Туманский Василий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

лекції з російської

літератури. Друзям було про що поговорити. Вони всерйоз обговорювали можливість своєї участі

в повстанні греків проти турецького ярма, яке почався в цей час.

…Улітку того ж року В. Кюхельбекер за допущене вільнодумство у своїх лекціях був відкликаний

з Парижу. В. Туманський позичив йому грошей на дорогу й разом з ним повернувся до

Петербурга.

…У жовтні 1821 року він, виконуючи відповідне доручення , вручає в Полтаві диплом почесного

члена Вільного товариства любителів російської словесності корифеєві української літератури І.

Котляревському.

– А що ж О. Пушкін?

…В. Туманський зробив добру послугу видавцям «Полярної зірки» К. Рилєєву й О. Бестужеву.

Він сприяв установленню постійних творчих зв’язків між О. Пушкіним і журналом. К. Рилєєв не

приховував у цьому зв’язку свого захвату «листами нашого парнаського чудотворця, –

повідомляв він В. Туманському, – «Полярна зірка» зобов’язана тобі».

Уже після від’їзду О. Пушкіна з Одеси він запропонував В. Туманському надсилати вірші й прозу

для «Московського вісника». Василь Іванович скористався пропозицією й надрукував у цьому

журналі біля півтора десятків своїх віршів.

…До нас дійшла тільки частина прозаїчних добутків і близько 200 віршів Василя Івановича. Це й

поезія цивільного звучання, й романтична лірика. Як відзначав О. Пушкін, добутки В.

Туманського «вирізняються гармонією, точністю слова й викривають рішучий талант». У цілому

його поезія одержала позитивну оцінку й з боку таких метрів літератури, як В. Бєлінський, М.

Некрасов, М. Гоголь.

– Наскільки доступні вірші В. Туманського?

– Перший збірник «Вірші Василя Івановича Туманського» опублікував в 1881 році син С.

Милорадович (Туманської) – Г. Милорадович. Через десять років він же видав невеликим

тиражем збірник «Листи В. І. Туманського й невидані його вірші». Потім була книга «В. І.

Туманський. Вірші й листи» за редакцією письменника й публіциста, уродженця

Дніпропетровщини С. Брайловського (Санкт-Петербург, 1912 рік). Зараз ця книга стала

бібліографічною рідкістю.

У роки радянської влади окремі вірші В. Туманського друкувалися в літературних журналах і

збірниках переважно в Росії. В 1988 році в Ленінграді М. Ч. Ларіонова захистила кандидатську

дисертацію на тему «В. І. Туманський – поет 20-30-х років XIX сторіччя».

У виданій мною книзі поміщені всі відомі на сьогодні вірші В. Туманського в їх сучасній

орфографічній обробці. У ній також дається все листування В. Туманського і деякі його прозаїчні

добутки, нариси про Федора Осиповича й Федора Антоновича Туманських.

– На закінчення кілька слів про долю маєтків, де народився й помер Василь Іванович?

– Вона досить сумна. Обоє маєтків після смерті В. Туманського опинилися в руках його рідного

брата Володимира, а від нього перейшли в спадщину до сина останнього Михайла. Він був

запеклим картярем і фактично програв маєтки в Чарторигах і Панасівці. Під час революційних

подій 1905-1906 років обидва маєтки були спалені натовпом. Зараз у селах Шевченкове й

Панасівка на Сумщині тільки дещо нагадує про друга О. Пушкіна. У першому – це руїни

цегельної огорожі та стара липова алея на садибі Туманських. А в другому – могила В.

Туманського у дворі сільської школи з досить скромним пам’ятником, над яким тихо шумлять

вічнозелені ялини.