Дукельский Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Дукельский Александр [Справочник-дайджест] 19 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


ДУКЕЛЬСЬКИЙ Олександр Григорович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Конструктор. Один з фундаторів теорії і практики розробки і створення артилерійських систем на

залізничних платформах на теренах Російської імперії і СРСР; корабельних і берегових

артилерійських систем великих калібрів.

З дворянської родини.

Народився 14 (26) грудня 1872 р. в с. Родіонівці Глухівського повіту Полтавської губернії

Російської імперії (нині – Ямпільський район Сумської області України).

Помер 14 листопада 1948 р. м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Закінчив Кременчуцьке реальне училище (1891), Харківський технологічний інститут (1896).

Працював конструктором (1896-1904), начальником артилерійського бюро (1904-1914), технічним

директором (1914-1918) Петербурзького металічного заводу, керівником низки конструкторських

організацій в Казані та Одесі (1918-1925), начальником відділу (1925-1929), головним

конструктором Окремого конструкторського технологічного бюро Ленінградського металічного

заводу (1929-1944).

Був викладачем Артилерійської академії ім. Ф. Дзержинського, Військово-морської академії, Ленінградського військово-механічного інституту.

Член Російського товариства технологів.

Лауреат Державної премії СРСР (1946).

Кавалер орденів св. Володимира 4-го ступеня, Леніна, Вітчизняної війни 2-го ступеня, Трудового

Червоного Прапора.

Творець перших корабельних і берегових установок крупного калібру і артилерійських

залізничних транспортерів на теренах Російської імперії. Серед найвідоміших розробок – 10-

дюймові баштові установки для броненосців «Пересвєт» і «Ослябя», «Андрій Первозванний»,

«Імператор Павло I».

Д. – фундатор залізничної артилерії з використанням 14-дюймових гармат. Під його керівництвом

створені залізничні артилерійські установки ТМ-1-14 і ТМ-2-12.

Перу Д. належить фундаментальний «Історичний нарис розвитку проектування і виготовлення

баштових установок в Росії, 1886-1917 рр.».

Серед друзів та близьких знайомих Д. – М. Лесенко, В. Твердохлєбов, І.Іванов, В. Ковальчук, Д.

Брілль, К. Турба, І. Малаховський, С. Лодкін, А. Флоренський та ін.

***

ГАРМАТИ НА БЕРЕЗІ,

з професійного кредо О. Дукельського

Віддаю перевагу одній гарматі на березі десяти гарматам на човні.


У НАГОДІ СТАВ ЗБРОЙНИЙ СЕКОНД-ХЕНД, зі спогадів О. Дукельського

З метою прискорення виготовлення установок (артилерійських – авт.) усі рухливі частини лафета, механізми для продування, механізми відкриття затвора та інші повністю використані з числа

знятих із затонулого свого часу на Чорному морі лінійного корабля типу «Марія».

Не зважаючи на те, що ці пристрої і механізми пролежали у воді понад п’ятнадцять років, після

упорядковування шляхом заміни і доробки деяких деталей вони з успіхом були використані.

Використали також майже всі електродвигуни з приладами, ...після відповідної заміни обмоток,

резервуари для стислого повітря тощо.

ЗАЛІЗНИЧНІ ЛІНКОРИ, з доповідної В. Орлова К. Ворошилову

2. Пропозиція т. Дукельського переобладнати гармати батареї на залізничні вважаю за доцільне:

а) видима в даний час з моря батарея буде прибрана на інші позиції, невидимі з моря, невідомі

супротивникові;

б) залізничну батарею можна використовувати не в одній лише точці, а узбережжям Балтійського

моря...;

в) залізнична батарея може бути використана у разі потреби на інших театрах.

3. Переобладнання полегшує та обставина, що Миколаївський державний завод ім. Марті, якому

необхідно доручити цю роботу, зараз закінчує будівництво 305/40 транспортерів і зможе на основі

одержаного досвіду легко перейти на виготовлення нового зразка, частина елементів якого буде

стандартна.... Це дозволить побудувати нові транспортери найлегше і в найкоротший термін.

Виходячи з вказаного, вважаю необхідним виконати переобладнання трьох гармат батареї

«Червонофлотського» на транспортери, четверту гармату (тіло) мати запасною (оскільки позиції

зал., що будуються зараз, розраховані на три гармати).

Вартість такої тригарматної батареї (зі всім устаткуванням) визначена в 78 мільйонів рублів,

термін готовності – кінець 35-го року.

ЗАПРОСІТЬ НА РОЗМОВУ ДУКЕЛЬСЬКОГО, віза К. Ворошилова на доповідній В. Орлова

Справа, очевидно, хороша, потрібно поговорити з самим тов. Дукельським. Потрібно його

викликати.

Ворошилов.

8.VП.34 р.


МОДЕРНІЗУЄМО МОРСЬКУ АРТИЛЕРІЮ, з Ухвали № ОК-60 сс Ради Праці і Оборони СРСР

від 13 березня 1936 р.

Москва

Кремль

ПРО МОРСЬКУ АРТИЛЕРІЮ

Відповідно до розгортання військового суднобудування і необхідності забезпечення військових

суден артилерією належної якості, РАДА ПРАЦІ І ОБОРОНИ ухвалює :

1. Зобов’язати НКО в місячний термін подати на затвердження РПО систему артилерійського

озброєння військово-морського флоту.

2. Затвердити нижченаведене замовлення ...на 1936 рік:

д) три 305-мм залізничні транспортери із здачею:

1 транспортер – в 1936 р.

2 – в 1937 р.

Остаточно проект залізничної установки ТМ-III-12, розробленої ЦКБ-19, затверджений в травні

1936 року. Спільно з О. Г. Дукельським в цій роботі брали активну участь інженери Ковальчук і

Толочков.

Принципово 305-мм артустановки ТМ-III-12 за своїм устроєм мало чим відрізняються від 356-мм

систем ТМ-1-14 і 305-мм ТМ-II-12. Головна їх особливість – дула.


«ТЕТЯНА МИХАЙЛІВНА» НЕ СЛАБКОГО КАЛІБРУ, з книги В. Брагіна «Гармати на

рейках»

О. Г. Дукельський відомий як знаний фахівець в галузі морської артилерії, творець перших

корабельних і берегових установок крупного калібру і артилерійських залізничних транспортерів.

Керував проектуванням і виготовленням 305-мм корабельних і берегових баштових артустановок,

152, 203, 254-мм морських артустановок.

Особливе місце в біографії О. Г. Дукельського займає залізнична артилерія. Він, по суті, є її

родоначальником в Росії. Під його керівництвом і за безпосередньої участі були створені

залізничні транспортери ТМ-1-14 (356 мм), ТМ-II-12 і ТМ-III-12 (305мм).

...О. Г. Дукельський закінчив ескізний проект розміщення 356-мм гармати на залізничному

транспортері в 1927 році. Як зазначає історик Л. І. Амірханов в своїй роботі «Морські гармати на

залізниці», «дуже багатьом ця пропозиція здалася надто сміливою, і не було ясності в тому, які

завдання зможе вирішувати така установка».

Доводив свою правоту і доцільність створення такої установки О. Г. Дукельський вже в

«шарашці» (широко поширені в 20-30-і роки в Радянському Союзі спеціальні конструкторсько-

технологічні бюро, в яких учені й інженери, перебуваючи в ув’язненні, продовжували професійну

діяльність, головним чином, на користь військових відомств).

...У середині 1930 року в Артилерійському науково-дослідному морському інституті

заслуховувала доповідь О. Г. Дукельського, в якій він обґрунтував головні конструктивні

принципи розміщення на залізничних транспортерах 356-мм, виготовлених в Англії для

закладених в 1912 році і недобудованих російських лінкорів типу «Ізмаїл».

У травні 1932 р. здали перший з сімейства транспортерів ТМ-1-14. ...Випробування на полігоні і

позиціях показали, що його основні тактико-технічні дані за низкою параметрів перевершували

аналогічні американські і французькі системи. Зокрема, наші транспортери могли вести вогонь в

діапазоні 360 градусів, а також випереджали зарубіжні гармати за швидкострільністю.

...Черговим етапом розвитку залізничних артсистем стала установка ТМ-III-12 калібру 305 мм.

«ТМ» – «Тетяна Михайлівна» (так шанобливо називали транспортери у військово-польовому

побуті самі артилеристи).

Одна з цих гармат нині – експонат особливого, можна сказати, видатного значення у військово-

морській експозиції Центрального музею Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. на Уклінній

горі під Москвою.


ЗАЛПИ ТМ-III-12 і ТМ-I-180, з статті І. Мангазєєва «Колчаківські гармати розпочали радянсько-

фінську війну»

Важкі артилерійські залізничні установки калібром 305 мм конструкції Олександра Дукельського

з власною вагою в 340 тонн називали «сухопутними лінкорами». Вони могли уражати видимі і

невидимі берегові і морські цілі за швидкості останніх до 60 вузлів. На артустановку ТМ-III-12

поставили дуло, виготовлене на Обухівському заводі в Петербурзі.

Ще до Першої світової дванадцятьма такими гарматами був озброєний російський лінкор

«Імператриця Марія»...

Радянсько-фінська війна розпочалася з залпів установок ТМ-III-12 і ТМ-I-180. У останній день

листопада 1939 року могутні гармати 9-ої батареї вели вогонь по фінському острову Сескар з

Мукково – об’єкту «700» на південному березі Фінської затоки.

За словами генерал-майора С. І. Кабанова, який командував базою з весни 1941 року, ці батареї

стали головними в системі мінно-артилерійської позиції Балтійського флоту.

...Гармати не втопили і на кінець 1942 р. фінська армія стала власницею шести відновлених

артилерійських систем ТМ-1-180 радянського виробництва.

З 305-мм дулами було складніше. Відновлювати їх фіни не зважилися.

Команда лінкора «Імператора Олександра III» не виконала наказ Леніна про знищення корабля, і

англійський лінкор «Агамемнон» відвів його в кінці 1918 року в турецький порт Ізміт.

17 жовтня 1919 року «Імператора Олександра III» перейменували на честь засновника білої

Добровольчої армії Михайла Алексєєва. Ця була вже дев’ята зміна прапора на лінкорі. Проте

корабель як почав свою біографію під Андріївським прапором, так і закінчив її під ним.

...10 листопада 1920 року Петро Врангель віддав наказ про добровільну евакуацію білої армії з

Криму. Більшість чинів «Генерала Алексєєва» зійшли на берег. І все ж через три дні лінкор на чолі

величезного каравану з 121 судна узяв курс на Константинополь. На стоянку він став в

Наваррській бухті... А 27 грудня наймогутніший російський корабель прибув до Тунісу.

До 2-ої Світової війни гармати цього човна зберігалися в арсеналі «Сіді-Абдуллах»

французької військово-морської бази в туніському порту Бізерта. Серед них була й

гармата № 127, виготовлена в листопаді 1916 року. Саме вона й потрапила на Уклінну

гору.