загрузка...
Перескочить к меню

Иоффе Абрам (fb2)

файл не оценён - Иоффе Абрам [Справочник-дайджест] 23K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:





ІОФФЕ Абрам Федорович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Фізик. У фізиці існує науковий термін «ефект Іоффе».

З купецької родини.

Народився 17 (29) жовтня 1880 р. в м. Ромнах Полтавської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Сумської області України).

Помер 14 жовтня 1960 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Закінчив Роменське реальне училище (1897), Петербурзький технологічний інститут (1902).

Працював практикантом (1903-1904), асистентом (1904-1906) в Мюнхенській лабораторії В.

Рентгена, старшим лаборантом (1906-1913), викладачем (1913-1918) Петербурзького

політехнічного інституту, директором Фізико-технічного інституту (1918-1951), керівником

лабораторії напівпровідників академії наук СРСР (1952-1955).

Академік Російської академії наук (1920).

Член Геттінгенської академії наук (1924).

Член Берлінської академії наук (1928).

Член Американської академії наук і мистецтв (1929).

Почесний член Німецької академії наук «Леопольдіна» (1958).

Почесний член Італійської академії наук (1959).

Почесний доктор Каліфорнійського університету (1928).

Почесний доктор Сорбоннського університету (1945).

Почесний доктор Грацького університету (1948).

Почесний доктор Мюнхенського університету (1955).

Почесний доктор Бухарестського університету (1955).

Лауреат Державної премії СРСР (1942).

Лауреат Ленінської премії (1961).

Герой Соціалістичної Праці (1955).

Спеціалізувався з загальних проблем фізики; проблем твердого тіла; застосування термо – і

фотоелектричних властивостей напівпровідників; плазмової термоелектроенергії.

Експериментально довів існування іонної провідності в кристалах, пояснив реальну міцність

кристалів, першим з’ясував питання про так звані електричні аномалії кварцу, розробив методи

очищення кристалів, а також теорію термоелектрогенераторів і термоелектричних холодильників,

висунув ідею плазмової термоелектрики, сформулював ідею про природу напівпровідникових

властивостей великої групи інтерметалевих сплавів – дальтонідів – і детально їх вивчив.

Друкувався в журналах «Журнал прикладної фізики», «Комуністична молодь», «Журнал

експериментальної і теоретичної фізики», «Під прапором марксизму», «Журнал технічної фізики».

І. – автор книг «Лекції з молекулярної фізики» (1919), «Основні поняття з області механіки»

(1927), «Фізика кристалів» (1929), «Властивості теплової енергії» (1933), «Електрика і магнетизм»

(1940), «Основні уявлення сучасної фізики» (1949), «Фізика напівпровідників» (1957).

Уже після смерті нашого земляка вийшли його двотомні» вибрані праці» (1974-1975).

Перу І. також належить автобіографічна книга «Зустрічі з фізиками».

Ім’я нашого земляка присвоєно ленінградському Фізико-технічному інститутові АН СРСР,

російському науково-дослідному судну, астероїдові, вулиці в м. Берлін, школі, в якій він вчився.

На будинку в м. Ромни, в якому він народився, встановлено меморіальну дошку (2005).

Пам’ятник-бюст І. височіє перед приміщенням Ленінградського ФТІ ім. А. Іоффе (1964).

До 125-ліття з дня народження І. в м. Ромнах пройшла міжнародна конференція «Минуле, нинішнє

і майбутнє термоелектрики», а московські кінематографісти зняли документальну стрічку «Його

називали «Тато Іоффе» (2005).

Серед друзів та близьких знайомих І. – В. Рентген, П. Капіца, Л. Ландау, І. Курчатов, М.

Левітська, Г. Ландсберг, М. Семенов, О. Олександров, Ю. Харитон, Б. Гессен, К. Синельников, М.

Кирпичова, Я. Френкель, Л. Арцимович, П. Еренфест, Б. Костянтинов та ін.


***

НЕ СКОВУЙ ІНІЦІАТИВИ,

з наукового кредо А. Іоффе

Якщо ти хочеш, аби учень зайнявся розробкою якоїсь нової ідеї, зроби це непомітно, максимально

прагнучи, щоб він ніби сам прийшов до неї, прийнявши її за свою власну. Не захоплюйся

надмірним керівництвом учнями, давай їм можливість максимально виявити ініціативу, самим

справлятися з труднощами.


ЦВИНТАР ЕНЕРГІЇ, з інтерв’ю А. Іоффе журналові «Навколо світу»

Редактор: Чи є ще джерела енергії, які нами абсолютно не використовуються?

А. Ф. Іоффе: Якщо говорити про енергію внутріатомну, то запас її колосальний. Деяку частину

його можна, ймовірно, використовувати.

Не зовсім правильно називати цю енергію «запасами». Це не джерело енергії, а її цвинтар. Атом є

знак того, які величезні запаси енергії, що раніше існували в світі, були вже витрачені. Проте цей

мінімум не завжди абсолютний.

Є атоми недобудовані – радіоактивні атоми, де можна провести подальше зменшення. Якщо узяти

чотири атоми водню, з’єднати їх ядра з двома електронами, а два залишити, то вийде атом гелію –

і тоді звільниться величезна кількість енергії. Якби ми таким чином уміли перетворювати водень

на гелій, то це б стало великим джерелом енергії. Тим джерелом, за допомогою якого ми

одержуємо радіацію з світового простору.

Однак поки це ще не досягнуто.


ВРАЖАЮЧА


Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг

Последние комментарии

Последние публикации

Загрузка...