Игельстром Константин [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

представник вищого ступеня.

...Улітку 1825 року бєлостоцькі «Зоряни» приєдналися до «Військових друзів» і створили третій

(підготовчий, нижчий) ступінь. Його очолив канцелярист Л. Вронський. Характерною рисою

новоствореного об’єднання стала строга конспірація.

Жорсткий контроль і опіка з боку «Військових друзів» ...не сподобалися бєлостоцьким «Зорянам».

Ф. Лєховича образило те, що його фактично усунули від керівництва. В результаті розбіжностей і

гарячих суперечок між «Зорянами» і «Військовими друзями» Ф. Лєхович вийшов з складу

товариства. З нього узяли приклад інші члени організації. З осені 1825 року діяльність

бєлостоцьких, а незабаром і свіслоцьких «Зорян» фактично зупинилася.

ГІТАРА ДЛЯ ІГЕЛЬСТРОМА, з , з статті Н. Бєломєстнової і С. Номоконової «Петровська

академія»

Силами декабристів-музикантів влаштовувалися концертні вечори. Окрім бібліотеки, в казематі

з’явилися різні музичні інструменти: у барона Розена був чекан, у Вадковського і Крюкова

скрипки, були гітара і флейта для Ігельстрома, віолончель для Крюкова і Свистунова, у К. І.

Трубецької в будинку була арфа, а у Давидової – гусла. У Петровському казематі було 8 роялів!

Тут грали Гуммеля, Фільда, мазурки Шопена, співали романси, арії з опер. У цих вечорах брали

участь і жінки: М. М.Волконська співала дуетом з Є. П. Наришкіною і з Каміллою Івашевою.

Брала до рук гітару і Поліна Анненкова, у неї був чудовий слух і приємне контральто. Е. І.

Трубецька обожнювала акомпанувати виконавцям російських народних пісень: П. Свистунову, С.

Кривцову, О. Тютчеву, К. Івашевій.

Аудиторія була різноманітною: окрім «державних злочинців», концерти відвідували місцеві

жителі.

НАРЕЧЕНУ ВІДПРАВИЛИ ДО МОНАСТИРЯ, з замітки на decemb.hobby.ru

Рукевич Корнелія Іванівна, сестра декабриста Рукевича М. І. і наречена К. Ігельстрома.

З дворянок, мала в Бєлостоку будинок в сумісному володінні з сестрами і братом.

Приховала і знищила папери Товариства військових друзів.

У 1826 р. притягнена до відповідальності у справі виступу Литовського піонерного батальйону.

Військовим судом визнана винною; засуджена до позбавлення дворянства і заслання до Сибіру на

поселення.

15.4.1827 р. заслання замінене на перебуванням в монастирі терміном 6 місяців.

22.5.1827 р. поміщена в Брігитський дівочий монастир в м. Гродно.

22.11.1827 р. звільнена; жила в Гродно у дядька, гродненського маршалка повітового дворянства

К. Борженцького.