Безбородько Илья [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

БЕЗБОРОДЬКО Ілля Андрійович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Державний діяч, меценат.

З козацької родини. Батько, Безбородько А., – генеральний писар Малоросійського козачого

війська; брат, Безбородько О., – канцлер Російської імперії.

Народився 16 лютого 1756 р. в м. Глухові Чернігівського полку Російської імперії (нині –

районний центр Сумської області України).

Помер 3 червня 1815 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Похований в церкві святого Духа Олександро-Невської лаври. На зовнішній стіні вівтаря зроблено

наступний напис: «Графові І. А. Безбородьку, похованому в цьому храмі, за лівим кліросом, ще до

його побудови, навпроти труни брата, канцлера, світлішого князя О. А. Безбородька, прах якого

спочиває там же за стіною».

Учасник двох російсько-турецьких війн (1773; 1774), штурму Ізмаїла (1790).

Служив на різних невисоких військових посадах, був бригадиром, членом Головної провіантської

канцелярії (1772), приставом польського короля Станіслава-Августа (1795-1797), сенатором (1798-1800).

Член Воєнної Колегії.

Проводир дворянства Петербурзької губернії.

Кавалер орденів Святого Володимира 1-го (1805) і 3-го ступенів, Святого Георгія 3-го ступеня, Святої Анни 3-го ступеня (обидва – 1790), Святого Олександра Невського (1797).

Відзначений золотою шпагою, прикрашеною діамантами, з надписом «За хоробрість» (1793) та

Анненською стрічкою.

Б. пожертвував власні будинок і сад під Ніжинську гімназію (1810), а також зобов’язався вносити

по 150000 руб. щорічно. Головною метою було поширення ґрунтовних знань з вітчизняного

законодавства. Послідовно навчальний заклад називався: фізико-математичний ліцей (1832), юридичний (1840), історико-філологічний інститут князя Безбородько (1875), інститут народної

освіти (1920), педагогічний інститут (1934), державний педагогічний університет (нині).

Нині біля будівлі Вузу височіє пам’ятник Б.

Серед друзів та близьких знайомих Б. – О. Суворов, П. Румянцев, Павло I, Г. Кушелєв, О.

Куракін, О. Козодавлєв, О. Голіцин, С. Воронцов, О. Лобанов-Ростовський та ін.

***

ПРАЦЕЮ І СТАРАННІСТЮ

, з життєвого кредо І. Безбородька

Працею і старанністю.

ЦУРАВСЯ ПРИДВОРНИХ ІНТРИГ, з довідника «Георгіївські сторінки: обличчя»

З юних років присвятив себе військовій службі й в якості ординарця графа Румянцева брав участь

в першій Турецькій війні. В 1784 р., уже в чині полковника, …отримав титул графа Священної

Римської імперії.

З початком другої Турецької війни знову побажав взяти участь в бойових діях. Призначений під

керівництво Суворова, Безбородько командував двома колонами під час штурму Ізмаїлу, продемонструвавши блискучу хоробрість і був тяжко поранений в руку.

Граф брав участь і в польському поході Суворова й за відмінність в боях отримав звання генерал-

поручика.

…Хоробрий солдат, прекрасний сім’янин, доброзичливий до всіх, хто його оточував, Безбородько

не мав державних якостей, проте користувався загальною пошаною за свою чесність і

відчуженість від усіх придворних інтриг.

СВОЇМ КРІПАКАМ ДАВАВ «ВІЛЬНІ», з дослідження М. Ткача «Tак де ж народився

правознавець О. Ф. Кістяківський?»

Дідусь О. Ф. Кістяківського Омелян Васильович був кріпаком Іллі Андрійовича Безбородька і

керував його маєтком у містечку Стольному (тепер – село Стольне Менського району), що в 6 км

від Городища. 1808 року він одержав «вільну» від графа й залишився управляючим.

…Неподалік від містечка Березного (тепер – Менського району) в 1800-1806 pp. на замовлення

того ж таки графа І. А. Безбородька зведено собор Різдва Богородиці.

БЮСТ ЗНАЙШЛИ НА ЗАДВІРКАХ СТОЛИЧНОГО МУЗЕЮ, з кореспонденції В. Костенка

«Історія однієї знахідки»

Понад десять тому у пресі з’явилася замітка про те, що ми ходимо, нічого не підозрюючи, по

скарбах... Ось, наприклад, на задвірках Музею російського мистецтва в Києві валяється мармурове

погруддя Іллі Безбородька, людини, чиї заслуги й діяння залишили в історії України й Росії

помітний слід. Прочитавши це, два ніжинських краєзнавці негайно відправилися до столиці.

Пошуки увінчалися успіхом! У зазначеному місці лежало погруддя засновника славного

Ніжинського ліцею, – ушкоджене, але цілком збережене. Краєзнавці покинули Київ, відвозячи до

Ніжина дорогоцінну знахідку.