Миславский Симеон [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

вище запропоновано, то

мають бути виключені з духовного відомства і відправлені у світську команду, аби вони безплідно

часу, дарованого на отримання освіти, не втрачали.

ЦЕРКВА КОЛИШНЬОЇ ГЕТЬМАНЩИНИ СТАЛА ПОКІРНОЮ СЛУЖНИЦЕЮ ІМПЕРІЇ,

з книги З. Когута «Російський централізм і українська автономія»

Провінційна реформа лише розпочалася, а архієпископ Самуїл уже привітав її, написавши

спеціальне повчання «Слово про великі предмети закладів Катерини», яке пізніше було

опубліковане кількома мовами.

…Митрополит Самуїл Миславський їздив, проповідуючи скрізь покору законові та належній

владі, і вихваляв реформи як корисні та необхідні.

…Водночас митрополит багато зробив для поліпшення умов звільнених монахів і монахинь:

забезпечував житлом, давав гроші та клопотав за них перед сенатом

…Митрополит Самуїл прагнув запровадити для парафіяльних священиків єдину форму освіти.

Особливо рішуче він був настроєний обмежити число неосвічених, невлаштованих мандруючих

душ пастирів, які нерідко купували свої висвячення у молдавських і грецьких єпископів.

Миславський мав на меті витіснити таких претендентів на парафії з допомогою надійного, добре

освіченого місцевого кліру, що поповнювався вихідцями з середовища священиків. Тому він

заохочував синів священиків вступати до Академії

…Крім покращення теологічних студій в академії, митрополит Миславський розпочав кампанію за

чистоту російської мови. Зокрема, він був стурбований тим, що студенти і викладачі вживали

мішанину з української, польської та латинської як у розмовній, так і в писемній мові, чим

спотворювали нещодавно стандартизовану літературну мову. Миславський писав, що навчання

слід проводити «по правиламь поэзіи, напечатаннымъ въ МосквЂ, ораторію же по правиламъ г.

Ломоносова, преподавая оныя сокращенно». Він навіть вислав двох найкращих студентів до

Московського університету, наказавши їм вивчати великоросійський говір і вимову. Один з них,

Микита Соколовський, став пізніше викладачем російської мови в Академії.

Незважаючи на ці зусилля, окремі викладачі Академії признавалися митрополитові в тому, що

вони «никакъ не въ состояніи перемЂнить своего малороссійского выговора».

…Таким чином, наприкінці XVIII ст. православна церква в Гетьманщині втратила свою автономію

й адміністративним шляхом була інтегрована в російське державне православ’я. Її єпархії

перейшли під владу синоду і цивільних урядів.

У церкви забрали її багатство, а єпископи, ігумени та монахи перетворилися фактично на

державних службовців. Хоча священики були поза межами державної системи оплати, вони стали

однаково залежними як від ласки єпископа, так і від місцевої підтримки. Крім того, кількість

душпастирів, дяків та інших церковних службовців визначалася державою, як, зрештою, і

фінансове становище церкви. Від українського кліру вимагали дотримання «Духовних настанов»

Петра І для церкви, а верхівку духовенства, яка діставала освіту в Київській академії, навчали

досконало володіти російською мовою.

На зламі століття церква у провінціях колишньої Гетьманщини стала покірною служницею

імперії.