загрузка...
Перескочить к меню

Гирс Николай (fb2)

- Гирс Николай [Справочник-дайджест] 26K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:




ГІРС Микола Карлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Державний діяч, мемуарист.

З родини службовця. Батько, Гірс К.-Ф., – поштмейстер м. Радзивилів.

Народився 9 (21) травня 1820 р. в м. Радзивилові Кременецького повіту Волинської губернії

Російської імперії (нині – районний центр Рівненської області України).

Помер 14(26) січня 1895 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Закінчив Царськосільський ліцей (1830-1838).

Був молодшим помічником керівника Азіатського департаменту (1838-1841), молодшим

помічником столоначальника (1841) міністерства закордонних справ Росії, молодшим драгоманом

при консульстві в Яссах (1841-1848), дипломатичним чиновником при командуванні військ в

Трансільванії (1848-1850), секретарем місії в Константинополі (1850-1851), директором канцелярії

повноважного комісара в князівствах Молдавії й Валахії (1851-1856), генеральним консулом у

Єгипті (1856-1858) і Молдавії та Валахії (1858-1863), надзвичайним посланником у ранзі

повноважного міністра в Тегерані (1863-1869) і Швейцарії (1869-1872), при дворі короля

Шведського й Норвезького (1872-1875), керуючим Азіатським департаментом (1875-1882),

міністром закордонних справ Росії (1882-1895).

Кавалер російських орденів св. Володимира I ступеня і Олександра Невського, китайського ордена

Дракона 1-го ступеня, датського ордена Слона, прусського ордена Чорного Орла.

Переконаний монархіст.

Вважався помірним і обережним політиком, прихильником пронімецької орієнтації. Проте він

розумів небезпеку надмірного посилення блоку центральноєвропейських держав і писав послові в

Берліні, що союз з Австрією робить Німеччину «в деякому роді солідарною з непримиренним

антагонізмом між нами й Австрією на Сході» і «створює в центрі Європи колосальну силу, яка

важко тисне на сусідні держави».

Завданням зовнішньої політики Російської імперії вважав забезпечення країні мирного

переведення подиху для відновлення фінансової рівноваги, завершення реорганізації армії й

гарантії безпеки західних кордонів імперії.

Серед друзів та близьких знайомих Г. – О. Пушкін, О. Горчаков, А. Чарторийський, Олександр ІІІ,

М. Стурдза, С. Сазонов, Д. Мілютін, М. Муравйов та ін.


***

ХТО ВИГРАЄ ВІЙНИ

, з дипломатичного кредо М. Гірса

Франція була наперед засуджена Верховним міжнародним масонством, і ніяка військова

організація, ніяка стратегія, ніяка хоробрість її військ не могли врятувати її від поразки. Це була

війна сліпих проти зрячих.

РАДИЙ ЗАЛИШИТИ ПЕТЕРБУРГ, з мемуарів М. Гірса

Хоча я набув певних знань і досвіду в справах і спілкуванні з людьми, служба проте не принесла

ніякої користі моїй кар’єрі, бо я не одержав ані найменшої винагороди, а, врешті-решт, був

призначений на пост за кордоном, якого міг добитися будь-який чиновник-початківець.

Проте я був радий залишити Петербург, де мені так не везло, і побачити світ.


ДОБРОЗИЧЛИВИЙ НЕЙТРАЛІТЕТ, з нарису В. Ящука «Виріс до міністра закордонних справ»

Важливою віхою став Берлінський конгрес 1878 р., скликаний з ініціативи Великобританії і

Австро-Угорщини, які виступали проти посилення позицій Росії на Балканах. Опинившись у

дипломатичній ізоляції, російський уряд змушений був піти на поступки. То був, за суттю,

програш дипломатії. І хоча канцлеру Олександру Горчакову ніхто не дорікав, навпаки, вважалося,

що він навіть запобіг повторенню Кримської війни й створенню нової антиросійської коаліції,

суспільна еліта розуміла, що й до чого.

З наступного року Горчаков, захворівши, фактично відійшов від обов’язків міністра закордонних

справ, їх перебрав на себе Микола Гірс, на ту пору вже дійсний таємний радник. Він терпляче й

обережно відстоював свою точку зору, виконував царські вказівки, змушений був проводити не

завжди далекоглядну політичну лінію Олександра ІІІ.

Добре орієнтуючись у настроях правителів найвпливовіших країн, він прагнув зближення з

Німеччиною й Австро-Угорщиною, намагався уникнути зіткнення з Англією. Але не обходилося

без жорсткої критики на його адресу, зокрема, ті правлячі кола, які виношували антинімецькі

настрої, не могли пробачити міністрові зусиль, спрямованих на збереження «Союзу трьох

імператорів» – сукупності угод між Росією, Німеччиною та Австро-Угорщиною, які передбачали

спершу військову допомогу в разі нападу четвертої країни, пізніше – доброзичливий нейтралітет.

Його звинувачували навіть у неросійському походженні і лютеранському віровизнанні, хоча, між

іншим, одружений він був на племінниці Горчакова – на десять літ молодшій княжні Ользі

Єгорівні (Георгіївні) Кантакузен, і його діти були похрещені як православні.

…Посилення австро-німецької експансії на Близький Схід і загострення протиріч між Росією і

Німеччиною змусили царат піти на зближення з Францією. Гірс брав участь у виробленні


Загрузка...

Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг

Последние комментарии

Последние публикации

загрузка...