Дьяченко Яков [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

стані

як їх самих, так одягу і зброї..., – за що і оголошую мою подяку командирові 3-ої бригади 24-ої

піхотної дивізії п. генерал-лейтенантові Михайловському; особливо порадував же мене

Сибірський лінійний N14-ий батальйон, своїм істинно військовим духом і жвавою старанністю в

роботі і розторопністю всіх чинів його, – що я і відношу до розсудливої і цілком безкорисливої

службової діяльності командира цього батальйону майора Язикова, якому і виявляю мою щиру

подяку, а також дякую командирові Сибірського лінійного N13 батальйону капітанові Дьяченку за

його ревну і розсудливу розпорядливість.

Підписав генерал-лейтенант Муравйов.

ЗАБЕЗПЕЧУВАВ АМУРСЬКУ ЛІНІЮ, з наказу М. Муравйова від 30 червня 1858 р.

Дяченкові доручається завідування 2-м відділенням Амурської лінії, до якої приєднуються

поселення наші по Уссурі під очним курівництвом військового губернатора Приморської області

п. контр-адмірала Казакевича.

ЗАЙМАТИСЯ ПЕРЕСЕЛЕНЦЯМИ, з наказу М. Муравйова від 18 вересня 1859 р.

Дяченкові [доручається] завідувати облаштування добровільних переселенців з внутрішніх

губерній Росії з числа казенних селян, що й виконував на Амурі до прибуття призначеного

справника.

ГОСПОДАР ТАЙГИ, з статті «Дяченко Яків Васильович» на vladcity.com

16 березня 1852 року Дяченко знов вступає на службу поручиком з призначенням до Сибірського

лінійного батальйону. Вирушивши 20 березня з Полтави, він 12 червня того ж року прибув на

місце. І опинився в гущі подій, ставши учасником історичних перетворень на Далекому Сході і

Амурі. Про нього часто згадують Венюков, Муравйов, Буссе, Кукель, Корсаков, інші діячі

Далекого Сходу. Відгуки різні, але добрі, у всіх підкреслюється його працьовитість. Дяченко

накази виконує точно, засновуючи в Забайкаллі, а потім по лівому берегу Амура російські станиці

і поселення.

...У військовому відношенні лівобережжя Амура вважалося єдиною тамтешньою оборонною

лінією. 25 червня 1857 року, перебуваючи на Усть-Зейському посту, Муравйов видав наказ, згідно

якому Амурська лінія ділилася на два відділення: від Усть-Стрілочного караулу до Хінганського

хребта включно і від Хінганського хребта до Маріїнського посту. У 1857 році на Амурі в цих

лініях було два військові пости: Уссурійський і Сунгарський. Командував обома сотник Кисельов.

20 жовтня 1857 року Я. В. Дяченко призначається командиром чотирьох рот 3-го батальйону, який

за наказом генерал-губернатора Східного Сибіру М. М. Муравйова мав «облаштувати на Амурі

козаків». А 23 лютого 1858 р. він став командиром батальйону, якому судилося заснувати багато

станиць і міст на Амурі. З 1858 по 1863 рік Дяченко жив в Хабаровці (в майбутньому – місто

Хабаровськ) і будував її.

...6 жовтня 1858 року Муравйов доручив «головне завідування нового Уссурійського батальйону

Амурського козачого війська». Вся повнота влади на Амурі в ті роки належала йому. Він був

провідником і виконавцем переселенської політики Росії на Амурі і на Уссурі, в Уссурійському

краю.

З 1863 по 1866 рік підполковник Дяченко зводив російські пости і станиці по Уссурі і поблизу

озера Ханка аж до моря.

...На Новгородському посту в 1868 році вже діяла телеграфна станція. Дяченко був зобов’язаний

стежити за встановлюваними на поселення у всьому окрузі, у тому числі і у Владивостоку.

Дружина його Афімія Костянтинівна Дьяченко після смерті чоловіка переїхала до Іркутська, де

одержувала пенсію. Про долю сина, Володимира, нічого не відомо.

ЖИТТЄВА ДРАМА, з статті Є. Соколова «На знак подяки засновникові міста»

У Хабаровську заснована Рада лауреатів премії імені Якова Дяченка. У її складі – педагоги,

архітектори, письменники, художники і музиканти. Люди обдаровані, цікаві і найголовніше –

люблять своє місто. За ініціативою Ради лауреатів в крайовому центрі оголосили збір коштів на

пам’ятник Якову Дяченкові.

У травні 1841 року Дяченко «на прохання звільнений від служби за хворобою з чином штабс-

ротмістра» ...їде на батьківщину, де в його житті стається якась драма, котра примусила Якова

Васильовича знов піти на службу ...в 13-й лінійний Сибірський батальйон.

Весною 1861 р. в Уссурійському краю почалася демаркація кордону, якою в ранзі першого

комісара Російської держави керував П. В. Казакевич, – перший військовий губернатор

Приморської області. Від гирла Уссурі до річки Тумень-Ула встановили всього вісім

прикордонних стовпів.