загрузка...
Перескочить к меню

Граховский Сергей (fb2)

- Граховский Сергей [Справочник-дайджест] 20K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:




ГРАХОВСЬКИЙ Сергій Іванович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: білоруський.

Поет, прозаїк, перекладач. Псевдоніми – М. Асіпович; Сяргей Іванович; С. Каршун; Парамон

Паромскі.

З селянської родини.

Народився 12 (25) вересня 1913 р. в с. Нобель Пінського повіту Мінської губернії Російської

імперії (нині – Зарічненський район Рівненської області України).

Помер 11 грудня 2002 р. в м. Мінську Республіки Білорусь.

Закінчив газетно-видавниче відділення літературного факультету Мінського педагогічного

інституту (1935).

Працював робітником Бобруйського деревообробного комбінату (1930-1931), коректором газеті

«Чырвоная змена» (1931-1932), кореспондентом білоруського радіо (1935-1936), учителем (1946-1955), кореспондентом білоруського радіо (1956-1957), завідувачем відділом часопису»Бярозка»

(1957-1959), літературним консультантом Спілки письменників Білорусі (1959-1960), літературним редактором журналу «Вясёлка» (1960-1973), відповідальним секретарем Комітету з

Державних премій БРСР у галузі літератури, мистецтва й архітектури (1973-1974).

Заслужений працівник культури Білорусі (1983).

Лауреат Державної премії імені Якуба Коласа (1992).

Лауреат літературної премії імені А. Кулешова (1983).

Кавалер медалі Франциска Скорини (1994).

Почесний робітник Бобруйського деревообробного комбінату (1986).

Почесний громадянин Глуська (1996) і селища Жовтневе (1997).

Як літератор дебютував віршем (1926).

Потім настала черга поетичних і прозових книг «День народження» (1958), «Пам’ять» (1965),

«Вірші» (1968), «Поема доріг» (1970), «Зачарованість» (1978), «Осінні гнізда» (1982), «Кола надії»

(1985), «Болюча пам’ять» (1987), «Рудобельська республіка» (1968), «Розлука на світанні» (1983),

«Зустріч з самим собою» (1988), «Сповідь» (1990).

Перу нашого земляка також належать видання «Такі сині сніги», «Зона мовчання», «З вовчим

квитком», «Від весни до весни», «Сьогодні й завтра», «Вогник у вікні».

За життя мав три видання «Вибраних творів» (1973; 1983; 1994).

Г. залишив по собі книгу споминів «Так і було» (1986).

Переклав білоруською мовою твори Т. Шевченка, Лесі Українки, М. Рильського, В. Сосюри, В.

Забаштанського, Т. Масенка, М. Нагнибіди, П. Біби, П. Воронька, Д. Білоуса, М. Чернявського, Б.

Степанюка, Ю. Лісняка, Ж. Верна, О. Пушкіна, Р. Тагора, М. Заболоцького, Я. Райніса, В.

Маяковського, О. Блока, А. Гайдара, Р. Гамзатова.

У свою чергу українською земляка перекладали Д. Кононенко, В. Лагода, О. Новицький, В.

Ткаченко, Б. Степанюк, Л. Горлач.

За повістю Г. «Рудобельська республіка» здійснені постановки Театром імені Янки Купали і

Гомельським обласним драматичним театром, а також знято кінофільм (1972).

Зазнав безпідставного арешту і 10-річного заслання на лісорозробки Горьківської області (1936-1946).

Удруге заарештований і довічно засланий до Новосибірської області (1949).

Реабілітований (1955).

Серед друзів та близьких знайомих Г. – П. Красюк, М. Іосько, Г. Буравкін, А. Вертинський, Р.

Боровикова, А. Диба та ін.


***

КРИТЕРІЙ ОДИН

, з творчого кредо С. Граховського

Критерій в літературі один – якість.

ТЯЖКИЙ ХРЕСТ, з поеми С. Граховського «Втікач»

Я был еще вначале крепкий,

Худой, высокий, молодой.

Пилил, колол, и только щепки

Летели над моей бедой.

В продутой старенькой фуфайке

Кромсал березы каждый день,

От маленькой и постной пайки

Качаясь на ветру, как тень.

Пилил, не помня, кто и где я,

И тяжкий крест свой нес, как мог,

Чтоб до весны в штрафном кандее

Меня в свой рай не принял Бог.

.......................................

Вконец за зиму отощаешь,

Но лес расщедрится весной:

Подсунет гриб, черничку, щавель,

Собрал – и вот уже живой!

И вера в правду не угасла,

И пишет письма здешний люд,

Что осудили их напрасно

И тройка, и закрытый суд.

.....................................................

«Отец» на просьбы не ответил,

И огонек надежды гас.

Мы были проклятые дети,

И становилось меньше нас.

..................................................

Вы спросите: «Зачем клепаешь?

Что было, то прошло давно».

Но если зло не доконаешь,

Тебя опять согнет оно.


СОКИ БЛИСКАВОК, з вірша С. Граховського «Муміну Каноату»

Пики Памира белые-белые,

Дети Памира смелые-смелые.

Ветер баюкает зыбки над кручами,

Все заметает снегами сыпучими.

Кутает плечи облаком вольным,

Землю питает соками молний.

..........................................................

Тропкой крупою – пусть пропасть, пусть яма -

Песни слагают внуки Хаяма.

Гордо глядят, улыбаются мирно

Добрые, мудрые дети Памира.


СИНЄ НЕБО І КАЗКОВЕ ОЗЕРО, з привітання С. Граховського землякам 11 січня 1993 р.

Дорогі мої земляки! Уперше синє небо, сонце і казкове озеро я побачив у селі Нобель. Там колись

гойдалася моя колиска, там я в своїм дитинстві почув і полюбив мову і пісні неньки України.

Тепер, як не дивно, ми залишилися у різних, сусідніх, але рідних країнах. Час у нас складний, тяжкий, навіть гіркий. Але все минає, минуть і наші незгоди.

Бажаю усім Вам,


Загрузка...

Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг

Последние комментарии

Последние публикации

загрузка...