Лазаревский Борис [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

мною...

Чехов спохмурнів.

– Бачте, то був каторжанин, і потребував ласкавого слова, а ви вільна людина...

НЕ РАБ І НЕ ЛАКЕЙ, з відповіді Б. Лазаревського К. Чуковському на анкету «Революція і

література»

Можна писати бездарно про глибоко симпатичні явища і дуже талановито про негативні. Сила

художньої творчості не в темі, а в щирості автора. Чим більший талант, тим миліші йому теми

вічні, незалежно від їх відношення до революції.

Письменник не раб і не лакей і не може підносити публіці лише ті страви, які подобаються

більшості. Він дає людям виключно те, що сам глибоко пережив, – набагато раніше, ніж зобразив

на папері.

Кого ударила по серцю революція, той неодмінно напише про революцію, а кого ударило щось

інше, він писатиме про це інше.

БРАТ ПОЛЕГШИВ СТРАЖДАННЯ ШЕВЧЕНКА, зі спогадів Б. Лазаревського

Цікавлячись долею і діяльністю братів мого батька, я склав собі про кожного з них певне

уявлення. І для мене безсумнівно, що Михайло Матвійович справді все своє життя віддав

великому другові (Шевченкові Т. – авт.) і полегшив багато його страждань.

У церкві мого рідного села Гирявка зберігається... ікона св. Тарасія і Михаїла. У величезній

літературі про Шевченка я досі не зустрічав ні згадки про цю ікону, ні її знімків.

НЕ ОПОВІДАННЯ, А ДИВО, з листа І. Буніна Б. Лазаревському від 16 грудня 1921 р.

Дорогий Борисе Олександровичу.

Віра (Муромцева-Буніна В. М., дружина І. Буніна – авт.) говорить: «Будуть гроші – дадуть – я

добре пам’ятаю про Бориса Олександровича».

Що ще сказати?

Прочитав Ваше оповідання «Темною ніччю». Що за диво? Жодного з недоліків Ваших! (Пробачте, дорогий, по-дружньому!) Так добре, як я давно не читав взагалі оповідань! Все, все добре!

Ваш Ів. Бунін.

НЕ КРУТИ ХВОСТОМ, з листа О. Купріна Б. Лазаревському від 25-26 травня 1922 р.

Справи, звичайно, справами. Тому спочатку про справи. Втім, дві твої справи тісно сплітаються в

одну, але сплітаються не на зразок спритного рязанського личака, а на зразок поліського ковтуна.

...Всім напаскудив Мережковський. Він за якимсь допотопним контрактом утелющив Bossard’у

мало не всі свої твори, зв’язавши термінами появи їх в світ.

...Оповідання твої дуже хороші, і мені сердечно шкода, що вихід їх сповільнився. Однак, скажи, чим я можу допомогти Тобі? До Монго, проте, сходжу. Його так захвалили за колишні переклади, що він об’ївся лестощами і спучився. [Це жартома і люблячи.]

Будь ласка, пиши цікавіше. Не сидиш же ти з ранку до вечора в темному нужнику, записуючи свої

враження при світлі недогарка в товсті зошити? Залиш що-небудь і для друга.

Твій О. Купрін.

На останній нашій зустрічі ти сказав таку фразу: «Як це ти (тобто я) проліз в Figaro?». Зловмисно

чи за неохайністю ти вжив цей вираз? Не крути.

ОК

ВІЧНО, з жартівливого вірша О. Купріна, присвяченого Б. Лазаревському

Ты смешон с седыми волосами…

Что на это я могу сказать?

Что любовь и смерть владеют нами?

Что велений их не избежать?

......................................................

Все твердят, что Вы друг другу пара.

Между вами только восемь лет…

Я тебе для свадебного дара

Присмотрю рубиновый браслет.

......................................................

Твой двойник! Я чувствую заране,

Будет ласкова ко мне она.

В широте любовь не знает граней:

Сказано – как смерть она сильна.

И никто на свете не узнает,

Что годами, каждый час и миг

От любви томится и вздыхает

Вежливый, почтительный старик…

Но когда потоком жгучей лавы

Путь твой перережет гневный рок,

Я с улыбкой, точно для забавы,

Беззаботно лягу поперек.

О. Куприн.

Лазаревський! Борис!

Не мені, Твоєму одноліткові [у наші роки нічого не означає, що ти старший за мене на 12 років], не мені учити тебе, проте… Дружньо прошу тебе: зверни пильну увагу на перший рядок цього

скромного вірша.

ОК.

ДО СЕБЕ НЕ ВПУСКАВ, з книги С. Сергєєва-Ценського «Спогади»

У тому ж «Пале-Роялі» мешкав і письменник Борис Лазаревський... суб’єкт бездарний і

нерозумний, хоч і юрист за освітою, колишній військовий слідчий, він не справляв враження

освіченої людини. Який був його розумовий горизонт, видно вже з того, що він не мав поняття про

те, що називається в анатомії «вовчою пащею» в одному з своїх оповідань нагородив

новонародженого немовля... справжньою