», «Вітчизняні нотатки, «Слово».

Як літератор дебютував в журналі «Вітчизняні нотатки» повістю «Епізод з життя ні пави, ні

ворони» (1877).

Потім настала черга оповідань «Кар’єра», «Напередодні ліквідації», «Тітонька» (усі – 1880),

повістей «Сувенір», «Роман», «Мрійники» (усі – 1881), «Історія» (1882).

Повість «Тінь товариша» (1882) під час цензурних поневірянь була втрачена.

У Н. дуже рано помер батько, і хлопець змушений був підробляти з тринадцяти років. Бідування

позначилися на здоров’ї. До того, письменник двічі переніс тиф (1878; 1880). А з життя ще зовсім

молодим пішов через сухоти.

Повість «Епізод з життя ні пави, ні ворони» перевидана в м. Санкт-Петербург (2005).

Серед друзів та близьких знайомих Н. – М. Салтиков-Щедрін, І. Ясинський, М. Семевський та ін.


***

ВИТРАТА СВОГО «Я

», з творчого кредо А. Новодворського

Моя творчість – це рахунок появі і витраті свого «Я».

ЧИСТА, СРІБНА ЦІВКА, з повісті А. Новодворського «Роман»

Вони переплітаються, стикаються, дехто тимчасово повертає назад, утворюючи мимохідь стоячі

озера, смердючі болота, дають безліч другорядних розгалужень; проте між ними неодмінна чиста,

срібна цівка, що тече прямо...

У цій цівці неначе зосереджена ідея, логіка історії, і хто змішав її з побічними, часто брудними

течіями, хто за безладним гулом і вируванням не розрізнив її мелодійного дзюрчання і не

відгукнувся на нього – той даремно прожив життя.

ТИПОВА ДОЛЯ «ЗАЙВОГО», з статті А. Бескіної «Новодворський Андрій Осипович»

Особиста доля письменника – типова доля його власних персонажів. Народився в дворянській

сім’ї, яка розорилася, і яку з 13-річного віку утримував особистим заробітком. Все життя провів в

невпинній боротьбі за шматок хліба.

...Поразка народництва, котра супроводжувалася кризою народницької ідеології, викликала різкі

психологічні зрушення в свідомості інтелігенції 80-х років позаминулого століття. Було завдано

нищівного удару по системі індивідуальної жертви спокутування. Почався перегляд ролі

«критично мислячої особи». Під цим ідеологічним знаком кризи й переоцінки і вступив в

літературу Осипович, творча діяльність якого присвячена розробці теми стосунків між «народом»

та інтелігенцією.

В перших своїх творах письменник трактує свою тему в плані іронії й скептицизму. Свою

особисту долю інтелігента-восьмидесятника, зайвої людини і невіруючого народника О. вважає

вічною долею всієї інтелігенції в цілому.

У «Епізоді з життя ні пави, ні ворони» подано розгорнену галерею зайвих людей, вже відомих

раніше… Всі вони – і письменники і їх персонажі – «зайві», ні пави, ні ворони, не здатні боротися

«за народ», але не здатні в той же час і загрузнути в обивательській твані.

«Епізод з життя ні пави, ні ворони» свого часу наробив багато шереху і був центром жвавої

журнальної полеміки. Популярність цього твору була настільки великою, що вираз «ні пава, ні

ґава» увійшов до журналістики 80-х рр. на правах соціально-психологічного терміну.

Подальші твори О. свідчать про деякий перелом в його настроях. …Творча манера письменника

різко міняється. Публіцистично загострена пародія, шаржі, нагромадження публіцистичних

відступів – все, що дозволяло народницькій критиці порівнювати Осиповича з Гейне і Щедріним, змінилося лірично-оповідною манерою.


ТАКА ЛЮДИНА НЕ ВМИРАЄ, з рецензій В. Воровського «В ніч після битви» і «Зайві люди»

Літературна історія російської інтелігенції з кінця 70-х років складається суцільно із забарвлення

песимізму, котрий постійно згущується.

А. О. Новодворський, який ще стоїть однією ногою в царстві натхнення й обов’язку, іншою вже

крокує в морок відчаю, безпорадності й песимізму.

…Ні пави ні воронячі сумніви і коливання повинні були незабаром вирішитися для Печериці

(персонаж з «Епізодів») і його друзів у вигляді подолання тимчасового песимістичного настрою.

Не зважаючи на висловлюваний автором страх потонути в болоті, потонути вони не могли, хоча

би вже тому, що, як говорить... Печериця, «коли у макітрі у людини народилося дещо, чому за

законами людського прогресу належить розвиватися, то така людина не вмирає».


ЗМАЛЮВАВ НАЙВАЖЛИВІШІ ПОДІЇ СВОГО ЧАСУ, з резюме «Внук Демона, син

Печоріна» в «Літературній газеті»

Андрій Осипович


Загрузка...

Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг

Последние комментарии

Последние публикации