Рутенберг Пинхас [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

РУТЕНБЕРГ Пінхас Мойсеєвич

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: ізраїльсько-російський.

Інженер, громадський діяч, літератор. Псевдонім – Пінхас Бен-Амі.

З міщанської родини.

Народився 5 лютого 1879 р. в м. Ромнах Полтавської губернії Російської імперії (нині – районний

центр Сумської області України).

Помер в 1942 р. в м. Єрусалимі (Ізраїль).

Закінчив Роменське реальне училище (1897), Петербурзький технологічний інститут (1897-1902).

Працював молодшим інженером, начальником інструментальної майстерні Путилівського заводу,

заступником голови Петроградської думи, міністром постачання білого уряду, головою

Національної Ради (фактично, уряду єврейських колоній Палестини).

Перу Р. належить низка статей в періодиці, книга «Національне відродження єврейського народу».

Не поділяючи більшовицьких поглядів, емігрував до Палестини (1919).

Що стосується особистого життя, то Р. за спробу контрабанди зброї на судні «Джон Крафтон» для

бойової організації есерів був заарештований російською поліцією; удруге його уже до

Петропавловської фортеці кинули більшовики як «міністра-капіталіста» Тимчасового уряду.

Долі нашого земляка присвячено книги Я. Полєскіна «Пінхас Рутенберг: людина і його справа»

(1939) та Е. Шалтіеля «Пінхас Рутенберг. Зліт і падіння «сильної людини» в країні Ізраїль» (1990).

Свої статки Р. заповів фонду молодіжної діяльності, який мали назвати його ім’ям.

Серед друзів та близьких знайомих Р. – М. Горький, Б. Савенков, О. Керенський, Є. Азеф, В.

Ленін, Б. Бахметьєв, Д. Бен-Гуріон, І. Бен-Цві, Б. Борохов, Х. Житловський, Б. Муссоліні, В.

Чернов, З. Жаботинський, І. Трумпельдор та ін.

***

СТРАЖДЕННИЙ НАРОД

, з життєвого кредо П. Рутенберга

Російська література, наука, мистецтво і музика розкрили переді мною всю глибину страждання

російського народу.

ДО ЗИМОВОГО ПАЛАЦУ, зі спогадів П. Рутенберга

Гапона я побачив лише вранці дев’ятого січня. «Святий отче, чи є у вас якийсь реальний план?» –

запитав я. «Зовсім немає», – була його відповідь. «Але солдати можуть відкрити вогонь» – сказав

я. «Ні, не думаю», – відповів Гапон невпевненим голосом.

Я дістав з кишені план Петербургу зі всіма позначками, які підготував. І запропонував

найбезпечніші, на мою думку, шляхи відходу. Якщо солдати відкриють вогонь, треба зводити на

вулицях барикади, захопити зброю на найближчих складах і всіма шляхами пробиватися до

Зимового.

План був прийнятий. Ми пішли до сусідньої церкви й узяли хрести і корогви. Гапон трохи

заспокоївся.

У дворі вже зібрався великий натовп. До мене стали звертатися за вказівками. Група робочих

запитала: «Хрести і корогви є, чи не варто узяти портрети царя?» Я порадив цього не робити.

БЕЗ ГАПОНА ПОРТРЕТ НЕПОВНИЙ, з книги Я. Полєскіна «Пінхас Рутенберг: людина і його

справа»

Як неможливо розповісти про Голема з Праги, не згадуючи Махарала, так само не можна

розповісти про Гапона, не згадуючи Рутенберга. І як образ Махарала з Праги був би неповним без

згадки легенди про Голема, так само і розповідь про Рутенберга не буде повною і вичерпною без

історії Гапона.

ПЛАНУВАВСЯ ТЕРОРИСТИЧНИЙ АКТ, зі спогадів О. Герасимова

Цій пихатій людині (Гапону) було утішно знов і знов чути підтвердження своїх героїчних

подвигів; проте і реальніші радощі мали для нього привабливість. ...Ці відомості говорили мені,

що доля революціонера Гапона не має мене особливо турбувати. Він не загрожує ніякою

небезпекою державному порядку.

...Рутенберга ж я знаю особисто; під час одного з допитів я докладно спостерігав за ним і виніс

враження, що це непохитна людина і переконаний революціонер. Смішно й говорити, щоб його

вдалося схилити на зраду і поліцейську роботу.

...Раптово я його (Гапона) запитав, чи вірно, що 9 січня був план застрелити государя при виході

його до народу. Гапон відповів: «Так, це вірно. Було б жахливо, якби цей план здійснився. Я

дізнався про нього набагато пізніше. Це був не мій план, а Рутенберга.

ЗАПЕКЛИЙ ЧОРНОСОТЕНЕЦЬ, зі звернення від імені Петроради Л. Троцького і В. Антонова-

Овсєєнка від 10 листопада 1917 р.

Громадяни Петрограду! Керенський втік з міста, залишивши вас на піклування Кишкіна,

прихильника здачі Петрограду німцям, на піклування Рутенберга, чорносотенця, котрий саботував

продовольство міста, на