Глоба Андрей (fb2)

- Глоба Андрей [Справочник-дайджест] 19 Кб  (читать) (читать постранично) (скачать fb2) (скачать исправленную) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:




ГЛОБА Андрій Павлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Поет, драматург, перекладач.

З міщанської родини.

Народився в 1888 р. в м. Ромнах Полтавської губернії Російської імперії (нині – районний центр

Сумської області України).

Помер в 1964 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Друкувався в альманасі «Радянська драматургія», в колективній збірці «Весняний салон поетів», в

якій брав участь і С. Єсенін (1919).

Як літератор дебютував віршем (1915).

Потім настала черга збірок поезій «Драматичні сцени» (1916), «Пісеньки» (1921), «Човни

здалеку», поеми «Уот Тайлер» (обидві – 1922); п’єс «День смерті Марата» (1920), «Кохання, бакалавр і підмайстер шевського цеху», «Фамарь» (обидві – 1923), «Вінчання Хьюга» (1924),

«Розіта» (1926), «Петро-Петро» (1929), «Місто Глупов», «Джім і Долар» (обидві – 1932),

«Пушкін» (1937), «Російська дорога» (1958).

Перу нашого земляка також належить книги «П’єси»(1922), «Пушкін» (1937), «Казки дня і ночі»

(1976).

Г. – автор казки «Стрілець Федот і король Далмат (Шах королеві і мат): Цікава, заради сміху і

потіхи вистава, з чарівними перетвореннями, з жартами і примовками, прислів’ями в особах, з

бувальщиною в небилицях, з музикою, барабанним боєм, гарматною стріляниною, несусвітним

гармидером».

Переклав «Шотландську застільну» Л. Бетховена, «Пролиту чашу» Ван Ші-фу, низку творів І.-В.

Гете, К. Бельмана.

Серед друзів та близьких знайомих Г. – В. Маас, Є. Нікітіна, В. Полонський, М. Соломонов, В.

Лідін, М. Юдіна, В. Кочетов, І. Грінберг, М. Ульянов, К. Чуковський, С. Образцов, І. Матусевич, Т. Александрова, Ю. Айхенвальд, М. Ашукін, К. Ліпскеров, А. Бєлий, В. Якут та ін.


***

ЗНАТИ БІЛЬШЕ ЗА АВТОРА

, з творчого кредо А. Глоби

Знати про країну книги, яку перекладаєш, більше, ніж її автор.

ВІД ВОДИ Я БЛЮЮ, з «Шотландської застільної» Л. Бетховена у перекладі А. Глоби

Постой!

Выпьем, ей-богу!

Еще,

Бетси, нам грогу

Стакан

Последний в дорогу!

Бездельник, кто с нами не пьет!..

........................................................

За друга готов я хоть в воду, –

Да жаль, что с воды меня рвет!


ПІД ВИВІСКОЮ «ВІЧНІСТЬ», з «Реквієму» К. Бельмана у перекладі А. Глоби

В сей жизни, брат мой,

Мы не раз

В хрусталь глядели оба, –

И вот уже

Один из нас

Пристукнут крышкой гроба.

Так, значит, есть

Загробный мир,

Хоть эта мысль нелепа,

Коль ты веселый наш трактир

Сменил на своды склепа!

........................................

Иль к трезвости

Склонить попам

Далось твою беспечность?

Увы, трактир

Один лишь там –

Под вывескою «Вечность»!

......................................

Глоток глинтвейна

Был бы рад

Ты разделить со мною, –

Но там тебя поят,

Мой брат,

Лишь Стиксовой водою.

Как встарь, стакан

Налью вином, –

Пусть хмель алеет кровью!

Почий же безмятежным сном,

Мой брат, – твое здоровье!


АПОФЕОЗ ІНДИВІДУАЛІЗМУ, з біографічної довідки Ан. Т. «Глоба Андрій Павлович»

Вірші Г. є стилізацією під зразки східної поезії. Схід сприймається ним надзвичайно естетськи, гурманськи. Г. описує Ніл, Візантію, Іспанію. Проте це свідчить більше про обмеженість

екзотично-естетської, антигромадської книжкової свідомості Глоби, ніж про значний тематичний

кругозір.

Ліричні вірші Глоби, де він намагається говорити про свої настрої і переживання, повні

занепадницьких, песимістичних мотивів.

«Поет» Г. – апофеоз індивідуалізму. «Простолюд» знищує всіх, хто духовно підноситься над ним.

Драми і трагедії Г. – відхід в історичну екзотику. У «Вінчанні Хьюга» автор розповідає про

містичні пригоди боцмана Хьюга. Чума в образі жінки, скелети, мертвяки й інша чортовина є і тут

предметом авторського «милування», щоправда, спеціально розбавленого в деяких місцях легкою

іронією.

У стильовому відношенні Г. явно тяжіє до акмеїзму.

ЧУДОВИЙ ПЕРЕКЛАДАЧ, з статті М. Юдіної «Створення збірника пісень Шуберта»

Впродовж багатьох років музичивши з різними (як тепер прийнято висловлюватися) вокалістами, виступаючи з ними в різних концертах як керівник і концертмейстер, ведучи в Московській

консерваторії і в Музичному педагогічному інституті ім. Гнєсіних клас камерного співу, в

заочному інституті, вірніше, в Інституті підвищення кваліфікації педагогів – читаючи курс

вокальної літератури, вивчаючи таку, – я багато разів уражена була недосконалістю текстів

вокальних творів, не говорячи вже про безпосередньо російські тексти, зокрема, у Чайковського і

Рахманінова... Особливо прикрими були переклади романсів і пісень Шумана...

Ось я і взялася за цю тему. Раніше мене, як відомо, були видані чудовим художником-вокалістом

професором Анатолієм Леонідовичем Доліво – збірки пісень Бетховена в чудових перекладах

Андрія Глоби.

ВИЗНАЧНИЙ ДРАМАТУРГ, з «Арбатського архіву» на moscow.clow.ru За радянських часів у будинку №16 (недавно знесеному) жив поет і драматург Андрій Глоба, який

активно творив у 1910-1920-і роки, але набув особливо широкої популярності після війни, коли

постановка його написаної в першому варіанті ще в 1930-х роках трагедія у віршах «Пушкін» в

1949 році в Театрі імені Єрмолової зі Всеволодом Якутом в головній ролі стала визначною подією

культурного життя Москви тих років.

...Передавали слова, ніби-то сказані старим нашим академіком, котрий відвідав спектакль, хіміком

М. Д. Зелінським (жив поряд з театром): «Дякую долі за те, що за моє довге життя мені вдалося

познайомитися і з Пушкіним».

ВІДВЕРТА ПОГАНЬ, з книги «Щоденник Олени Булгакової»

Дзвінок Горюнова. Повідомив жахливу звістку про Русланова – він смертельно хворий: чи то

саркома, чи то рак. Ми про це почули вперше, а він хворий третій місяць. Горюнов – з

пропозицією: чи не може М. А. написати п’єсу до двадцятиріччя театру... або не до двадцятиріччя, просто так... «ось би поговорити!»

М. А. сказав, що після випадку з «Мольєром» і з «Пушкіним» для драматичного театру більше

писати не буде.

Горюнов дуже заперечував, наполягав. Попутно сказавши, що п’єса Глоби «Пушкін», репетиції

якої він бачив, здається, в Ярославлі, є відвертою поганню.

ВУЛЬГАРИЗАТОРСЬКІ ПОМИЛКИ, з виступу Л. Шпета на нараді з питань про лялькові

театри

Нашим першим спектаклем був «Джім і Долар». Які ж теми чи явища тодішнього життя увійшли

до цієї п’єси? Про безробіття, про дискримінацію негрів в Америці, про колоніальний режим в

Африці, про панську Польщу, а кінчався спектакль переїздом нашого героя через кордон і його

прибуттям не більше не менше, як безпосередньо на Червону площу до Москви.

Пригадайте, що було на початку 30-х років. На тлі вистав Театру Синьої блузи і живих газет, на

фоні раппівської драматургії ці вульгаризаторські помилки спектаклю «Джім і Долар» не впадали

в очі.

НАБУЛИ ПРАВА НАЗИВАТИСЯ ТЕАТРОМ, зі спогадів С. Образцова

Сперанський чудово грає (у п’єсі А. Глоби «Джім і Долар» – авт.) негреня Джіма. Зворушливо, щиро, одночасно і по-ляльковому, без «психологізмів», і за Станіславським  все по правді.

Всьому вірю.

А Михайлов просто дивно грає Долара. Долар  це собака, друг Джіма. Слів немає. Лише гавкати

може, підвивати  коли тужливо, скавучати  коли весело. Підіймати нашорошено вуха. Ось і все.

Що означає все? Виявляється, це дуже багато. Діти і сміються, і радіють, і плачуть разом з

Джімом.

...Ми грали його чотири роки поспіль, показавши п’ятсот дев’ятнадцять разів, і яким би чином я

зараз не ставився до помилок, допущених театром в цій постановці, я не маю права ...лаяти її. Це

було б несправедливим і нечесним по відношенню до спектаклю, який ЗАТВЕРДИВ ЗА НАМИ

ПРАВО НАЗИВАТИСЯ ТЕАТРОМ.


БЕЗІДЕЙНИЙ ДОЛАР, з книги Є. Сперанського «Повість про химерний жанр»

Несподівано головний успіх припав не на долю хлопчика-негра, а на його собаку: кожну появу

зустрічали захопленим гамором. Це спантеличувало: у герої спектаклю виходив собака, затьмарюючи «ідейний», політичний зміст.

Поталанило спектаклю в його популярності і з назвою: хитрий і досвідчений драматург Андрій

Глоба дуже вдало назвав в цьому сенсі своїх героїв, відповідно і п’єсу «Джім і Долар». Саме в ті

роки ходив в бестселерах пустотливий, гостросюжетний роман в жанрі детективу «Месс-менд».

Його читали захлинаючись і дорослі, і діти. ...Природно, це «зіграло на руку» і нашому «Джіму і

Долару».


ПРОБАЧТЕ, зі спогадів К. Кисельової

В один з останніх днів прийшов А. П. Глоба просити Миколу Павловича (Ульянова – авт.) оформити його спектакль «Пушкін» в Театрі Єрмолової. «Пробачте мене, я не знав, що Микола

Павлович такий хворий», – сказав Андрій Павлович, дізнавшись, в якому стані той перебуває.


ВОЛЕЙБОЛЬНЕ ШАЛЕНСТВО, зі спогадів К. Чуковського

Якось, ...відступивши від звичайного свого розпорядку, Макаренко не пішов на прогулянку, а

звернув із стежини і всівся на одній з лавок, уритих в землю поряд з волейбольним майданчиком, де йшла звична в цей час гра.

Грали того вечора із неабияким азартом і гамором. Особливо хвилювався і гарячкував з приводу

кожного програного м’яча поет і драматург Андрій Глоба, відомий всім своєю голубиною

лагідністю, що не заважало йому на волейбольному майданчику ставати лютішим за тигра.

На той час, як Макаренко з’явився на майданчику, атмосфера тут розжарилася до крайності.

Справа була в тому, що в одній команді з Андрієм Павловичем опинилися двоє підлітків (хтось

сказав нам потім, що це були сини директора Будинку відпочинку), які рішуче не бажали серйозно

ставитися до гри. Вони блазнювали, базікали, били ... абияк і пропускали м’ячі один за іншим, навіть і не думаючи приймати близько до серця інтереси своєї шестірки. Якийсь час все це

сходило їм з рук безкарно, але зрештою вибухнула буря.

Андрій Павлович зупинив гру і голосом, тремтячим від горя і люті, звертаючись до хлопчиськ, вигукнув:

– Хлопці, я вас прошу, грайте як слід! А якщо не хочете, забирайтеся з майданчика! Ви нам все

псуєте!

– А що він, ваш, чи що, майданчик? – з незворушним нахабством процідив один з підлітків.

– Негайно забирайтеся звідси! Чуйте? – вигукнув Глоба, впадаючи в звичайне своє волейбольне

шаленство.






MyBook - читай и слушай по одной подписке