Грищенко Алексей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

поряд зі своїми творами.

…Він був єдиний серед іноземців, хто виставляв свої твори без журі.

Потім прийшло захоплення колоризмом – і французи сприйняли Грищенка, який згодом

сформував на півдні Франції, де проживав, інший, французький, колористично експресіоністичний

стиль, й в цій манері він малював протягом усього свого подальшого життя.

СЛЬОЗИ ЕКСТАЗИ, з розвідки О. Сидор-Гібелінди «Захоплена людина»

Ім’я майстра, на жаль, не належить до надто відомих у нашому культурному довкіллі. Не

порівняти ж, наприклад, з Малевичем чи Архипенком. Про них принаймні чули, як не бачили. А,

проте, є сумне між ними усіма: і на Заході, і на Сході вони до цих пір фігурують як «Russians». Ну, доколє…?

В історії авангарду (російського, якого ж і ще!) Грищенко залишився поряд з харків’янином

Олександром Шевченком як виразник авангардних експериментів 1910-х рр. Про останнього

дізнаємося трохи більше завдяки тому, що художник лишився у Країні Рад, та й зумів не пропасти

тут. А за його соратника беремося лише зараз. І дивуємося граням його творчості, що

відкриваються перед нами.

Почнемо з того, що приємно за митця, який «опинився у добрій компанії». Наш герой фігурує

поряд із (затамували подих?) Моділ’яні, Матіссом, Сутіним, Мане, Ван-Гогом, Утрілло, Редоном,

Де Кіріко, Лівшицем, Дереном… Одним словом, класиками.

1920-30-ті рр. вимагали від художника невгамовної самопромоції, хортячого вміння тримати носа

за вітром. А в Парижі взагалі публіку треба дивувати кожні півроку. Грищенку це вдалося.

Потім…

Йому більше смакувало захоплюватися самому, аніж захоплювати інших. Природно, його

майстерність від цього лише зростала, а коло вірних шанувальників – лишалося, попри феєрверки

«ізмів», які спалахують поряд, а потім – усе далі, далі. Автор стає трохи відлюдником – як і

кожен справжній автор. Португальська глушина йому миліша за Бульвари.

«Сльози екстази найшли мені на очі: ніколи ще до того я не сприймав так глибоко чарів моря! Під

фантастичними дикими стінами Діви у живому сріблі води переливалися відтінки смарагдів,

малахітів, топазів». Про яке море йдеться? Середземне? Адріатичне? Атлантику? Насправді –

Чорне море, юнацька подорож до Криму. Але настрій раз вже відчутої «екстази» і надалі

визначатиме стиль його письма.

Грищенко ніби тягне на екзотику, в краї химерні, красиві, і йому вдається одразу заприятелювати з

ними, стати тут «своїм». Але при стані перманентного захоплення митець уникає буденщини… в

найбуденніших сюжетах. Там, де жанр зазвичай іменується «мертвою натурою», Грищенко

віднаходить шаленство стихій – а як же бути зі стихіями справдешніми, за своєю натурою

вибуховими?

Олекса Грищенко – як мало хто в нервовому ХХ столітті – вірив у життя і любив його у всіх

простих проявах. Воно ж відповідало йому навзаєм, і це також рідкість.

ЩАСТЯ ШУКАВ НА ЧУЖИНІ, з кореспонденції Т. Опанасенко «Їхні стежки перетнулись у

Парижі»

Вони мандрували світами, шукаючи щастя на чужині з вимушеної, хоча й власної волі. Десь там, в

іншому, чужому світі, ставали відомими, майже своїми, знаменитими і геніальними.

Тепер, завдячуючи родині Цвенгрошів та Львівській галереї мистецтв Національний художній

музей України представляє твори чотирьох митців, чиї стежки перетнулись у Парижі, – Миколи

Вакера, Олекси Грищенка, Бориса Пастухова та Василя Хмелюка.

У 50-х роках із колекції Львівського музею українського мистецтва «яничари від мистецтва»

вилучили до спецфонду 2155 творів. Повернули лише 99 з них, а всі інші оскаженіло

розшматували і спалили за «буржуазний формалізм». Серед них і твори Олекси Грищенка. Аби

врятувати своє життя, він подався до Парижа, де й здобув світове визнання.

СЛАВУ ЗДОБУВ В МОСКВІ ПАРИЖІ, з кореспонденції в «Хто сказав, що ми бідні?» в

«Робітничій газеті» від 11 лютого 2008 р.

Дуже успішно продані дві акварелі відомого українського художника Олекси Грищенка. Вони

виставлялися в парі – акварель під назвою «Іван Сєра», і «Мінарет Аскудар Валід». За них, не

коливаючись, заплатили $9000.

Каталог консервативного «Крісті» детально описував українське походження Грищенка, його

подорож і перебування в Росії, Туреччині, Греції, Франції і США. Фонд Грищенка в Нью-Йорку,

згідно заповіту художника, неодноразово передавав картини в українські музеї ще в 2004 році.

– Слід зазначити, що Грищенко – стовп українського модернізму, – коментує