Хиждеу Болеслав [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Хиждеу Болеслав [Справочник-дайджест] 14 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


ХИЖДЕУ (ХАШДЕУ, ХАЖДЕУ) Болеслав Тадейович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: румунсько-молдавський.

Письменник, перекладач.

З боярської родини. Батько, Хиждеу Т., брат, Хиждеу О., донька, Хиждеу Ю., племінник, Хиждеу

Т., – письменники.

Народився 20 грудня 1812 р. в с. В’язівцях Кременецького повіту Волинської губернії (нині -

Шумський район Тернопільської області України).

Помер 14 березня 1886 р. в м. Хакінзі поблизу Відня (Австро-Угорська імперія). Похований на

місцевому цвинтарі. Згодом прах перевезено до с. Ропча Сторожинецького району Чернівецької

області України.

Навчався в Благородному пансіоні при Кишинівській духовній семінарії (1822-1828),

Харківському університеті.

Працював канцелярським службовцем у Кишиневі, Новоселиці, Хотині, перекладачем на митниці.

Друкувався в газетах «Одеський вісник», «Поголос», журналах «Син Вітчизни», «Північний

архів».

Як літератор дебютував статтею в газеті «Поголос» (1835).

Потім настала черга повістей «Дабіжа», «Гінекул» (обидві – 1835), «Гетьман Куницький»,

«Бужор», «Трьох молдавських легенд» (у співавторстві з братом О. Хиждеу).

Перу нашого земляка також належать статті «Марновірство молдавського народу», «Весілля у

бессарабських селян», «Декілька молдавських казок і переказів», «Забобони і чаклунство

молдован».

У м. Кишинеу (Молдова) один із ліцеїв носить ім’я Х.

Серед друзів та близьких знайомих Х. – О. Корсун, М. Петренко, С. Олександрів, І. Срезневський, О. Шпигоцький, І. Росковшенко, С. Писаревський, О. і Ф. Євецькі, А. Метлинський, І. Петров, І.

Бецький, П. Кореницький та ін.


***

НЕСТИ В СВІТ, з творчого кредо Б. Хиждеу

Нести в світ те, чим нехтують.

НЕ ОСОРОМИМО КОЗАЦЬКОЇ КРОВІ, з оповідки Б. Хиждеу «Гетьман Куницький.

Молдавський переказ із літопису Василя Баїнського»

1684 року козацький гетьман Куницький вторгнувся до Молдавії, аби звільнити її від турецького

полону і затвердити на її престолі господарем Стефана Петричейку. Обдурений молдаванами,

переслідуваний сильним військом хана татарського, він втік до буджацьких степів, щоб через

Дністер перебратися швидше до Польщі.

З п’яти тисяч козаків, приведених Куницьким, залишилося лише сімсот молодців. На березі ріки

Ялпуха розташувався цей уламок славної козацької сили святкувати Великдень.

Наступного ранку, тільки-но козаки розплющили очі, як побачили в степу чорну хмару. Це

десятитисячна татарська орда на чолі з ханським сином наближалася до них. Ну то й що ж

Куницький?

– Гей, братики-молодці! – сказав своїм Куницький, – буде нам непереливки! Незваних гостей

проводжають вогнем і мечем. Тож не осоромимо крові козацької, не осоромимо нашої слави

рицарської. Краще гнити в сирій землі, та жити в пам’яті людей, ніж піти в ясак, та служити

бусурманам рабством єгипетським!

...Так загинув у Буджаці славний козацький гетьман Куницький разом із своїм славним

рицарством. Вічна пам’ять герою, який намагався звільнити Молдавію від ярма турецького!


НАЙ МАРНО НЕ ГИНЕ, з статті В. Селезньова «Реконструкція долі»

Описи смерті Куницького від рук козаків наводяться в літописах Самовидця, Григорія Граб’янки і

Самуїла Величка. Правда, невідомо, якими джерелами при цьому користувалися автори. ...Але

цікаво, згадку про нього ми знаходимо у наших сусідів, у Молдавії. У 1844 році, за два роки до

видання Осипом Бодянським «Історії русів», в газеті «Одеський вісник» №32 була надрукована

невелика розповідь молдавського письменника Болеслава Хиждеу «Гетьман Куницький.

Молдавський витяг з літопису Василя Баїнського».

З цієї розповіді виходить, що Куницький загинув зовсім не так, як повідомляють нас козацькі

літописці.

Розповідь Хиждеу є не історичним, а художнім твором, що ґрунтується на конкретному

історичному факті.

...Як же виник цей переказ, і ким був його автор? Відомо, що Василь Баїнський, «родич

молдавського господаря Стефана Петричейку», якому Хиждеу приписує роль літописця, не

залишив по собі якогось літопису, але сам Болеслав Хиждеу був прямим нащадком молдавського

господаря. Його прапрадід Стефан Хиждеу був одружений з рідною сестрою Стефана Петричейку,

й після його загибелі 1673 року Стефан Петричейку всиновив своїх племінників. Відтоді цей рід

носив подвійне прізвище – Петричейку-Хиждеу. Очевидно, що в родині Хиждеу збереглися

перекази, які беруть початок від подій тих років.

Хиждеу було відомо, що існує інша, викладена вище, версія загибелі Куницького, оскільки

наприкінці розповіді він по суті справи коментує описувані події й дає примітну оцінку цьому

переказу, що свідчить про те, що «Куницького вбили татари, а не свої ж козаки, як це

стверджують деякі друковані джерела».

...Оповіді Болеслава Хиждеу передує епіграф з української народної пісні «Слава наша козацька

най марно не гине!» Хотілося б, щоб ці слова справдилися, нарешті, повною мірою й стосовно

славетного козацького гетьмана Степана Куницького.


ВІДОМА ЛИШЕ ФАБУЛА ПЕРЕКАЗІВ, з монографії В. Головіна «Твори Пушкіна, які до нас

не дійшли»

Невідомі нам також записи Пушкіним двох молдавських переказів: «Дука, молдавський переказ

XVII століття» й «Дафна і Дабіжа, молдавський переказ 1663 року».

За твердженням І. П. Ліпранді, у нього зберігалися копії пушкінських записів. Факт цей

підтвердила знахідка в 1961 р. опису бібліотеки Ліпранді.

Вважається, що копії пушкінських записів молдавських переказів буцімто надійшли до

Рум’янцівського музею, проте донині їхнє місцезнаходження невідоме. В даному випадку нам

відома фабула переказів, оскільки вони друкувалися в 1830 і в 1838 рр. Олександром і Болеславом

Хиждеу.


ВІДВІДУВАВ БРАТ, з історичного нарису О. Риндюка та Й. Гаврилюка «Новоселиця 1456-2001

роки»

З Новоселицею в ті часи пов’язана діяльність багатьох визначних письменників.

Зокрема, тут неодноразово побував молдавський письменник і фольклорист Олександр Хиждеу.

Він відвідував свого брата Болеслава Хиждеу – автора багатьох прозових творів, статей про

молдавський фольклор, перекладача, який певний час проживав у Новоселиці, працюючи

перекладачем на митниці. Власне тут у 1842 році вони в співавторстві написали «Три молдавські

легенди».


ПОВЕРНУВСЯ НА БАТЬКІВЩИНУ, з статті О. Масана «Рід Хиждеу»

Засновником хотинської гілки роду був Іфрим (Єфрем) Гиждеу, який з 20-х років XVII ст. служив

у Хотині. ...За час служби придбав численні маєтки на Хотинщині.

...Сини Іфрима Гиждеу – Георгій і Мирон вступили до польського війська і брали участь у боях з

турками і татарами в Галичині, зокрема в обороні Львова влітку 1675 року.

Після Прутського походу турки створили Хотинську райю, яка стала власністю султана.

Молдавські бояри і монастирі позбулися їхніх сіл. Родина Гиждеу теж багато втратила, але не

втрачала надії повернути маєтки, покладаючись на промисел Божий.

...Нащадок молдавських бояр і польський офіцер, Г.-Л. Гиждеу висловив останню волю... Заповіт

просякнутий високим патріотичним й етичним духом, любов’ю до рідного краю, ностальгійним

сумом за землею «дідів наших» – Хотинщиною. Вмираючи, батько заповів синам «шаблі мої і

славу предків ваших» і настановляв їх: «Воюйте проклятого бісурмана, то будете

благословенними». Водночас під страхом вічного прокляття він заборонив нащадкам іти на поклін

до загарбників-турків.

Справді, нащадки Г.-Л. Гиждеу повернулися на Хотинщину, в с. Керстенці, лише на початку ХІХ

ст., коли з краю було вигнано турків.