Лазаревский Василий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

губерніях він (Даль – авт.) написав

про вживання євреями християнської крові. Це дослідження було надруковане в обмеженому

числі примірників».

НА СКАРБИ ПОЛУБОТКА ПРЕТЕНДУЮТЬ Й НАЩАДКИ ЛАЗАРЕВСЬКИХ, з статті О.

Петрова «Спадкоємець трильйонів»

У жителя Самари Олександра Лазаревського – правильні риси обличчя, повні достоїнства рухи.

Та й говорить: що не фраза, то урок ввічливості. Пише вірші, закінчив три вузи, відновив історію

роду Лазаревських від наших днів до 1664 року.

Поштовхом до історичних досліджень став дзвінок з Української академії наук. Учені розбирали

архів одного з Лазаревських – Олександра Матвійовича, відомого історика. Ось і запросили

родичів взяти участь.

– Тоді я й вирішив знайти своє коріння, – згадує він.

У архівах Москви, Києва та інших міст бував під час відпусток, переписувався з далекими

родичами, їх знайомими і друзями.

Добре, що предки були людьми відомими і залишили після себе книги, листи й інші документи.

…Василь Матвійович був таємним радником і членом російського комітету з цензури, що не

заважало йому підтримувати тісні стосунки з Далем, Некрасовим, Тургенєвим.

Державні діячі, історики, письменники, журналісти – кого тільки не було в роду Лазаревських! І

навіть наказний гетьман Лівобережної України Павло Полуботок.

…Зібрав всі свої багатства і відправив на волах до Архангельська. Там скрині завантажили на

пароплав і – до Англії. Двісті тисяч рублів золотом були покладені під чотири відсотки річних в

банк Ост-Індської компанії.

…Олександр Лазаревський підрахував, що за минулі століття сума сягнула астрономічної суми в

36 трильйонів доларів. Якщо їх розділити на 42 роди, що колись претендували на спадок, то

самому Лазаревському належить 850 мільярдів.

Ми сидимо з Олександром Олександровичем в його скромній квартирі на околиці Самари і після

нетривалих роздумів приходимо до висновку, що повернути внесок з відсотками ніколи не

вдасться. Сума така, що не тільки багата Англія, але й вся світова економіка стане дибки. Та й

витрачати на це частину життя, що залишилося, пенсіонер Лазаревський не має наміру.

Головне багатство стародавнього дворянського роду не золоті рублі чи долари, а люди, які

зробили величезний внесок в історію і культуру народів України й Росії. Наш герой вже видав за

свій рахунок шість книг про справи роду Лазаревських. Незабаром в Києві, куди збирається

переїхати з Самари наш герой, вийде друге, розширене видання його книги «Шевченко і

Лазаревські».

ПРОПАГУЄ УКРАЇНУ, з статті М. Дарської «Засмучує байдужість чиновників»

У Самарі Олександр Лазаревський (нащадок Лазаревських – авт.) живе всього два роки. Не

дивлячись на такий короткий термін, став головою Українського національно-культурного центру

«Промінь» і зміг багато чого добитися в справі пропаганди української культури.

За цей час зроблено немало: відкриті дитячий український клас в середній школі №16, філіали

центру в Сизрані, Відрадному, створюється український осередок в Нафтогорську.

Є й український хор, про присудження якому звання «народний» клопоче Лазаревський.

Одне засмучує Олександра Олександровича – байдужість українських чиновників до

національних проблем і небажання надавати культурним центрам в Росії матеріальну підтримку.