Аксенов Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

- Аксенов Иван [Справочник-дайджест] 22 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

АКСЬОНОВ Іван Олександрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Поет, перекладач, літературний критик. Автор першої в світові книги про творчість Пікассо –

«Пікассо і околиці».

З дворянської родини.

Народився 18 (30) листопада 1884 р. в м. Путивлі Російської імперії (нині – районний центр

Сумської області України).

Помер 3 вересня 1935 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Закінчив Київський кадетський корпус, московське Миколаївське військово-інженерне училище

(1905).

Служив у Києві (1906-1908), Тобольській губернії (1908-1909), знову у Києві (1909-1914). Брав

участь у бойових діях на Румунському фронті під час першої світової війни (1914-1917). Після

жовтневих подій 1917 р. – в Червоній армії: найвища посада – голова Комісії з боротьби з

дезертирством, був ректором Державних вищих театральних майстерень при театрі ім. В.

Мейєрхольда (20-і рр.).

Друкувався в газеті «Київський тиждень».

Як літератор дебютував переповненим парадоксів літературознавчим доробком «Пікассо та око-

лиці» (1917). Цього ж року профінансував випуск книги Б. Пастернака «Поверх бар‘єрів».

Першу збірку віршів «Кенотаф», як колись М. Гоголь – третю частину «Мертвих душ», знищив. Із

літературної спадщини найбільш розголос отримали наскрізь епатажна книга поезій «Неповажні

підстави» (1916), драма «Коринці» (1918), збірник віршів «Серенада» (1920).

Перекладав з англійської – книга «Єлизаветинці» з п’єсами Форда, Вебстера, Тернера (1918).

Професійно займався шекспірознавством.

А. був дружком на весіллі М. Гумільова й Г. Ахматової.

Зазнав за життя і негараздів. Після бунту саперів у Києві, який він підтримав, місяць просидів у

в’язниці, був засуджений і відправлений до Сибіру (1908). Під час першої світової війни потрапив

у полон до румунів (1917), сидів у буцегарні, потерпав від тортур. Врешті його обміняли на декі-

лькох румунських генералів.

Перекладав Д. Форда, Д. Уебстера, Б. Джонсона, Т. Хейвуда, Д. Флетчера, Т. Деккера, С.

Тьорнера.

С. Екзенштейн присвятив А. статтю під заголовком «Есме про есеїста».

Серед друзів та близьких знайомих А. – С. Бобров, С. Єсенін, П. Пікассо, В. Брюсов, В.

Маяковський, В. Мейєрхольд, С. Екзенштейн, Д. Бурлюк, М. Асєєв, О. Мандельштам, О. Екстер, Д. Кузьмін-Караваєв, В. Камінський, С. Бобров, Б. Пастернак, Божидар, В. Шершневич та ін.


***

ГІРКО

, з творчого кредо І. Аксьонова

Не буде ніякого цукру, доки не приберуть розтоптану війною озимину.

ШЛЯХ ДО ЖЕНЕВИ, вірш І. Аксьонова «Меркаба»

В Женеву малоезжий путь

Светлей пути в Дамаск

Его огней не отпугнут

Многолеорду каск.

Мне, будто, восемнадцать лет,

Меня не проведут:

Я вижу полосатый плед

и надоконный прут,

Через пятьдесят пять минут,

Не изменяя курс,

Пересекать не преминут

Нагорный город Курск.

Но (не определю) разъезд

Или, размыв пути,

На выключанье ранних звезд

Настаивал идти.

...Припомню паровик,

Пожалуй потому,

Что с этого в любви привык

Не верить ничему.

Всеосиянный луч косой

Застраховал меня,

Неслышней поступи босой

Прозрачнее огня.

12 августа 1915 года

на Буге, ночью, когда

было страшно


НЕ ЗАБУТИ ЦІЄЇ ВИСОТИ, вірш І. Аксьонова «La tour eifel»

Я не забуду этой высоты

Жестокого железа треугольник,

Покрывший труб ея поклонник.

И как же мне не прославлять ее

Над корешком разбитого романа,

Когда находит на копье копье,

А циферблата чуть белеет рана

И время в непрощающих путях

Неуклоняемым дыханьем дует

На пряжу трех присноблаженных прях

И неопровержимо повествует

Вся эта даль еще святей о злом,

Какое мог когда-нибудь представить.

Еще немей, чем ни одним веслом

Не взмыленная мельничная заводь,

Где тайно тают белые цветы

Над пурпурной изнанкой ровных листьев,

Где распускаются души бинты

И ни один не раздается выстрел.


ФІГУРА ВИНЯТКОВА, з оцінки творчості І. Аксьонова І. Сельвінським

Аксьонов – фігура по-своєму виняткова. У мистецтві він був усім!


ЗУХВАЛА ПРОВОКАЦІЯ, з книги Є. Раппа «Мої спогади»

Якось увечері – не