ГРИЩЕНКО Олексій (Олекса) Васильович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Художник, письменник, мистецтвознавець.
З міщанської родини.
Народився 2 квітня 1883 р. в м. Кролевці Чернігівської губернії Російської імперії (нині –
районний центр Сумської області України).
Помер 28 січня 1977 р. в м. Венсі (Франція). Похований на місцевому цвинтарі.
Навчався в Київському, Петербурзькому, Московському університетах, закінчив Петербурзьку
академію мистецтв.
Працював у Києві (1906-1908), Московській школі мистецтв (1909-1910),
Член паризького «Осіннього салону» (1931).
Серед найвідоміших полотен Г. – «Дощ над Св. Софією», «Туркеня» (обидва – 1920),
«Майстерня художника», «Руїн замку Годфруа де Буйон» (обидва – 1923), «Восьминіг» (1925),
«Продавщиця риби у Севільї» (1920-ті), «Натюрморт з грибами» (1920-ті), «Портрет дружини»,
«Містечко Пейра Шато» (обидва – 1940), «Тулон», «Натюрморт з вишнями» (обидва – 1930), «У
порту Лібур», «Порив містралю у Кіота, Бретань» (обидва – 1930-ті), «Гречане полі Лімузену»
(1950-ті), «Натюрморт з пахучим горошком», «Інтер’єр собору в Прато», «Натюрморті з квітами
та годинником» (усі – 1960).
Виставлявся Афінах, Нью-Йорку, Філадельфії, Мадриді, Стокгольмі, Парижі, Львові, Монреалі.
Перу Г. належать книги «Два роки в Царгороді» (1927), «Роки бурі і натиску», «Україна моїх
блакитних днів» (1958), дослідження «Староруська ікона з погляду малярства», «Зв’язок
російського мистецтва з Візантією й Заходом», низка есе.
Більшовицького режиму наш земляк не сприйняв і емігрував спочатку до Константинополя (1919-
1921), а потім – Парижу (1921).
Нині малярські доробки нашого земляка зберігаються в Київському та Львівському художніх
музеях (Україна), Третьяковській галереї та Російському музеї Санкт-Петербурга (РФ), Музеї
національного мистецтва в Парижі (Франція), музеях Копенгагена (Данія), Мадрида (Іспанія),
Брюсселя (Бельгія), Осло (Норвегія), Монреаля (Канада), Бостона, Філадельфії, Балтімора (усі –
США), чисельних приватних зібраннях.
Після смерті нашого земляка його роботи були перевезено до Нью-Йорка, де вони зберігалися в
Українському інституті Америки (1977).
Згідно з заповітом Г. до Національного художнього музею України передані 67 картин і архів
митця (2004). Перемовини щодо їхнього повернення тривали впродовж понад десятиліття (1992-
2004).
Серед друзів та близьких знайомих Г. – С. Світославський, К. Юон, Ж. Дюамель, І. Машков, А.
Дерен, Р. Дюфі, І. Остроухов, Л. Зборовський, Д. Бурлюк, П. Гійом, В. Маяковський, П. Боннар, А.
Марке, Ф. Леже та ін.
***
УНИКАТИ БУДЕННОСТІ
, з творчого кредо О. Грищенка
Уникати буденності.
ВИ ДАЛИ ВРАЖАЮЧУ КАРТИНУ УКРАЇНИ, з листа Ж. Дюамеля О. Грищенкові
Я прочитав знамениту книгу («Україна моїх блакитних днів» – авт.). Географи вчили мене, що
смуга чорнозему виходить з України, щоб пройти через Росію й згубитися в Сибіру ...
Ви ж дали прегарну, вражаючу картину Вашої батьківщини – України. Маю приємність
подякувати Вам і переслати мій справді сердечний привіт.
ЛЕКЦІЯ ВІРНОСТІ, з рецензії в газеті «Останні ельзаські новини» від 5 січня 1958 р.
«Україна моїх блакитних днів», появу якої ми вітали кілька місяців тому, є однією з тих книг, які
відкривають нам дитинство і юність людини, що лишилася пристрасно прив’язаною до своєї
рідної землі.
Грищенко, який знає Францію, як ніхто, бо він живе в ній і блискуче володіє її мовою, дає нам
лекцію вірності...
Соняшникові поля, ліси, народні свята, традиції, знайомі йому типи людей, святі ікони, роки
навчання, перші ознаки революції – все це постає перед нами в іскрах снігу і паланні сонця...
КРИХКІСТЬ СВІТЛА, з рецензії Д. Філіппса
Для мене Грищенко означає витончене, делікатне й творче доповнення кубізму...
Звичайно, його картини невеликого формату і часто у пригашених кольорах. Але навіть тоді є чим
помилувати око – нюансами тонів та барв, несподіваними формами, мальовничістю сцен,
крихкістю світла.
ВИСТАВЛЯВ СВОЇ ТВОРИ БЕЗ ЖУРІ, з розвідки О. Федорука «Хто для нас Олекса
Грищенко?!»
Його захоплення кубізмом було реалізоване у знаменитих стамбульських акварелях...
Потім зірка Грищенка зійшла в паризькому «Осінньому салонові», де Ф. Леже повісив акварелі
нікому не відомого бурлаки в експозиції поряд зі своїми творами.
…Він був єдиний серед іноземців, хто виставляв свої твори без журі.
Потім прийшло захоплення колоризмом – і французи сприйняли Грищенка, який згодом
сформував на півдні Франції, де проживав, інший, французький, колористично експресіоністичний
стиль, й в цій манері він малював протягом усього свого подальшого життя.
СЛЬОЗИ ЕКСТАЗИ, з розвідки О. Сидор-Гібелінди «Захоплена людина»
Ім’я майстра, на жаль, не належить до надто відомих у нашому культурному довкіллі. Не
порівняти ж, наприклад, з Малевичем чи Архипенком. Про них принаймні чули, як не бачили. А,
проте, є сумне між ними усіма: і на Заході, і на Сході вони до цих пір фігурують як «Russians». Ну, доколє…?
В історії авангарду (російського, якого ж і ще!) Грищенко залишився поряд з харків’янином
Олександром Шевченком як виразник авангардних експериментів 1910-х рр. Про останнього
дізнаємося трохи більше завдяки тому, що художник лишився у Країні Рад, та й зумів не пропасти
тут. А за його соратника беремося лише зараз. І дивуємося граням його творчості, що
відкриваються перед нами.
Почнемо з того, що приємно за митця, який «опинився у добрій компанії». Наш герой фігурує
поряд із (затамували подих?) Моділ’яні, Матіссом, Сутіним, Мане, Ван-Гогом, Утрілло, Редоном,
Де Кіріко, Лівшицем, Дереном… Одним словом, класиками.
1920-30-ті рр. вимагали від художника невгамовної самопромоції, хортячого вміння тримати носа
за вітром. А в Парижі взагалі публіку треба дивувати кожні півроку. Грищенку це вдалося.
Потім…
Йому більше смакувало захоплюватися самому, аніж захоплювати інших. Природно, його
майстерність від цього лише зростала, а коло вірних шанувальників – лишалося, попри феєрверки
«ізмів», які спалахують поряд, а потім – усе далі, далі. Автор стає трохи відлюдником – як і
кожен справжній автор. Португальська глушина йому миліша за Бульвари.
«Сльози екстази найшли мені на очі: ніколи ще до того я не сприймав так глибоко чарів моря! Під
фантастичними дикими стінами Діви у живому сріблі води переливалися відтінки смарагдів,
малахітів, топазів». Про яке море йдеться? Середземне? Адріатичне? Атлантику? Насправді –
Чорне море, юнацька подорож до Криму. Але настрій раз вже відчутої «екстази» і надалі
визначатиме стиль його письма.
Грищенко ніби тягне на екзотику, в краї химерні, красиві, і йому вдається одразу заприятелювати з
ними, стати тут «своїм». Але при стані перманентного захоплення митець уникає буденщини… в
найбуденніших сюжетах. Там, де жанр зазвичай іменується «мертвою натурою», Грищенко
віднаходить шаленство стихій – а як же бути зі стихіями справдешніми, за своєю натурою
вибуховими?
Олекса Грищенко – як мало хто в нервовому ХХ столітті – вірив у життя і любив його у всіх
простих проявах. Воно ж відповідало йому навзаєм, і це також рідкість.
ЩАСТЯ ШУКАВ НА ЧУЖИНІ, з кореспонденції Т. Опанасенко «Їхні стежки перетнулись у
Парижі»
Вони мандрували світами, шукаючи щастя на чужині з вимушеної, хоча й власної волі. Десь там, в
іншому, чужому світі, ставали відомими, майже своїми, знаменитими і геніальними.
Тепер, завдячуючи родині Цвенгрошів та Львівській галереї мистецтв Національний художній
музей України представляє твори чотирьох митців, чиї стежки перетнулись у Парижі, – Миколи
Вакера, Олекси Грищенка, Бориса Пастухова та Василя Хмелюка.
У 50-х роках із колекції Львівського музею українського мистецтва «яничари від мистецтва»
вилучили до спецфонду 2155 творів. Повернули лише 99 з них, а всі інші оскаженіло
розшматували і спалили за «буржуазний формалізм». Серед них і твори Олекси Грищенка. Аби
врятувати своє життя, він подався до Парижа, де й здобув світове визнання.
СЛАВУ ЗДОБУВ В МОСКВІ ПАРИЖІ, з кореспонденції в «Хто сказав, що ми бідні?» в
«Робітничій газеті» від 11 лютого 2008 р.
Дуже успішно продані дві акварелі відомого українського художника Олекси Грищенка. Вони
виставлялися в парі – акварель під назвою «Іван Сєра», і «Мінарет Аскудар Валід». За них, не
коливаючись, заплатили $9000.
Каталог консервативного «Крісті» детально описував українське походження Грищенка, його
подорож і перебування в Росії, Туреччині, Греції, Франції і США. Фонд Грищенка в Нью-Йорку,
згідно заповіту художника, неодноразово передавав картини в українські музеї ще в 2004 році.
– Слід зазначити, що Грищенко – стовп українського модернізму, – коментує американський
консультант Олександр Демко, – не зважаючи на те, що він рано покинув Україну і здобув славу
художника-модерніста і теоретика мистецтва в Москві і Парижі. Роботи його візантійського і
грецького періоду, переважно акварелі і гуаш, – найцікавіший «пошуковий-формувальний» етап
творчості митця.
P.S. На подив, про такого роду подіях українська преса повідомляє дуже рідко. Пишуть в
основному про «нових росіян», які «трясуть мільйонами» на світових аукціонах, купуючи
картини художників російської школи живопису. І жодного слова – про сенсаційні придбання
українців!
ЗДОБУТКИ РОЗКИДАНІ СВІТОМ, з розвідки П. Ковжуна «Грищенко»
Олекса Грищенко належить до тих українських творців, що, виступаючи, мають уже величезне
мистецьке надбання, з чітко окресленим і виробленим стилем, з величезною мистецькою
культурою.
Він впевнено і рішуче займає своє місце, яке давно приготовлене йому на сторінках сучасного
українського мистецтва, і приносить з собою здобутки, що й досі з тих чи інших причин були
розкидані далеко від нас.
ЕКСПОНУЮТЬСЯ УНІКАЛЬНІ ДОРОБКИ, з інтерв’ю О. Козинкевич газеті «Високий замок»
Колекціонерам вдалося зібрати унікальні твори. Про Олексу Грищенка та Василя Хмелюка, хоч і
недостатньо, але публікувалися розвідки, по-іншому склалося із мистецтвом Миколи Вакера та
Бориса Пастухова.
Ця експозиція цінна тим, що вперше знайомить глядача з їхніми роботами.
НА ЛЕГКИХ КРИЛАХ, з замітки «АероСвіт» сприяв поверненню в Україну мистецької
спадщини Олекси Грищенка» на інтернет-сайті aerosvit.kiev.ua
Унікальну колекцію картин відомого українського художника Олекси Грищенка згідно з його
заповітом повернено в Україну та передано до Національного художнього музею у Києві. Їх
рейсом Нью-Йорк – Київ безоплатно перевезла авіакомпанія «АероСвіт – Українські авіалінії».
Творчу спадщину художника в Україну передали Фундація Олекси Грищенка у Нью-Йорку та
Український інститут Америки. За експертними оцінками, вартість творів перевищує 700 тисяч
доларів США.
Два роки тому «АероСвіт» уже брав участь у подібній гуманітарній акції: компанія безоплатно
доставила в Україну із США колекцію портретів українських гетьманів і жіночих постатей XVII-
XVIII століть. Художні роботи було передано в дар Україні Оленою Отт-Скоропадською, донькою
українського гетьмана Павла Скоропадського.
Найближчим часом «АероСвіт» також виступить спонсором художньої виставки «Український
модернізм 1900-1930 років», що відбудеться упродовж 2006/2007 рр. у США. Через Атлантику
авіакомпанія безоплатно перевезе 80 картин з України.
Document Outline
.D0.9F.D0.BE.D0.B4.D0.BE.D1.80.D0.BE.D0.
.D0.92.D0.B8.D1.81.D1.82.D0.B0.D0.B2.D0.
.D0.9F.D0.B0.D1.80.D0.B8.D0.B7.D1.8C.D0.
.D0.A1.D0.BF.D0.B0.D0.B4.D1.89.D0.B8.D0.
Последние комментарии
12 минут 11 секунд назад
23 часов 56 минут назад
1 день 3 часов назад
1 день 16 часов назад
2 дней 5 часов назад
3 дней 12 часов назад
3 дней 22 часов назад