Антонович Максим [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

він був знайомий зі мною, якщо розмовляв зі мною, а може, і тепер знайомий. Отже, дійсно, можливо, йому детально відомо, що у мене є хвороба і що я лікуюся. Знає, може, й те, як і

коли одержав я хворобу і т. д., одним словом, в подробицях. І ось в своїй статті він картає мене

кілька разів за те, що я хворий...

Повторюю, все це можливо для відомої людини і за відомого ступеню гніву, і дивуватися тут

нічому. Але за що ж він лікаря мого облаяв? – ось чого я рішуче не можу зрозуміти і щодня

дивуюся цьому.

...«Сторонній сатирик», звертаючись до мене прямо, особисто, з такими словами: «Стаття ваша

точно лікарем вам прописана за рецептом», раптом, ні з того ні з сього, додає від себе: «І лікар

ваш, видно, такий же «лисий телепень».

Що ж це, нарешті, таке? Скажіть, чим тут завинив мій лікар? У нашій журнальній суперечці він

ніколи, нічим (геть нічим!) не брав участі!

Яка ж це наївна злість!

ЛЬВА ТОЛСТОГО БАТЬКО НЕДОЛЮБЛЮВАВ, з книги О. Міжуєвої «М. О. Антонович у

його інтимному житті. Спогади доньки»

Батько …недолюблював Толстого. Звичайно, він не міг не визнавати в нього високомистецького

таланту, проте ставив йому в провину відсутність у його романах будь-якої тенденції. В цьому

відношенні батько ставив Тургенєва набагато вище.

Але, віддаючи належну данину першим великим творам Толстого, де він талановито описує добре

знайоме йому багате великосвітське середовище, батько обурювався наступною письменницькою

діяльністю, коли Толстой впав у філософію, релігію, проповідь моральності й опис середовища

бідняків, яке мало знав.

Пам’ятаю, як батько прямо шаленів, коли Томашевський читав у нас опис Толстим своїх

спостережень …при загальному переписі населення в Москві. Великий художник з таким подивом

і навіть наївністю малював помічені ним страшні нестатки, начебто це щось нове, про що він

навіть не підозрював.

– Нарешті прозрів, панотець, на старості років! – обурився батько.

Він хотів було розібрати цю річ і вже засів за писання та потім махнув рукою:

– Все одно ніде не надрукують!

Так само обурювався батько і «Крейцеровою сонатою», яку спочатку не дозволили видавати, і

вона ходила по руках у літографованому вигляді. Саме в такому вигляді вона потрапила і до нас, де й була прочитана нашим присяжним читцем Томашевським ...