Смакула Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

гімназію і від професора Зарицького отримав рекомендацію на вступ до

Геттінгенського університету, відомого європейського наукового центру в Німеччині, де він

опановував математично-природничі науки. Втім, повністю віддати себе навчанню не мав

можливості. Матеріальна скрута змушували підробляти репетиторством. Незважаючи на це,

вчився на «відмінно» і за п’ять років захистив дисертацію, отримавши ступінь доктора філософії.

Залишатися за кордоном не хотів. Приїхав працювати до Одеського університету, проте досить

швидко зрозумів, що нормальних умов у тоталітарній державі годі чекати. Повернувся до

Німеччини. І вже 1930 року розпочав роботу в Інституті медичних досліджень Гейдельберга на

посаді керівника оптичної лабораторії.

Саме в Німеччині він відкрив метод підрахунку електронів, пійманих у пастку під час взаємодії

радіації з кристалами, і виразив його відомим у всьому світові.

…Винайшовши спосіб підвищення прозорості оптичних об’єктів, призм та вікон за рахунок

зменшення відбивної здатності оптичних поверхонь, Олександр Смакула дійшов висновку, що

можна наносити тонкі просвітлючі противідбивні шари товщиною чверть довжини хвилі. Адже,

якщо оптична система складається з елементів з високими показниками заломлення або ж

кількість елементів велика, то втрати світла через відбивання можуть досягати понад 80 відсотків.

З іншого боку, фотооб’єктиви теж розсіюють світло. В результаті багатократних відбивань на

фотоприймач потрапляє дифузний світловий потік (дифузне тло), що призводить до зменшення

контрасту та чіткості зображення. Майже століття по винайденні фотографії на ці обставини в

науковому світі не зважали. А просвітляючий шар, або «шар Смакули», та метод одержання цих

покриттів дали можливість істотно зменшити втрати світла та зробити фотозображення чіткішими.

Це відкриття стало великим здобутком, плодами якого все людство користується й досі і на Землі, і в космосі при фотографуванні нашої планети та інших об’єктів.

Українець з Добриводів отримав перший у світі патент на просвітлення оптики. На документі

поставлено дату – 1 листопада 1935 року. Попри те, що патент більше року залишався

засекреченим, оскільки такі дослідження мали важливе значення для військових розробок,

пріоритет Олександра Смакули не викликає сумнівів. Окрім того, український учений відкрив ще

кілька важливих способів зміни відбивної здатності світла.

…Відразу по війні, у 1945 році, американська розвідка забирає Олександра Смакулу разом з

іншими видатними інженерами та фізиками до США, щоб використати їхній непересічний

науковий потенціал для досліджень у військово-промисловому комплексі.

1951 року Смакулу запрошують працювати до Массачусетського технологічного інституту, який

донині вважається найкращою вищою технічною школою на американському континентові. В

цьому науковому-дослідницькому закладі тоді працювали перші величини світової технічної

думки… Серед цієї наукової еліти Смакулу вважали одним з кращих.

У ті роки він досліджував здебільшого зміни властивостей кристалів під впливом «чутливих»

атомів, які там є, радіації та дефектів у кристалах. Налагодив синтез монокристалів для оптики, рентгенології, електроніки. За своїми властивостями деякі кристали, синтезовані Олександром

Смакулою, набагато перевищують золото і платину.

У німецькомовній монографії «Монокристали: вирощування, виготовлення і застосування», яка

стала популярним підручником з практичної кристалографії, вчений обґрунтував не лише

традиційні методи вирощування кристалів – з розчинів чи з розплавлених солей, а й зовсім нові на

той час: вирощування з газового стану (нині цей метод застосовується навіть для вирощування

штучних алмазів), з полум’я тощо. Він узагальнив методи рекристалізації, які стали основою

очищення силікону (кремнію) для напівпровідникових застосувань – транзисторів чи

інтегральних схем. І це зроблено тоді, коли монокристали ще не вважалися «електронним»

матеріалом!

Відтоді вони стали базовим елементом для всієї електроніки, отримали широке застосування як

напівпровідники, лазери і мазери, електрооптичні елементи. Сьогодні без них важко уявити

технологію й індустрію напівпровідників та інтегральних схем. Кристалографічні виміри

Олександра Смакули та дослідження органічних кристалів допомогли також у синтезі вітамінів А,

В2 та D.

Програмовані, тонкоплівкові