Грищенко Алексей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Грищенко Алексей [Справочник-дайджест] 22 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


ГРИЩЕНКО Олексій (Олекса) Васильович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Художник, письменник, мистецтвознавець.

З міщанської родини.

Народився 2 квітня 1883 р. в м. Кролевці Чернігівської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Сумської області України).

Помер 28 січня 1977 р. в м. Венсі (Франція). Похований на місцевому цвинтарі.

Навчався в Київському, Петербурзькому, Московському університетах, закінчив Петербурзьку

академію мистецтв.

Працював у Києві (1906-1908), Московській школі мистецтв (1909-1910),

Член паризького «Осіннього салону» (1931).

Серед найвідоміших полотен Г. – «Дощ над Св. Софією», «Туркеня» (обидва – 1920),

«Майстерня художника», «Руїн замку Годфруа де Буйон» (обидва – 1923), «Восьминіг» (1925),

«Продавщиця риби у Севільї» (1920-ті), «Натюрморт з грибами» (1920-ті), «Портрет дружини»,

«Містечко Пейра Шато» (обидва – 1940), «Тулон», «Натюрморт з вишнями» (обидва – 1930), «У

порту Лібур», «Порив містралю у Кіота, Бретань» (обидва – 1930-ті), «Гречане полі Лімузену»

(1950-ті), «Натюрморт з пахучим горошком», «Інтер’єр собору в Прато», «Натюрморті з квітами

та годинником» (усі – 1960).

Виставлявся Афінах, Нью-Йорку, Філадельфії, Мадриді, Стокгольмі, Парижі, Львові, Монреалі.

Перу Г. належать книги «Два роки в Царгороді» (1927), «Роки бурі і натиску», «Україна моїх

блакитних днів» (1958), дослідження «Староруська ікона з погляду малярства», «Зв’язок

російського мистецтва з Візантією й Заходом», низка есе.

Більшовицького режиму наш земляк не сприйняв і емігрував спочатку до Константинополя (1919-

1921), а потім – Парижу (1921).

Нині малярські доробки нашого земляка зберігаються в Київському та Львівському художніх

музеях (Україна), Третьяковській галереї та Російському музеї Санкт-Петербурга (РФ), Музеї

національного мистецтва в Парижі (Франція), музеях Копенгагена (Данія), Мадрида (Іспанія),

Брюсселя (Бельгія), Осло (Норвегія), Монреаля (Канада), Бостона, Філадельфії, Балтімора (усі –

США), чисельних приватних зібраннях.

Після смерті нашого земляка його роботи були перевезено до Нью-Йорка, де вони зберігалися в

Українському інституті Америки (1977).

Згідно з заповітом Г. до Національного художнього музею України передані 67 картин і архів

митця (2004). Перемовини щодо їхнього повернення тривали впродовж понад десятиліття (1992-

2004).

Серед друзів та близьких знайомих Г. – С. Світославський, К. Юон, Ж. Дюамель, І. Машков, А.

Дерен, Р. Дюфі, І. Остроухов, Л. Зборовський, Д. Бурлюк, П. Гійом, В. Маяковський, П. Боннар, А.

Марке, Ф. Леже та ін.


***

УНИКАТИ БУДЕННОСТІ

, з творчого кредо О. Грищенка

Уникати буденності.


ВИ ДАЛИ ВРАЖАЮЧУ КАРТИНУ УКРАЇНИ, з листа Ж. Дюамеля О. Грищенкові

Я прочитав знамениту книгу («Україна моїх блакитних днів» – авт.). Географи вчили мене, що

смуга чорнозему виходить з України, щоб пройти через Росію й згубитися в Сибіру ...

Ви ж дали прегарну, вражаючу картину Вашої батьківщини – України. Маю приємність

подякувати Вам і переслати мій справді сердечний привіт.


ЛЕКЦІЯ ВІРНОСТІ, з рецензії в газеті «Останні ельзаські новини» від 5 січня 1958 р.

«Україна моїх блакитних днів», появу якої ми вітали кілька місяців тому, є однією з тих книг, які

відкривають нам дитинство і юність людини, що лишилася пристрасно прив’язаною до своєї

рідної землі.

Грищенко, який знає Францію, як ніхто, бо він живе в ній і блискуче володіє її мовою, дає нам

лекцію вірності...

Соняшникові поля, ліси, народні свята, традиції, знайомі йому типи людей, святі ікони, роки

навчання, перші ознаки революції – все це постає перед нами в іскрах снігу і паланні сонця...


КРИХКІСТЬ СВІТЛА, з рецензії Д. Філіппса

Для мене Грищенко означає витончене, делікатне й творче доповнення кубізму...

Звичайно, його картини невеликого формату і часто у пригашених кольорах. Але навіть тоді є чим

помилувати око – нюансами тонів та барв, несподіваними формами, мальовничістю сцен,

крихкістю світла.


ВИСТАВЛЯВ СВОЇ ТВОРИ БЕЗ ЖУРІ, з розвідки О. Федорука «Хто для нас Олекса

Грищенко?!»

Його захоплення кубізмом було реалізоване у знаменитих стамбульських акварелях...

Потім зірка Грищенка зійшла в паризькому «Осінньому салонові», де Ф. Леже повісив акварелі

нікому не відомого бурлаки в експозиції поряд зі своїми творами.

…Він був єдиний серед іноземців, хто виставляв свої твори без журі.

Потім прийшло захоплення колоризмом – і французи сприйняли Грищенка, який згодом

сформував на півдні Франції, де проживав, інший, французький, колористично експресіоністичний

стиль, й в цій манері він малював протягом усього свого подальшого життя.


СЛЬОЗИ ЕКСТАЗИ, з розвідки О. Сидор-Гібелінди «Захоплена людина»

Ім’я майстра, на жаль, не належить до надто відомих у нашому культурному довкіллі. Не

порівняти ж, наприклад, з Малевичем чи Архипенком. Про них принаймні чули, як не бачили. А,

проте, є сумне між ними усіма: і на Заході, і на Сході вони до цих пір фігурують як «Russians». Ну, доколє…?

В історії авангарду (російського, якого ж і ще!) Грищенко залишився поряд з харків’янином

Олександром Шевченком як виразник авангардних експериментів 1910-х рр. Про останнього

дізнаємося трохи більше завдяки тому, що художник лишився у Країні Рад, та й зумів не пропасти

тут. А за його соратника беремося лише зараз. І дивуємося граням його творчості, що

відкриваються перед нами.

Почнемо з того, що приємно за митця, який «опинився у добрій компанії». Наш герой фігурує

поряд із (затамували подих?) Моділ’яні, Матіссом, Сутіним, Мане, Ван-Гогом, Утрілло, Редоном,

Де Кіріко, Лівшицем, Дереном… Одним словом, класиками.

1920-30-ті рр. вимагали від художника невгамовної самопромоції, хортячого вміння тримати носа

за вітром. А в Парижі взагалі публіку треба дивувати кожні півроку. Грищенку це вдалося.

Потім…

Йому більше смакувало захоплюватися самому, аніж захоплювати інших. Природно, його

майстерність від цього лише зростала, а коло вірних шанувальників – лишалося, попри феєрверки

«ізмів», які спалахують поряд, а потім – усе далі, далі. Автор стає трохи відлюдником – як і

кожен справжній автор. Португальська глушина йому миліша за Бульвари.

«Сльози екстази найшли мені на очі: ніколи ще до того я не сприймав так глибоко чарів моря! Під

фантастичними дикими стінами Діви у живому сріблі води переливалися відтінки смарагдів,

малахітів, топазів». Про яке море йдеться? Середземне? Адріатичне? Атлантику? Насправді –

Чорне море, юнацька подорож до Криму. Але настрій раз вже відчутої «екстази» і надалі

визначатиме стиль його письма.

Грищенко ніби тягне на екзотику, в краї химерні, красиві, і йому вдається одразу заприятелювати з

ними, стати тут «своїм». Але при стані перманентного захоплення митець уникає буденщини… в

найбуденніших сюжетах. Там, де жанр зазвичай іменується «мертвою натурою», Грищенко

віднаходить шаленство стихій – а як же бути зі стихіями справдешніми, за своєю натурою

вибуховими?

Олекса Грищенко – як мало хто в нервовому ХХ столітті – вірив у життя і любив його у всіх

простих проявах. Воно ж відповідало йому навзаєм, і це також рідкість.


ЩАСТЯ ШУКАВ НА ЧУЖИНІ, з кореспонденції Т. Опанасенко «Їхні стежки перетнулись у

Парижі»

Вони мандрували світами, шукаючи щастя на чужині з вимушеної, хоча й власної волі. Десь там, в

іншому, чужому світі, ставали відомими, майже своїми, знаменитими і геніальними.

Тепер, завдячуючи родині Цвенгрошів та Львівській галереї мистецтв Національний художній

музей України представляє твори чотирьох митців, чиї стежки перетнулись у Парижі, – Миколи

Вакера, Олекси Грищенка, Бориса Пастухова та Василя Хмелюка.

У 50-х роках із колекції Львівського музею українського мистецтва «яничари від мистецтва»

вилучили до спецфонду 2155 творів. Повернули лише 99 з них, а всі інші оскаженіло

розшматували і спалили за «буржуазний формалізм». Серед них і твори Олекси Грищенка. Аби

врятувати своє життя, він подався до Парижа, де й здобув світове визнання.


СЛАВУ ЗДОБУВ В МОСКВІ ПАРИЖІ, з кореспонденції в «Хто сказав, що ми бідні?» в

«Робітничій газеті» від 11 лютого 2008 р.

Дуже успішно продані дві акварелі відомого українського художника Олекси Грищенка. Вони

виставлялися в парі – акварель під назвою «Іван Сєра», і «Мінарет Аскудар Валід». За них, не

коливаючись, заплатили $9000.

Каталог консервативного «Крісті» детально описував українське походження Грищенка, його

подорож і перебування в Росії, Туреччині, Греції, Франції і США. Фонд Грищенка в Нью-Йорку,

згідно заповіту художника, неодноразово передавав картини в українські музеї ще в 2004 році.

– Слід зазначити, що Грищенко – стовп українського модернізму, – коментує американський

консультант Олександр Демко, – не зважаючи на те, що він рано покинув Україну і здобув славу

художника-модерніста і теоретика мистецтва в Москві і Парижі. Роботи його візантійського і

грецького періоду, переважно акварелі і гуаш, – найцікавіший «пошуковий-формувальний» етап

творчості митця.

P.S. На подив, про такого роду подіях українська преса повідомляє дуже рідко. Пишуть в

основному про «нових росіян», які «трясуть мільйонами» на світових аукціонах, купуючи

картини художників російської школи живопису. І жодного слова – про сенсаційні придбання

українців!


ЗДОБУТКИ РОЗКИДАНІ СВІТОМ, з розвідки П. Ковжуна «Грищенко»

Олекса Грищенко належить до тих українських творців, що, виступаючи, мають уже величезне

мистецьке надбання, з чітко окресленим і виробленим стилем, з величезною мистецькою

культурою.

Він впевнено і рішуче займає своє місце, яке давно приготовлене йому на сторінках сучасного

українського мистецтва, і приносить з собою здобутки, що й досі з тих чи інших причин були

розкидані далеко від нас.


ЕКСПОНУЮТЬСЯ УНІКАЛЬНІ ДОРОБКИ, з інтерв’ю О. Козинкевич газеті «Високий замок»

Колекціонерам вдалося зібрати унікальні твори. Про Олексу Грищенка та Василя Хмелюка, хоч і

недостатньо, але публікувалися розвідки, по-іншому склалося із мистецтвом Миколи Вакера та

Бориса Пастухова.

Ця експозиція цінна тим, що вперше знайомить глядача з їхніми роботами.


НА ЛЕГКИХ КРИЛАХ, з замітки «АероСвіт» сприяв поверненню в Україну мистецької

спадщини Олекси Грищенка» на інтернет-сайті aerosvit.kiev.ua

Унікальну колекцію картин відомого українського художника Олекси Грищенка згідно з його

заповітом повернено в Україну та передано до Національного художнього музею у Києві. Їх

рейсом Нью-Йорк – Київ безоплатно перевезла авіакомпанія «АероСвіт – Українські авіалінії».

Творчу спадщину художника в Україну передали Фундація Олекси Грищенка у Нью-Йорку та

Український інститут Америки. За експертними оцінками, вартість творів перевищує 700 тисяч

доларів США.

Два роки тому «АероСвіт» уже брав участь у подібній гуманітарній акції: компанія безоплатно

доставила в Україну із США колекцію портретів українських гетьманів і жіночих постатей XVII-

XVIII століть. Художні роботи було передано в дар Україні Оленою Отт-Скоропадською, донькою

українського гетьмана Павла Скоропадського.

Найближчим часом «АероСвіт» також виступить спонсором художньої виставки «Український

модернізм 1900-1930 років», що відбудеться упродовж 2006/2007 рр. у США. Через Атлантику

авіакомпанія безоплатно перевезе 80 картин з України.


Document Outline

.D0.9F.D0.BE.D0.B4.D0.BE.D1.80.D0.BE.D0.

.D0.92.D0.B8.D1.81.D1.82.D0.B0.D0.B2.D0.

.D0.9F.D0.B0.D1.80.D0.B8.D0.B7.D1.8C.D0.

.D0.A1.D0.BF.D0.B0.D0.B4.D1.89.D0.B8.D0.