Лесевич Владимир [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

від органів, плотські

сприйняття змінюються разом з ними і, таким чином, поряд із загальними об’єктивними

причинами дають для кожного організму особисті суб’єктивні причини, загальна сукупність яких і

визначає якість нашого досвіду.

Досвід наш, як видно з цього, є відомий, визначений суб’єктивно-об’єктивними умовами досвід,

обумовлене ним мислення є відоме, визначене наше мислення. Інші організми, сприймаючи не

так, як ми, мають й не такі уявлення, а, отже, і мислять не так, як ми.

У ПОШУКАХ ТОНШИХ ФОРМ, з книги М. Лосського «Історія російської філософії»

Французька і англійська форми позитивізму – теорії Огюста Конта, Дж. С. Мілля і Спенсера –

були поширені в Росії в другій половині XIX ст., але до кінця його і до початку XX ст. з’явилася

тенденція до відшукання нових, тонших форм позитивізму. Це відбулося, наприклад, з В. Б.

Лесевичем.

...У молодості Лесевич був послідовником Конта в інтерпретації Літтре і Вирубова, а пізніше він

сприйняв теорію емпіріокритицизму. «Kritik der reinen Erfahrung» («Критика чистого досвіду») Р.

Авенаріуса, яка стала для нього зразком наукової філософії.

«ТРИБУНАЛ» НАУКОВИХ ПОНЯТЬ, з посібника Є. Причепія, А. Чернія, В. Гвоздецького, Л.

Чекаль «Філософія»

Найвизначніший представник …позитивізму, логік, знавець тогочасних напрямів

західноєвропейської філософії. Виступав із вимогою поєднання філософії і науки, перетворення її

на позитивну науку. Філософія, за Лесевичем, покликана виконувати функцію синтезу наукового

знання. Тяжіння до позитивістської установки не завадило йому критично оцінювати надбання

найбільших авторитетів позитивізму, зокрема О. Конта, який, на його думку, недооцінював теорію

пізнання.

Ця теорія в її суб’єктивно-ідеалістичній інтерпретації, за Лесевичем, є «трибуналом» усіх

наукових понять. Він виходив із того, що уявлення, які складають основу знання людини, мають

пряме відношення тільки до окремих індивідуальних явищ або чуттєвих фактів. Ними

вичерпується той об’єктивний матеріал, яким послуговується людина, в силу чого пізнає не

предмети самі по собі, а лише дані досліду. Опосередковане знання, що оперує абстрактними

поняттями, виходить за межі даних досліду, а тому позбавлене фізичної достовірності. На цій

основі Лесевич заперечував об’єктивність законів.

ПРОГРЕС ОБУМОВЛЮЄТЬСЯ РОЗВИТКОМ НАУКИ, з енциклопедії «Світ навколо нас»

Найбільшою мірою його надихала позитивістська програма подолання метафізики і установлення

в культурі ідеалів справжньої науковості й раціональності. …Лесевич зосереджує зусилля на

розробці гносеологічної проблематики, якій, за його переконанням, «перший позитивізм» надавав

невиправдано мало уваги. Він визнає необхідність використання новітніх наукових методів для

обґрунтування «позитивної» філософської теорії пізнання і вітає «критицизм» представників

другої хвилі позитивізму – Р. Авенаріуса, А. Ріля, К. Геринга й ін.

Позитивна філософія на цьому етапі, за Лесевичем, розвиває теорію «чистого досвіду», яка

покликана покінчити з традиційними формами філософського «антропоморфізму», який знайшов

вираз в сенсі природи плотського і раціонального знання (уявлення про природжені ідеї, про

апріорні форми).

Врешті-решт, вважав Лесевич, реальністю повинен стати синтез новітньої позитивістської теорії й

сучасної науки. Це, у свою чергу, приведе до радикальних перетворень в суспільній свідомості і в

суспільному житті в цілому.

Особливу увагу Лесевич приділяв соціальній проблематиці, вважаючи, що й в області соціології

позитивістська методологія повинна зіграти вирішальну роль. Він розрізняв в соціологічній теорії

два розділи: соціальну статику, яка вивчає характер і умови організації суспільства й соціальну

динаміку, розглядає закономірності функціонування суспільних утворень. Основним критерієм

суспільного прогресу є успішний розвиток наукового знання. Потяг до пізнання – корінна

властивість людської природи, а «позитивна», наукова філософія найбільш адекватний і

продуктивний результат цього універсального людського прагнення.

БОЯВСЯ МЕТАФІЗИКИ, МОВ ДІДЬКО ЛАДАНУ, з розвідки В. Зіньковського «Історія

російської філософії»

Оселившись в своєму маєткові, Лесевич заснував там школу селян, забезпечивши її солідним

капіталом.

Що стосується впливів, котрі позначалися на побудовах Лесевича, то,