Заленский Владимир [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

ЗАЛЕНСЬКИЙ Володимир Володимирович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Зоолог, ембріолог. Один з фундаторів порівняльної ембріології на теренах Російської імперії.

З родини військового. Батько, Заленський В., – генерал-майор царської армії.

Народився 26 січня (7 лютого) 1847 р. в с. Шахворостівка Полтавської губернії Російської імперії

(нині – Миргородський район Полтавської області України).

Помер 8 жовтня 1918 р. в м. Севастополі Росії (нині – Автономна Республіка Крим України).

Закінчив 2-у Харківську гімназію (1857-1864), фізико-математичний факультет Харківського

університету (1864-1869), стажувався в Гессенській (Німеччина) лабораторії Р. Лейкарта.

Працював викладачем Новоросійського (1870-1871), Казанського (1871-1882), знову

Новоросійського (1882-1897) університетів, директором зоологічного музею Петербурзької

академії наук (1897-1906), директором Севастопольської біологічної станції (з 1901).

Академік Петербурзької (1897) та Російської (1917) академій наук.

Почесний член Товариства любителів природознавства, антропології і етнографії (1913).

Почесний член Московського товариства дослідників природи (1915).

Голова Казанського та Новоросійського товариства природознавців.

Друкувався в «Працях Київського товариства природознавства», «Нотатках Імператорської

академії наук», «Працях товариства натуралістів при Казанському університеті».

Перу нашого земляка належать наступні доробки: «Sphaeronella Leuckartii», «Про історію розвитку

кліщів» (обидві – 1869), «Історія розвитку аранеїн» (1870), «Ueber d. Metamorphose d. Echiurus»

(1876), «Etudes sur les Bryozoaires entoproctes» (1877), «Історія розвитку чечуги» (1878), «Ueber d.

embryonale Entwicklungsgeschichte der Salpen» (1887), «Ueber die Knospung d. Salpen» 1887),

«Urform d. Heteroplastiden» (1886), «Beitrage z. Embryonalentwicklung der Pyrosomen» (1891-1892).

Праці З. в основному присвячені анатомії, ембріології безхребетних та хребетних. Він успішно

працював і над вивченням ембріонального та морфологічного розвитку морських тварин.

Наш земляк, значно просунувши вперед порівняльно-ембріологічний напрямок в науці, довів, що

розвиток головного нервового ганглія в кільчастих хробаків і головного мозку в хребетних

відбувається неоднаково, тобто, що це – не гомологічні утворення.

Що стосується особистого життя, то З. шестирічним втратив матір, а семирічним – і батька.

Серед друзів та близьких знайомих З. – М. Лисенко, І. Мечников, Ф. Плеске, О.Ковалевський, І.

Щелков, Р. Лейкарт, М. Андрусов, І. Сєченов, О. Вериго, М. Умов, О. Градовський, В.

Морковников, Г. Семирадський та ін.

***

ПОДОБАЄТЬСЯ

, з наукового кредо В. Заленського

Учені займаються своїми дослідженнями тому, що їм це подобається.

З КОЛЕГОЮ НЕ ПОГОДИВСЯ, з розвідки С. Рєзніка «Мечников»

Мечников запевняв, що книга Бокля зіграла особливо важливу роль у формуванні поглядів його

покоління, проте Заленський з цим не погодився. Хто тут має рацію – вирішувати не будемо.

Очевидно, на Заленського Бокль особливого впливу не вчинив, а на Мечникова вчинив – тільки і

всього.

СПРОСТУВАВ ТЕОРІЮ ГЕККЕЛЯ, з монографії М. Воронцова «Макро– і мікроеволюція»

Геккель висунув теорію гастреї – гіпотетичного багатоклітинного праорганізму всього живого,

схожої на гаструлу.

Проте уже через два роки після обнародування Геккелем своєї теорії з її критикою виступив

відомий вітчизняний ембріолог і зоолог Володимир Володимирович Заленський. Він відзначив,

що гаструлоподібні організми чи їх личинкові стадії зовсім не мають настільки широкого

поширення, як про це писав Геккель.

Заленський нагадав про те, що нижчі плоскі хробаки – безкишкові турбелярії – взагалі позбавлені

травної порожнини. Чому ж примітивне багатоклітинне повинно було вже її мати, якщо навіть

серед сучасних форм багатоклітинних збереглися групи без шлункової порожнини?

«СОЮЗ НАУКИ», з статті Л. Бабічевої «Велитель мікробів»

Вже в юному віці Мечников виявив велику цікавість до наук. Його товаришем став Володя

Заленський, який був на два роки молодшим і теж цікавився природознавством. Приятелі,

поділивши між собою наукові напрями, вирішують... не мало не багато написати нову

енциклопедію з природознавства. З цією метою вони створюють організацію «Союз науки».

У його членів з’явилося безліч книг, які жертвував однокашник Мечникова, молодший син

фабриканта Богомолова. До нього вони потрапили як спадок від старших дітей, котрі вивчали

хімію в університеті.

ЩЕДРО ПОДІЛИВСЯ МАТЕРІАЛОМ, з нарису Н. Феоктистової «Олексій Миколайович

Сєвєрцов»

Коли лабораторія і викладацька діяльність були налагоджені, Олексій Миколайович з неабияким

запалом взявся за наукову роботу. Він доповнив новими даними зроблене в Мюнхені дослідження

черепа хрящових риб і відіслав результати в збірку, присвячену 70-річному ювілею професора

Купфера.

Закінчивши цю роботу, узявся за дослідження розвитку черепа гекона і майже одночасно – за

вивчення австралійського рогозуба (подвійнодихаючої риби), матеріал по якому несподівано

надав йому академік В. В. Заленський.

НЕ ВИКЛЮЧЕНО, ЗІБРАННЯ ВКРАЛИ, з дослідження С. Ігнатієва «Загадка бібліотеки

Севастопольської біологічної станції»

Історія вітчизняної гідробіології багата драматичними подіями, гідними опису. Особливо, якщо

йдеться про таку стару наукову установу, як Севастопольська біологічна станція (СБС). За часом

свого створення (1871 р.) це була перша в Росії і третя у світі морська біологічна станція. Але в її

історії сторінки, недоступні дослідженню. Одна з них – історія загибелі бібліотеки станції під час

останньої війни.

Офіційна історія практично не торкалася цього питання, обмежуючись стандартними фразами про

«фашистських варварів», які знищили безцінні зібрання книг. За іншими джерелами, вважалося,

що бібліотека загинула під час обстрілу і бомбардування міста. Ці штампи кочують різними

виданнями… Під час роботи в архіві Інституту біології південних морів нами були знайдені деякі

документи того часу, що примушують поглянути на проблему під іншою точкою зору.

Значна кількість книг, журналів і відтисків дарувалася бібліотеці, а також була одержана обміном

з-за кордону. Після революції до бібліотеки надходили книги, реквізовані у буржуазії. До 1941

року їх нараховувалося понад 30 тисяч.

У її фондах знаходилася велика частина бібліотеки першого директора СБС академіка О.

Ковалевського з його автографами, книги, пожертвувані його наступником на цій посаді

академіком В. Заленським і засновником станції, професором Новоросійського (Одеського)

університету О. Стюартом.

…Особливий інтерес викликав архів станції, що містив результати обробки проб води, планктону і

бентосу, багаторічні журнали спостережень за фауною і флорою, карти розподілу організмів за

сезонами і роками, статистику виловів і іншу первинну інформацію про біоту Чорного і

Середземного морів. Унікальними були і колекції морських тварин.

…З початком оборони міста біологічна станція Академії наук припинила свою дослідницьку

діяльність, а велика частина її співробітників була евакуйована. …Керівництво станцією в цей

період було доручено старшому науковому співробітнику Михайлу Андрійовичу Галаджієву.

Основними завданнями нового керівництва були збереження і евакуація майна станції, перш за

все, бібліотеки, архіву, колекцій і цінного устаткування.

Але, всупереч категоричному наказу, в першому і єдиному вантажі, який прибув на Велику Землю

зі станції, виявилися меблі і декілька ящиків з посудом хімічної лабораторії.

…1 липня 1942 р. близько третьої години дня до будівлі станції увійшли перші німецькі солдати, а

М. Галаджієв з дружиною були вигнані.

…А зараз увага, ми наближаємося до подій, тлумачення яких складає основу нашого

повідомлення (прошу звернути увагу на дати!)

8 липня 1942 р. М. Галаджієва викликає спеціально прибулий із Сімферополя «уповноважений

представник Кримської групи штабу рейхсмонстра Розенберга» (збережена орфографія оригіналу.

Він повідомив, що бібліотека і все майно Севастопольської біологічної станції, «як таке, що є

цінним для рейху, знаходиться під заступництвом німецької армії».

…Після звільнення Севастополя М. Галаджієва неодноразово викликали «компетентні органи»

(протоколи допитів поки не знайдені), але він зумів довести свою лояльність.

…У 1946 р. М. Галаджієв помер, і справа про загибель майна станції була закрита.

Такою є хронологія подій, на підставі аналізу яких можна зробити наступний висновок: загибель

бібліотеки відбулася в результаті пожежі в ніч з 13 на 14 липня 1942 р.

А тепер ми спробуємо розібратися у причинах цієї пожежі. Перш за все, з великою часткою

ймовірності, слід відкинути припущення про випадкові, непередбачені обставини. На той час

бойові дії в місті були вже припинені, пожежі в центрі ліквідовані, в самій будівлі станції

знаходиться німецька військова частина і склади, які, природно, охороняються. Маловірогідне

(хоча і можливо) недбале відношення з вогнем з боку німецьких військовослужбовців.

…Нічний час виникнення пожежі виключає «необережність» цивільного персоналу станції, який

міг знаходитися на її території тільки до 17 години. Проти версії «необережного поводження з

вогнем» свідчать дуже швидке його розповсюдження (німецькі солдати, що спали в приміщенні

станції, яка охоронялася, ледве встигли його покинути) і сила (звалилися дах і міжповерхове

перекриття). Отже, з великою часткою ймовірності, можна говорити про свідомий підпал!

У самих німців факт диверсії не викликав сумніву.

…Залишається припустити тільки підпал або з боку севастопольського підпілля, або з боку

співробітників станції.

Щодо першого припущення слід зазначити, що в добре вивченій історії севастопольського

антифашистського підпілля немає факту підпалу будівлі станції. …Тому ми можемо з великою

часткою ймовірності припускати, що підпал будівлі станції здійснили її співробітники. Можливі

два мотиваційні підходи до цього припущення – патріотичні і… корисливі.

Розглянемо тепер обидва варіанти розвитку подій. Якщо майно станції було знищено з метою не

допустити його захоплення, то цей факт, поза сумнівом, знайшов би своє віддзеркалення як в

офіційній історіографії. Але у всіх відомих нам документах це категорично заперечується.

Отже, залишається гіпотеза, що підпал будівлі біологічної станції носив корисливий характер і мав

на меті приховування факту розкрадання її майна. …Якщо прийняти дане припущення за робочу

гіпотезу, то найбільша підозра падає саме на М. Галаджієва. З трьох співробітників станції, які

мали доступ до її майна, тільки він володів необхідними знаннями. Тому не випадково окупаційні

власті саме його вважали винуватцем пожежі.

Contra: 1. Ні німецькі, ні радянські «компетентні органи» так і не змогли довести участь кого-

небудь із співробітників станції в її підпалі. А післявоєнний директор станції В. Водяницький,

який витратив багато часу на пошуки бібліотеки, ніколи прямо не обвинувачував колишнє

керівництво станції і конкретно М. Галаджієва в її загибелі. Тому, виходячи з презумпції

невинності, ми теж вважатимемо, що причинами загибелі бібліотеки СБС були інші, не враховані

нами причини (на війні як на війні).

Ще раз хочеться відзначити, що наші міркування носять дискусійний характер. Не виключено, що

відкриття архівів і подальші дослідження проллють світло на цю заплутану проблему.