Липский Владимир (fb2)

- Липский Владимир [Справочник-дайджест] 24 Кб (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:




ЛИПСЬКИЙ Володимир Іполитович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Ботанік. У ботаніці існує науковий термін «Белевалія Липського» (всього його іменем названо 56

видів рослин на різних континентах).

З родини священика.

Народився 27 лютого (11 березня) 1863 р. в с. Самострілах Волинської губернії Російської імперії

(нині – Корецький район Рівненської області України).

Помер 24 лютого 1937 р. в м. Одесі СРСР (нині – адміністративний центр однойменної області

України).

Навчався в 1-й Житомирській гімназії, Київській колегії П. Галана, закінчив фізико-математичний

факультет Київського університету св. Володимира (1886).

Був науковим співробітником Ботанічного саду Київського університету (1887-1894),

консерватором, головним ботаніком Петербурзького ботанічного саду (1894-1917), директором

Одеського ботанічного саду (1928-1937).

Дійсний член УАН (1919), член-кореспондент Російської академії наук (1924), член-кореспондент

академії наук СРСР (1928).

Член Київського товариства природодослідників (1887).

Лауреат премії ім. Пржевальського.

Перу нашого земляка належать наступні доробки: двотомник «Флора Кавказу» (1899-1902),

тритомник «Флора Середньої Азії, тобто Російського Туркестану і ханств Бухари і Хіви» (1902-

1905), «Біографії і літературна діяльність ботаніків і осіб, що мали стосунки з Імператорським

ботанічним садом. Імператорський С.-Петербурзький ботанічний сад за 200 років його існування»

(1913), низка праць з систематики і географії квіткових рослин, історії вітчизняної ботаніки,

гербарної справи, принципів організації ботанічних садів, бібліографії.

Здійснив численні експедиції до Середньої Азії, на Кавказ, в Молдавію, де зібрав унікальні

колекції рослин. Описав 4 нові роди і близько 220 нових їх видів.

Вивчав радіоактивні мінеральні джерела Житомирщини (1927), досліджував водорості Чорного

моря (1930-1931).

Фасад Президії Національної Академії наук України прикрашає меморіальна дошка Л.

Ім’я нашого земляка носить одна з вулиць м. Житомир.

Серед друзів та близьких знайомих Л. – В. Вернадський, М. Василенко, Д. Заболотний, О.

Баталін, І. Шмальгаузен, А. Кримський та ін.


***

ЕВОЛЮЦІЯ ЗНАЄ

, з наукового кредо В. Липського

Еволюція знає, що робить.

ПРОВІВ ПІВРОКУ ЗА КОРДОНОМ, з листа В. Вернадського В. Липському від 28 серпня 1934

р.

Дорогий Володимире Іполитовичу,

Дуже радий був одержати Вашого листа і поспішаю на нього відповісти. Мені переслали його з

Петербургу. Я послав Вам раніше листа і свою останню книжку – Проблеми біогеохімії – думаю

одержали?

До Москви цього року переїздити я не збираюся, добро, що головна моя робота – або давня –

зараз в Радієвому інституті, який не переїздить поки, він не входить до складу Академії.

Біогеох. лабораторія переїздить – отримала приміщення краще, ніж було в Пітері, але з

квартирами для персоналу справи кепські. Взагалі переведення застало зненацька; по суті, всі

наркоми в Москві проти..., і Ви розумієте, що означає в цих умовах переїзд. А головне здійснюють

переїзд як є – без неминучого і необхідного одночасно перетворення Академії на справжню

велику наукову установу.

Я написав – вже тут – записку про це і пришлю її Вам. Не знаю, що з неї буде. Подав в Академію.

Переїзд проводиться безвідповідальними людьми...

Грошей на переїзд дають в обріз, бажаючи зекономити на тимчасовому скороченні штатів тощо.

Може бути дуже погано врешті-решт – проте я сподіваюся, що інститути не зруйнують.

Провів півроку за кордоном, де частково жив з своєю внучкою Танечкою (5 років) у Празі. Мої

діти зовсім і добре влаштувалися – син професором ...в Америці, в Єльскому університеті, донька

лікарем у Празі. Живуть добре.

Я хотів би ще закінчити книгу про силікати і біохімічну енергію в земній корі. Не знаю, чи

вистачить сил.

Всього кращого. Буду в Москві – легше можна буде приїхати до Києва.

Дружина шле сердечний привіт.

Ваш В. Вернадський.

БОТАНІЧНИЙ САД КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ – ЙОГО ДИТЯ, з інформації на

nbg.kiev.ua

Академічний ботанічний сад має досить драматичну передісторію. Ідея його створення зародилася

восени 1918 року, коли була створена Національна академія наук. Серед її установ значився і

Ботанічний сад. Його наукові основи були розроблені працями всесвітньо відомого флориста,

мандрівника Володимира Іполитовича Липського. Саме він обґрунтував ідею ботанічного саду,

накреслив його структуру і напрямки діяльності, розробив детальний план будівництва.

В той час планували створити Ботанічний сад на основі Голосіївського лісу і директором його був

обраний В. І. Липський. З відомих причин цей план не був реалізований, в 1928 році сам академік

переїхав до Одеси. Але його ім’я як вченого, який стояв біля витоків академічного ботанічного

саду в Києві назавжди залишатиметься в пам’яті ботаніків.

…Його будівництво розпочалося восени 1935 року. Аж до своєї смерті науковим консультантом

був В. І. Липський.


«ІДЕЙ» ЛИСЕНКА НЕ ВИЗНАВ, з розвідки М. Костриці «Неперевершений знавець природи»

Ще зі студентської лави Володимир виявив інтерес до флористичних досліджень, брав активну

участь у науковому житті. Тож цілком заслужено здібного випускника залишили в стінах вузу для

підготовки професорського звання. І він цю довіру виправдав сповна.

Як керівник дослідницьких експедицій здійснює свої перші експедиції Волинню, Поділлям,

Бессарабією, Кавказом і Закаспієм. Під час закордонного відрядження знайомиться з ботанічними

закладами Константинополя, Греції, Італії, Австрії.

…У Петербурзі Липський опублікував понад 60 наукових праць. У цьому проміжку свого життя

він провадив дослідження майже в усіх частинах світу, чому сприяло знання багатьох мов – як

європейських, так і східних.

Липський написав більшу частину тритомної праці «С.-Петербурзький ботанічний сад за 200 лет

його існування».

В експедиціях вчений зібрав величезну колекцію рослин, що представляли різні природні зони

планети. Найповніші з них зберігаються у Ботанічному саду в Петербурзі, в Інституті ботаніки

НАН України в Києві, у гербарних колекціях Криму, Кавказу, країн Середньої Азії.

Та все ж після Лютневої революції 1917 року вчений повертається в Україну, докладає свого

досвіду до організації Української академії наук. Навесні цього ж року Липський одержує

експедиційне відрядження на південь України, звідси їде до себе на Житомирщину, де живе у

батьківській оселі майже весь 1918 рік. Завершує роботу над своїми рукописами, час від часу

навідується до Києва, поринає у розробку плану створення ботанічного саду Академії наук.

…Очолив Академію наук України В. Липський у драматичний період її історії, але завдяки

тактовності й інтелігентності вченого, Академія набула значення провідного наукового центру.

Здавалося, перед ученим відкриваються великі можливості для реалізації своїх наукових задумів.

Проте через шість років він добровільно залишає президентський пост.

Будучи сумлінним вченим і глибоко принциповою людиною, Липський не зміг змиритися з

грубістю, культом особи. Насувалися страшні 30-і роки, коли в біологічній науці стали заправляти

Лисенко і його прибічники. Липський не терпів неуків і профанів у науці, демонстративно не

визнавши «ідеї» Т. Д. Лисенка. Тому й мусив залишити свою високу посаду.


ЗАВОДУ – БУТИ, з замітки О. Вергеліса і М. Кальницького «А у нас з’явився йод»

Період наукових і псевдонаукових експериментів Липський сприймав толерантно. По-іншому не

дозволяла інтелігентність. Але коли треба було захищати наукові принципи, гідність учених,

ставав жорстким і безкомпромісним.

Цікаво, що, вивчаючи вже в радянські роки водорості Чорного моря, Липський став

ініціатором будівництва першого в Україні заводу з виробництва йоду.


ГІРСЬКИЙ ХРЕБЕТ НАЗВАВ ІМЕНЕМ НАСТАВНИКА, з інтерв’ю О. Мельник «Григорій

Галаган, що жив «не за чином»

У горах Тянь-Шаню є хребет «Григорій Галаган»: так його «охрестив» видатний український

ботанік Володимир Липський. Сталося це за трагічних обставин.

Мандруючи Тянь-Шанем, під час одного сходження трапився зсув, чекати допомоги було нізвідки.

Володимир Іполитович гаряче молився і в думках, як він згадував, – «прокручував» усе своє

життя.

Найтеплішими були спомини, пов’язані з навчанням у Колегії, яку заснував Григорій Павлович

Галаган....


ОПИСАВ ВЕЛИЧНИЙ ПІК , з книги В. Клестова «Оповідання рятівника»

Аварія, про яку піде розповідь, трапилася в Таджикистані на спуску з вершини Ходжа-Локан. Цю

останню я дуже добре знаю. У вісімдесятих роках на неї було прокладено п’ять маршрутів вищої

категорії складності. У той час я був єдиним з альпіністів, що пройшли всі ці маршрути.

Вершина знаходиться в південному відрогу Гіссарського хребта. Вона велична. Ще в 1897 році

академік Липський В. І., подорожуючи Паміро-Алтаєм, занотував: «З перевалу... видно високий

сніжний хребет, набагато вищий, ніж той, де ми знаходилися (перевал «Чотирьох»). Головний пік

цього хребта конічний..., різко виділяється своєю висотою».

Верховий купол складається з трьох величезних мармурових кубів, майже правильної форми. Це

якесь диво природи. На початку п’ятидесятих років відомий альпініст і письменник Кузнєцов,

побачивши вдалині вершину, яка вражала своєю незвичайною красою і величавістю, вигукнув:

«Ось це мрія!». Так слово «Мрія» стало другою назвою піку.

Мрія виявилася дійсно мрією багатьох альпіністів, еталоном їхньої майстерності. Як на велику

Ушбу Кавказу, до Мрії прагнуть багато майстрів альпінізму. Ці вершини і по висоті, понад 4700 м

над рівнем моря, і по двокілометрових вертикальних стінах, і по красі і складності масивів,

порівнянні.

… Короткий пролог потрібен був мені, аби читач уявив собі місце, де розгорталися події...


ФАНТАСТИЧНИЙ ПРОЕКТ, з статті М. Аржанова «П’ятдесят третій елемент. Останні

романтики»

Професор Аверкієв знову відправився на промисел філофори:

«У травні 1926 р. Укрмедторг запропонував мені подати міркування щодо будівництва йодного

заводу і приступити до спорядження експедиції. Попередня робота полягала в створенні карти

районів Чорного моря, де є філофора, в розробці креслень робочих драг, у виготовленні останніх

та інших пристосувань і приладів. Все це було закінчено 9 травня 1927 г.; в м. Одесі орендований

пароплав «Дельфін» з командою 23 особи, і з 7 по 25 червня було здійснено 5 рейсів в море. В

одному з рейсів взяв участь президент Української академії наук В. І. Липський.

Експедиція пройшла шлях в 1054 морських милі; на 322 точках проводилися тралення і

дослідження. Загальна кількість здобутих водоростей близько 135 т; середній вміст йоду 0,52%.

При траленні драги надзвичайно швидко наповнюються водоростями; судно мовби йде

підводними полями філофори в декілька нашарувань, тобто необхідна сировина є в необмеженій

кількості.

Висушування проводилося на березі, причому водорості розкладалися як сіно; вони висихали за

гарної погоди і вітрі за 7-8 годин. Після висушування водорості складали в копиці і спалювали в

земляних печах глибиною 1 м і площею 2,2 м2 без виділення полум’я».

Професор Аверкієв, судячи з усього, був ботаніком, і ним же був «засватаний» ним в романтичне

плавання Володимир Іполитович Липський. Напевно, захоплююче цікаво було поважним ученим

«в налітаючій пітьмі вуса роздувати, розвалившись на кормі, та бачити зірку над бушпритом

схилену, та голос ламати чорноморським жаргоном» й «раптом несподівано зустріти в пітьмі

вусатого грека на чорній кормі» з «купою наживи: коньяк, панчохи і презервативи»!

За результатами плавання склали фантастичний проект споруди Україною флоту з сотні

філофороловів, котрі спалюють витралені водорості на борту і доставляють на берег золу-

концентрат.


ЯК ОРГАНІЗАТОР – НЕЗДАРА, з нарису І. Кіщенка «Останній аргумент академіка

Кримського»

Після того, як в двадцятому році Вернадський виїхав з Києва, в Академії так і не з’явився

президент, який би зміг і захотів жити її життям. Вибраний загальними зборами Микола

Прокопович Василенко – крупний юрист, незалежна, яскрава особа, однодумець Вернадського –

фактично встиг зробити лише перші кроки в ролі другого президента УАН. Уряд так і не затвердив

його. А відомий ботанік Володимир Іванович Липський, який його змінив, не мав ні обдарування,

ні прагнення стати справжнім керівником.

Ось і ліг тягар щоденних турбот на його, А. Кримського, плечі. Не випадково ж в Києві Академію

наук з легкої руки якогось жартівника стали називати «кримською».