Кондратюк Юрий (fb2)

- Кондратюк Юрий [Справочник-дайджест] 24 Кб (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:




КОНДРАТЮК Юрій Васильович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Піонер ракетної техніки, ввинахідник. Справжнє прізвище – Шаргей Олександр Гнатович.

Фундатор світової космонавтики. В космонавтиці існує науковий термін «петля Кондратюка»

(траєкторія польоту до Місяця).

З міщанської родини.

Народився 9 (21) червня 1897 р. в м. Полтаві Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Здогадувано загинув у січні 1942 р. під Калугою СРСР (нині – адміністративний центр

однойменної області РФ).

Навчався в 2-й Полтавській гімназії (1910-1916), на механічному відділенні Петроградського

політехнічного інституту (1916), в школі прапорщиків при одному з Петербурзьких юнкерських

училищ (1916-1917).

Служив у царській армії (1917-1918), двічі мобілізувався до білих (1918-1919), проте обидва рази

дезертирував, втративши, врешті-решт, усі документи. Розуміючи, що йому, як колишньому

царському офіцеру й, до того ж, ще й «біляку», загрожує після перемоги більшовиків у

громадянській війні, певний час жив на напівлегальному становищі (1919-1921). Нарешті мачуха

спромоглася роздобути пасербу документи Юрія Васильовича Кондратюка. За свідченнями

близьких, Ш. все життя вважав свій хрест надто обтяжливим, проте саме під цим прізвищем він

став знаменитим й увійшов в історію.

Працював змащувальником, причіплювачем вагонів, помічником машиніста, механіком елеватору

в Південній Україні, на Кубані, Північному Кавказі (1921-1927), інженером Новосибірського

«Хлібопродукту» (1927-1930), за вироком суду – в Новосибірському спеціалізованому

конструкторському бюро № 14 (1931-1932), проектувальником Кримської вітроелектростанції

(1933-1938), малих дослідних вітрових електростанцій (1938-1941), служив в роті зв’язку 2-го

стрілецького полку Дивізії народного ополчення Київського району Москви (1941-1942).

Як вчений-теоретик дебютував рукописом «Тим, хто буде читати, щоб будувати» (1918-1919).

Потім настала черга нині всесвітньо відомої праці «Завоювання міжпланетних просторів», яку Ш.

видав власним коштом (1929).

Наш земляк, незалежно від К. Ціолковського, вивів детальну формулу польоту ракети у

міжзоряному просторі. Зокрема, запропонував використати для постачання супутників на

навколоземній орбіті ракетно-артилерійські системи (ідея реалізована в російській транспортній

системі «Прогрес»), дослідив проблему теплового захисту космічних апаратів при їхньому русі в

атмосфері, розглянув можливість використання сонячної енергії для забезпечення бортових

систем космічних апаратів, а також можливість розміщення на навколоземній орбіті великих

дзеркал для освітлення поверхні Землі.

Саме ідеї Ш. використали американці при реалізації проекту «Apollo».

Чимало на рахунку нашого земляка і винаходів в інших галузях. Він, наприклад, отримав

авторське свідоцтво і патент з царини устаткування шахт, на пристрій для запобігання вибуху

мучного пилу, ківш для зерна, пульт для автоматичного управління роботою елеватору.

Що стосується особистого життя, то особливо вдалим воно не було. У матері Ш., Людмили

Шаргей, незабаром після народження сина трапився психічний розлад і понад 10 років вона

провела в лікарні для душевнохворих, де й померла (1910).

Батько, Гнат Шаргей, після того, як захворіла дружина, залишив не тільки сім’ю, а й рідне місто. В

Петербурзі він вдруге одружився, але жив недовго і помер в один рік з матір’ю Олександра.

За радянської влади його заарештовували за шкідництво й дали три роки таборів ((1930-1933).

Реабілітували в 1970 р.

З жінками теж не склалося. Ще в юності кохав він В. Гартман, проте їхати на її батьківщину в

Німеччину відмовився; О. Лашинська обрала іншого; О. Горчакова не забажала розлучитися з

чоловіком, хоча й мала почуття до нашого земляка; як було б з Г. Плетньовою, передбачити

неможливо, адже з фронту Ш. не повернувся.

Навіть квартири чи кімнатки в комуналці своєї наш земляк ніколи не мав.

Пам’ятник Ш. (як Кондратюку) встановлено у Полтаві, його бюст прикрашає космодром

Канаверал у Флориді, а ім’я – зал слави Космічного музею НАСА (США).

Ім’я Ш. присвоєно Полтавському технічному університету, київській і московській вулицям, одному з Місячних кратерів та астероїду.

На будинку в м. Санкт-Петербург, де жив вчений-самородок, встановлено меморіальну дошку зі

схемою польоту «Аполлона» на Місяць і прізвищем першого автора «місячної траси».

До 100-річчя від дня народження Ш. Національний банк України випустив ювілейну монету

номіналом 2 гривні (1997).

Серед друзів та близьких знайомих К. – Б. Арабажин, М. Скринька, Б. Воробйов, В. Ветчинкін, С.

Чаплигін, М. Нікітін, О. Вінтер, П. Горчаков, В. Тучапська-Крижанівська та ін.


***

ПЛАНЕТА ЗЕМЛЯ – РЕНТАБЕЛЬНА,

з наукового кредо Ю. Кондратюка

Ще довго вкладення засобів в поліпшення життєвих умов на нашій