загрузка...
Перескочить к меню

Бурлюк Давид (fb2)

- Бурлюк Давид [Справочник-дайджест] 20K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:




БУРЛЮК Давид Давидович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Видавець, поет, критик, художник. Один з фундаторів футуризму на теренах Російської імперії.

З родини агронома. Брат, Бурлюк М., – письменник.

Народився 9 (21) липня 1882 р. на х. Семиротівці Лебединського повіту Харківської губернії

Російської імперії (нині – Лебединський район Сумської області України).

Помер 15 січня 1967 р. в м. Лонг-Айленді (США). Похований на місцевому цвинтарі.

Навчався в Тамбовській гімназії (1898-1901), мюнхенській Академії мистецтв та приватній худож-

ній школі А. Ажбе (1902-1903), у паризькій приватній школі Ф. Кормона (1904-1905), знову в Оде-

ському художньому училищі (1909-1910), Московському училищі живопису, скульптури та зодче-

ства (1910 – виключений в 1914).

Друкувався в газетах «Цілина», «Газета футуристів», «Лель», «Південь», «Творчість», «Російський

голос», журналах «Перший журнал російських футуристів», «Журнал для всіх».

Як літератор дебютував в «Журналі для всіх» віршем «Квіти» (1898).

Потім настала черга листівки «Голос імпресіоніста на захист живопису» (1908), віршів у збірниках

«Студія імпресіоністів» , «Садочок суддів» (обидва – 1910).

Б. – ініціатор скандально відомого збірника «Ляпас громадському смаку» (1912). Потім були

збірники «Дохлий Місяць», «Затичка» (обидва – 1913), «Требник трьох», «Рикаючий Парнас»

(обидва – 1914), «Весняне контрагентство муз» (1915), «Чотири птахи» (1916).

Перший збірник власне поезій «Хвіст, який лисіє» вийшов у Кургані (1919).

Наш земляк – автор скандальної брошури «Галасливий «бенуа» і нове російське національне мис-

тецтво» (1913), видавець трагедії «Владимир Маяковський» (1914).

Виставляв кубофутуристичні картини на виставці «Бубнового валета» (1912), мав персональну ви-

ставку в Уфі (1916), організував виставку «Ланка» в Києві.

Серед відомих полотен – «Час» (1910), «Очі» (1920), «Демони» (1925), «Прихід механічної

людини» (1927), «Доля», «Час і потік Людства» (1923-24), «Ленін і Толстой» (1930).

Не сприйнявши революції 1917 р., Б. емігрував спочатку в Японію (1920-1922), а потім – в США

(з 1922).

В Токіо написав декілька полотен, серед яких відомий на весь світ «Японський рибалка», в

Сполучних Штатах видавав журнал «Колір та рима».

Випустив також низку поетичних, мистецьких книг і новел. Став доволі відомим художником, виставлявся в кращих зарубіжних картинних галереях.

Більшість картин талановитого художника і понині припадають пилом в запасниках московської

Третьяковської галереї та петербурзького Руського музею, частину – спочатку зберігав син

Микола у Нью-Йорку, а після його смерті в 1995 р. – внучка М. Бурлюк-Холт, яка мешкає в

Канаді.

В СРСР показати бодай декілька акварелей Б. спромоглися – та й то виключно заради відвертої

«галочки» – лише 1960 р. в Будинку дружби з народами зарубіжних країн, про що «Вечірня

Москва» повідомила… аж 12 рядками.

Перша серйозна виставка відбулася тільки 2005 р. в Тамбові зусиллями місцевих краєзнавців й

шанувальників непересічного таланту українця. Крім значної кількості полотен, в тому числі й

привезених з Канади, в трьох залах можна було побачити книги, листи, плакати, палітру, малинну

футуристичну жилетку, сережку, розцяцьковану бісером і навіть… скляне блакитно-каре око Б. (в

юності наш земляк залишився без одного органу зору).

На початку другої світової війни Б. прагнув повернутися на батьківщину, однак влада не

дозволила. Понад те, комуністи навіть не прийняли в подарунок від «незрозумілого» футуриста

одне з його кращих полотен «Непереможна Росія».

У Казані (Татарстан, РФ) на фасаді гімназії № 3 встновлено меморіальну дошку з написом «У

цьому будинку в 1899-1901 рр. навчався видатний український художник-новатор, засновник

футуризму в Росії Давид Бурлюк» (2009).

Серед друзів та близьких знайомих Б. – В. Маяковський, В. Кандінський, К. Бальмонт, О.

Кручених, Б. Ліфшиць, В. Хлєбніков, М. Волошин, І. Сєвєрянін, М. Асєєв, В. Мейєрхольд, В. Ка-

мінський.


***

УСІ СТОСУНКИ – КОРИСЛИВІ,

з життєвого кредо Д. Бурлюка

Усі людські стосунки засновані виключно на користі. Кохання і дружба – це слова. Стосунки міцні

лише у тому випадку, якщо людям вигідно один до одного добре ставитися.

НІДЕ ВІДПОЧИТИ, вірш Д. Бурлюка «Полуніччю глибокою»

Полночью глубокой

Затуманен путь

В простоте далекой

Негде отдохнуть

Ветер ветер злобно

Рвет мой старый плащ

Песенкой загробной

Из-за лысых чащ

Под неверным взглядом

Лунной вышины

Быстрых туч отрядом

Рвы затенены

Я старик бездомный

Всеми позабыт

Прошлых лет огромный

Груз на мне лежит

Я привык к тяготам

К затхлой темноте

К плещущим заботам

К путаной версте

Нет вокруг отрады

Все полно угроз

Туч ночных громады

Сиплый паровоз.

В ЖИВОТІ – СТРАШЕННИЙ ГОЛОД, вірш Д. Бурлюка «Будем жерти порожнечу»

Будем лопать


Загрузка...

Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг

Последние комментарии

Последние публикации

загрузка...