Засядько Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

class="book">артилерійського училища, відкритого в С.-Петербурзі 25 листопада 1820 р.

ЧУДОВІ ЗНАННЯ І ЗДІБНОСТІ, зі спогадів М. Барклая-де-Толлі

Хоча досліди, здійснені задля вживання й дії цієї нової зброї, яка взагалі ще потребує поліпшення, звичайно, не можуть вважатися остаточними, проте доведені такої межі, що корисність цих ракет

незаперечна, так само як і необхідність мати їх у військах...

Я вважаю своїм обов’язком засвідчити, що весь час перебування полковника Засядька при

головній моїй квартирі я з задоволенням бачив особливу його ретельність і працю, спрямовані на

відкриття й дослідження цієї у нас ще невідомої й настільки корисної зброї, а успіхами в

досягненні поставленої мети початими і проведеними ним дослідами він дав чудовий доказ своїх

відмінних знань і здібностей.

ПРОДАВ МАЄТОК, АБИ КОНСТРУЮВАТИ, з дослідження В. Хорошуліна «Справу

створення бойової ракети вважаю найважливішою»

Не одержавши матеріальної підтримки від уряду на проведення дослідів, Засядько, рахуючи

«справу створення бойової ракети найважливішою», продав маєток, що перейшов йому в

спадщину, й на отримані засоби почав власну дослідно-конструкторську роботу. Як прообраз він

взяв «верхівкові» ракети. Їх раніше використовували запорізькі козаки проти турків і татар, однак

ефект від застосування був незначний. По суті, вони могли тільки налякати й що-небудь

підпалити. Засядько ж хотів, щоб ракети завдавали ворогу відчутних втрат. Щоб вони

забезпечували перемогу.

Стінки камери згоряння пороху він виготовляв із заліза, для стабілізації польоту використав довгу

дерев’яну тичину, а пусковим пристроєм служив спеціально створений Засядько верстат. Він

сконструював і виготовив перші зразки запальних і фугасних ракет трьох калібрів: двох-,

чотирьох– і пятидюймових, а також виготовив спеціальну установку для залпової стрільби

шістьома ракетами.

Перші офіційні випробування пройшли навесні 1817 р. у Петербурзі. Результати виявилися

настільки переконливими, що артилериста-ракетника направили до Могилева, де в той час

перебувала штаб-квартира генерал-фельдмаршала Барклая-де-Толлі, для навчання особового

складу спеціально сформованого підрозділу бойового застосування ракет.

Стрільби проводилися влітку на пустельному березі Дніпра. За три години використали три ящики

ракет і знищили всі мішені, встановлені на відстані від трьох до шести кілометрів.

…Засядько почав з гренадерських полків, проте найшвидше мистецтво точного наведення з

наступною стрільбою по цілі опанували козаки. Сутужніше виявилося налагодити в Могильові

виробництво порохових сумішей, а також самих ракет. Але й ця проблема була вирішена.

У листопаді 1817 р. Засядько з помічниками зміг показати одночасний запуск двох десятків ракет.

На випробуваннях був присутній весь генералітет Російської армії.

...Між іншим, Засядько бачив набагато далі, вважаючи, що ракети придатні не тільки для

військової справи, з їхньою допомогою можливі польоти навіть у космічний простір! На жаль,

насінням, кинуте талановитим винахідником, конструктором, ракетником, зійшло лише через сто

з з чимось років.

«МОЖЕТЕ У ВІЛЬНИЙ ЧАС ЕКСПЕРИМЕНТУВАТИ», з роману Ю. Нікітіна «Золота

шпага»

– Закінчилося засідання комісії з розподілу, – пояснив Кеніг. – Мерзенність. Мене, напевно,

запросили тільки через іноземне походження. Мовляв, не буде проштовхувати свого протеже.

Засядько примостився на підвіконні поруч з підполковником. Розподіл! Післязавтра кожний

випускник одержить на руки призначення, але вже зараз Кеніг може підняти краєчок завіси над

таємницею, що цікавить всіх.

– Для вас місця в Санкт-Петербурзі виявилися закритими. Їх заздалегідь розподілили між

нащадками титулованих незначностей. У хід були пущені хабарі, натиск, найвищі вказівки...

Він замовчав, і Засядько запитав обережно:

– А куди я?

– В глушину – в десятий батальйон, розквартирований в Херсонській губернії.

…В один із днів Олександр Засядько одержав листа від батька, який велів йому терміново з’їздити

в Соловецький монастир. Новий імператор Росії звільнив з в’язниці Петра Калнишевського,

останнього кошового Запорізької Січі.

Суворий чернець, що відкрив у воротах малюсіньку хвіртку, відповів приголомшеному

Олександрові, що Калнишевському недавно виповнилося... сто десять років! Останні чверть