Березовский Максим [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Березовский Максим [Справочник-дайджест] 21 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

БЕРЕЗОВСЬКИЙ Максим Созонтович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Композитор, скрипаль. Фундатор класичного типу хорового концерту; перший академік музики на

теренах Російської імперії.

Народився 16 жовтня 1745 р. у м. Глухові Чернігівського полку Російської імперії (нині –

районний центр Сумської області України).

Звів рахунки з життям, перерізавши собі горло, 24 березня 1777 року в м. Петербурзі Російської

імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Навчався в Глухівській музичній школі, Києво-Могилянській академії, Болонській (Італія)

академії (1769-1774).

Почесний член Болонської філармонічної академії (1771). Його ім’я золотими літерами записане

на мармуровій дошці навчального закладу.

Був співаком петербурзької Придворної співочої капели, працював в оранієнбаумському театрі

великого князя Петра Федоровича (пізніше – царя Петра III), камерним музикантом при

царському дворі.

Б. – автор перших українських опери «Демофонт» та «Сонати для скрипки й чембало», духовних

концертів «Бог ста в сонмі богів», «Милість і суд оспіваю тобі, Господи», «Причетний», «Хваліте

Господа», «На пам’ять вічну», «Чаша спасіння», «Не відкинь мене в час старості».

Найбільшою популярністю користуються 17 духовних концертів.

Повернувшись з Італії, визнаний Європою композитор, зустрів у Петербурзі загрозливу стіну

нерозуміння і погано прихованих заздрощів. Нездари, що оточували двір, зробили все, аби якщо

не знищити, то хоча б віддалити безсумнівний талант. Це й викликало депресію.

За версією письменника С. Плачинди, твори композитора знищили після його смерті за вказівкою

імператриці Катерини II, яка буцімто зауважила що «Березовський – бунтівник, гірший за

Пугачова».

Пішов у інший світ наш земляк таким злидарем, що його не було навіть за що поховати.

Необхідну церемонію організували друзі з Придворної співочої капели.

Життю Б. присвятили свою повість «Неопалима купина» С. Плачинда (1968), повість «М. С.

Березовський» Н. Кукольник (1852), однойменну п’єсу А. Смирнов (1841).

Пам’ятник землякові встановлено у м. Глухів Сумської області (1995).

Серед друзів та близьких знайомих Б. – О. Розумовський, М. Півторацький, І. Єлагін, Д.

Бортнянський, Г. Орлов, Мартіні Старший, Г. Потьомкін та ін.


***

НЕХАЙ ЩЕЗНУТЬ,

з життєвого кредо М. Березовського

Нехай засоромляться і щезнуть ті, що обмовляють душу мою.

НАЗДОГАНЯЙТЕ І ХАПАЙТЕ, з концерту М. Березовського «Не відкинь мене в час старості»*

Не відкинь мене в час старості, коли зменшиться сила моя, не покинь мене.

Бо вороги мої проти мене змовляються і ті, що чатують на душу мою,

нараджуються спільно, кажучи:

«Бог покинув його, доганяйте і хапайте його, бо нема кому рятувати».

Боже мій, не віддаляйся від мене, поспіши, Боже на поміч мені.

*У перекладі І. Огієнка.

ПЕРЕМОЖЕЦЬ МОЦАРТА, з книги Д. Антонова «Українська музика»

Максим Березовський ще перед тим, як потрапити до придворної капели, був у Київській академії, де звернув на себе загальну увагу своїми композиціями. З Петербурга його державним коштом

відправили до Італії. Цікаво, що одночасно з ним у падре Мартіні в Болонській академії закінчував

свою освіту і славний Моцарт.

У Болонській академії панував звичай ім’я одного найздібнішого майстра музики, що закінчував

Академію, записувати на «золоту дошку». Й от конкурентами на «золоту дошку» в падре Мартіні

були Моцарт та Березовський. Переміг останній, і на «золотій дошці» написане його ім’я.

Він написав оперу на текст Метастазів «Демофонт», і її поставлили в Ліворно на честь прибуття

туди російської ескадри. Опера мала великий успіх.

…Потьомкін хотів зробити Березовського директором музичної академії, яку збирався заснувати в

Кременчуці. Проте вона виявилася ще одним із нездійснених проектів князя, і доведений до

розпуки Березовський скоро наклав на себе руки.


НОВА ФОРМА ПОБУДОВИ КОНЦЕРТІВ, з оцінки діяльності М. Березовського М.

Грінченком

Сила почуття разом із простотою, повна погодженість музики зі словом, нова форма в самій

будові концертів, загальна творча оригінальність та висока техніка композитора – це прикмети, що відзначають творчість Березовського.

ВІДЧУТНИЙ ВПЛИВ УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ, з офіційного порталу Тернопільського

державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка

Концерт «Не відкинь мене в час старості» складається з чотирьох частин, що яскраво

контрастують між собою і за темпом, і за типом викладу, а головне – за настроями, котрі в них

втілюються. Головна думка твору – «через терни до зірок», через страждання і муки, тяжкі

випробування тіла і духу – до перемоги, до ствердження непереможності людської волі.

Перша частина висловлює величаву скорботу, в ній декілька разів повторюється благання

зневіреної, доведеної до відчаю людини до всемогутнього і милосердного Бога. Сама мелодія

нагадує звучання багатьох українських тужливих пісень («За вашою слободою», «Кущ калини

розвивається», «Ой нас, братці, п’ять»). У своєму розвитку вона поступово набуває рис

драматичності, ніби втілюючи ті важкі випробування, які довелось зазнати людині, створює

настрій неспокою і загрози.

Друга частина, що уособлює «ворожу силу» з її агресивністю й зловісністю, починається одразу

після першої без перерви. Тут теж відчутний вплив української пісні, проте у композитора

незвично-характерні мотиви народних жартівливих мотивів набувають жорстокого звучання.

Третя частина – найменша з усіх – ніби остання молитва перед вирішальною розв’язкою, що

повинна невдовзі настати. В музиці немає бурхливого розвитку, все раптом завмирає у покорі і

смиренні.

І тим більшим контрастом вривається в цей молитовний настрій гема фінальної фуги, в основу

якої покладене початкове благання «Не відкинь...».

Воно перевтілюється до невпізнанності: з невпевненої, несміливої у своїй безнадії і розпачі

початкової теми виростає сильний, вольовий мотив, що швидко і переможно досягає вершини,

сповнений життєвої сили і незламності. Впевнено і урочисто звучать останні рядки «Нехай

засоромляться і щезнуть...».

Завершення концерту сприймається як перемога людського духу над невблаганністю долі.


ВИРІЗНЯЄТЬСЯ СЕРЕД ІНШИХ, з «Нотаток» Я. фон Штеліна

…Церковні концерти складаються... італійськими придворними капельмейстерами... і

українськими композиторами, колишніми церковними співаками.

Серед останніх вирізняється... придворний камерний музикант Максим Березовський, наділений

видатним обдаруванням, смаком і майстерністю у композиції церковних творів вишуканого

стилю, в якому настільки обізнаний, що знає, як щасливо поєднувати вогненну італійську мелодію

з ніжною грецькою.

Впродовж кількох років він створив для придворної капели чудові церковні концерти з таким

смаком і такою гармонізацією, що їх виконання викликало захоплення знавців та схвалення двору.


ЗАВЖДИ НА ЧАСІ, з статті І. Коханих «Духовні концерти Максима Березовського»

Про останній період життя М. Березовського майже нічого не відомо. Можна лише здогадуватися, що ці роки не були легкими: сподівання маестро на творчу роботу, на визнання не справдилися, матеріальне становище не забезпечувало нормального існування. Імовірно тому народилася ще

одна легенда про самогубство композитора. Так чи ні, але життя талановитої людини трагічно

обірвалося.

Про творчість Березовського говорити важко, адже до наших днів дійшла мізерна частина його

спадщини. Проте навіть ці лічені твори дозволяють оцінити його велике значення не лише для

української, а й світової культури, оскільки вони несуть в собі відблиск геніальної особистості, могутнього таланту і високої натхненності.

Ще й досі точаться суперечки щодо авторства Березовського, що пов’язано з надзвичайною

складністю атрибуції його творів. Пояснення цьому музикознавці знаходять у тому, що доробки

композитора формувалась у

перехідний період, коли на зміну партесному співу поступово приходив новий, блискучий стиль

катерининської доби.

Кожний твір Березовського має свій неповторний настрій, свої виражальні засоби, свій образний

світ. Музика насичена елементами різних музичних жанрів – гімнічного співу, ліричного канту та

ін., інтонаціями італійської музики та народної пісні. Найвище художнє досягнення композитора в

тому,

що він першим органічно поєднав усі ці елементи у широку за розмахом та чітку за логікою форми

музичну композицію, котра ґрунтується на прийомах барокової поліфонічної техніки та

принципах гармонічного

мислення, відзначається яскравою художньою образністю, піднесеною трагедійністю

та філософською мудрістю.

Наш земляк створив якісно новий, проникнутий високим духовним змістом стиль, джерелом якого

є культура українського партесного співу, а його вершиною – багаточастинний хоровий концерт, який Березовський всього за півтора десятиліття підніс до рівня високого жанру. …В його музиці

тісно сплелися бароко і класицизм, старовинна поліфонія і гармонія, що тільки зароджувалася, національне

і загальноєвропейське, духовне і світське, загальнолюдське і особисте.

Треба нагадати, що композитор ніколи не був духовною особою, проте Бог наділив його великим

природним талантом, істинно християнським світосприйняттям, дав йому те саме «внутрішнє

око», вміння чути душею і бачити серцем, що й зумовило високу духовність його музики. Під

таким кутом зору творчість Березовського дозволяє пролити світло на питання, яке завжди

хвилювало мистецтвознавців (а особливо гостро воно звучить у наші дні): що саме ми розуміємо

під духовним,

чи не суперечить мистецтвознавче тлумачення цього поняття богословським традиціям; які

витвори мистецтва можна вважати духовними – ті, що суворо слідують канонам літургії, чи такі, до яких, скажімо, належать меси

та «Пристрасті» Й. С. Баха, «Реквієм» В. А. Моцарта, хорові композиції М. Березовського, Д.

Бортнянського, А. Веделя та інші шедеври світової музичної культури?

Історія свідчить про те, що кожна епоха вносила свої нюанси у розвиток церковної музики, яка

поступово проникалася гуманістичними ідеями, набувала нових форм і стилістичних норм,

збагачувалася новим змістом. Тим самим ширше відкривався шлях від людини до Бога, оскільки

музика, яка у довершеній художній формі

несла у собі глибину християнських ідей, робила їх доступними розумінню кожного, торкаючись

самої душі і серця.

XX століття відкрило світові творчість М. Березовського. Завдяки наполегливій праці

музикознавців, невтомним архівним пошукам, ретельному аналізу, реконструкції рукописів до нас

повертаються його твори. Провідні

хорові колективи та виконавці відроджують красу цієї музики. Можливо, наступним поколінням

дослідників пощастить відшукати загублені шедеври, а ті, що звучать сьогодні, ще

очікують на своє істинне прочитання.

Твори М. Березовського завжди на часі, особливо тепер, коли настала пора покаяння. Змінити себе

на краще, повернутися душею до Бога, знайти справжню духовність можна через мистецтво, яке є

духовним у самій своїй суті. І тому так актуально для нас, сьогоднішніх, звучить молитва: «Не

відкинь мене»...