Словацкий Юлиуш [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

відчинити Вашу хвіртку – збудити дідуся, здаватись

злодієм, який вкрадається до дому – а ранком бути прийнятим материнськими слізьми. Щоб я дав

за таку мить!

ДУМКА ПРО ЗРАДУ, з щоденникового запису Ю. Словацького

Ми приїхали до гарного Тульчина Потоцьких... Довго ходили садом, аж діждалися сходу повного

місяця...

Довго ще стояли на дворі палацу, дивилися на дім, яким пропливало біле місячне проміння, і біля

нього, порожнього і тихого, здавалось нам, що над ним тяжить прокляття Бога за зраду вітчизні, і

мимоволі думка, що проклинала Потоцького, залунала в наших вухах.

НАЯВНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ МОТИВІВ, з оцінки творчості Ю. Словацького М. Рильським

Ми, українці, пишаємося, що на нашій землі народився геніальний польський поет, що світлі води

не раз згадуваної ним Ікви напоїли його. І наявність в його творчості українських мотивів не може

не радувати нас.

КОСТЕЛ БЕЗ БОГА, з оцінки творчості Ю. Словацького А. Міцкевичем

Вони (твори Ю. Словацького – авт.) як прекрасний костел, однак пустий без Бога.

ВСЕ ПОЧАЛОСЯ З ВІЩОГО СНУ, зі спогадів Р. Лубківського

Моя робота над перекладом поеми «Срібний сон Саломеї» почалася з досить незвичного сну. Мені

явився окрилений поет у подобі Дмитра Павличка, який наказав взятися за переклад саме цього

твору...

Згодом, уже наяву, Дмитро Васильович запропонував видати Словацького, але «українського» –

несподіваного для самих поляків. Праця була важкою, адже це поема – багато крові як з

польського, так і з українського боку. А жорстка організація вірша іноді змушувала порушувати

його ритм.

МАВ ВИНЯТКОВУ ХУДОЖНЮ МАЙСТЕРНІСТЬ, з замітки «Словацький Юліуш» на

orthodoxy.org.ua

Юліуш Словацький писав драми і трагедії, поеми, і вірші. І всі – пронизані тим особливим

настроєм, який буває лише у людей, що пристрасно люблять свою батьківщину. У його ліриці

домінують мотиви патріотичної скорботи. Як прозаїк він виступив з фрагментами історичної

прози.

У Росії і Україні Юліуш Словацький був довго невідомий. Переклади його творів російською і

українською мовами з’явилися лише після Другої Світової Війни.

ЛЕДЬ НЕ ПОСТРАЖДАВ «ЗА ПОЛІТИКУ», з регіонального інформаційного порталу

«Тернопільщина»

Слід пам’ятати, що на долю Словацького випав нелегкий час, коли розкрили угрупування

університетської молоді і почались масові слідства і процеси. Жителі міста були свідками того, як

вивозили групами молодих людей в глибоку Росію.

СПІВЕЦЬ ПОДІЛЛЯ, з нарису В. Мельника «Срібний сон Словацького»

Юліуш щиро любив малу батьківщину, не раз про це писав у листах. Проте географічні пріоритети

він трохи несподівано віддає регіону, куди всього лише кілька разів приїжджав у гості до друзів і

який теж полюбив не менш гаряче, – Південному Поділлю. Саме тут розгортаються події в низці

його ключових творів... Тож, назвавши поета «співцем Поділля», Іван Франко дуже точно підмітив

його глибинну душевну прив’язаність до краю між Південним Бугом та Дністром, до людей, яких

там зустрів.

…Другий населений пункт Поділля, важливий для становлення особистості та світогляду

письменника, – місто Бар. У ньому Словацький бував не раз, бо якраз тут пролягала дорога з

Верхівки до Кременця. Автограф одного з найранніших творів – першого з невеликого циклу

сонетів – має внизу промовистий надпис: «1827. На шляху з Бара до Кременця».

…У розпалі повстання Словацький за погодженням з урядом повстанців 3 березня 1831 року

від’їздить до Дрездена. А 25 липня він вирушає до Лондона зі спеціальним завданням. Йому

доручили домовитися з наполеонівським генералом Груші, щоб той очолив командування

польськими військами. Генерал на пропозицію не пристав. Англійський уряд теж нічим не

підтримав поляків, і 8 вересня російські війська, не зустрівши серйозного спротиву, вступили до

Варшави. Словацькому дороги назад не було – він залишається в еміграції. Україну поет міг тепер

бачити тільки в снах.

Але якою б вагомою не була тема Поділля, вона – тільки складник теми України, що в спадщині

польського поета справді неосяжна. Тому пропозиція Дмитра Павличка, висловлена в передмові

до книжки вибраного Юліуша Словацького, встановити йому пам’ятник у Києві, абсолютно

виправдана.

ВІЧНИЙ ВИГНАНЕЦЬ, з кореспонденції «У світі кімнат» на інтернет-порталі tourclub.com.ua Красива будівля, яка, на перший погляд, нічим