Дьяченко Яков [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ДЯЧЕНКО Яків Васильович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військовий, державний діяч. Засновник м. Хабаровська (1858).

З дворянської родини.

Народився 21 березня (2 квітня) 1817 р. в Полтавській губернії Російської імперії (нині –

Полтавська область України).

Помер 26 березня (7 квітня) 1871 р. в бухті Посьєт на узбережжі Японського моря (нині –

однойменне селище і порт Приморського краю РФ). Ймовірно тут і похований.

Освіту отримав у приватних учбових закладах.

Служив унтер-офіцером Тираспольського кінно-єгерського (1832-1833), корнетом Фінського

драгунського (1833-1834), поручиком, штаб-ротмістром Новомиргородського уланського полку

(1834-1841), штабс-капітаном Сибірського лінійного батальйону №13 (1852-1857), командиром

чотирьох рота 3-го Східносибірського лінійного батальйону (1857-1858), командиром 3-го

Східносибірського лінійного батальйону (1858), Уссурійського батальйону Амурського козачого

війська (1858-1862), 4-го Східносибірського лінійного батальйону (1862-1863), Уссурійського

пішого батальйону Амурського козачого війська (1863-1866), начальником Новгородського посту

– бухти Посьєт (1866-1871), керівником Суйфунського округу (1867-1871).

Кавалер орденів св. Ганни 3-го ступеня (1857), св. Станіслава 2-го ступеня (1863).

Здійснив перехід з Верхнеудінська до Шилкінського заводу (1855-1856), організував конвойний

загін і перехід «Шилкінський завод – Усть-Зейський пост – Шилкінський завод» (1856), брав

участь в організації і сплаві 3-ої Амурської експедиції (1856), очолив висадку 13-го Сибірського

лінійного батальйону на березі Амура і будівництво поста Хабаровка (1858), брав участь у

відбитті нападів крупних банд хунхузів (1868).

Ще за життя іменем нашого земляка назвали одну з уссурійських станиць.

У м. Хабаровськ один з провулків названий на честь Д., міська адміністрація заснувала премії його

імені, які присуджуються до кожних нових роковин міста.

В Хабаровському видавництві «Приватна колекція» вийшли книги М. Наволочкіна «13-й лінійний

батальйон і його командир», «Амурські версти» і «Капітан Дяченко».

У м. Хабаровськ встановлено пам’ятник солдатам 13-го лінійного Сибірського батальйону, яким

командував полтавчанин.

У м. Хабаровськ на честь 190-річчя з дня народження Д. пройшла науково-практична конференція

(2007).

У м. Хабаровськ на честь 150-річчя з дня заснування міста встановлено пам’ятник нашому

землякові (2008).

Серед друзів та близьких знайомих Д. – В. Язиков, М. Муравйов, М. Венюков, К. Старицький, М.

Хілковський, О. Облеухов, К. Колегов, П. Пузіно, О. Сизов, І. Гомзяков, К. Будогосський та ін.

***

МІСТУ – БУТИ

, з життєвого кредо

Я. Дяченка

Тут буде місто.

З НАЙКОРИСНІШИХ, з оцінки діяльності Я. Дяченка М. Венюковим

Він – один з найкорисніших діячів з заселення Амура. Спокійний, рівний характер,

розпорядливість, уміння налагоджувати стосунки з солдатами і козаками, з начальством здобули

йому загальну пошану амурчан.

ВИЗНАЧАВ МІСЦЯ ПОСЕЛЕНЬ, з реферату О. Борисової «Хабаровськ»

Заселення амурських берегів проходило мирно, а солдати використовувалися виключно як робоча

сила.

Для станиць наперед розроблялися плани, але, як правило, вони не відповідали реальній ситуації і

умовам місцевості, отже, не могли застосовуватися. Капітан Дяченко найчастіше сам знаходив

зручні місця для майбутніх поселень.

ПРОЕКТАНТ МИМОВОЛІ, зі спогадів М. Венюкова

Перша і на той час єдина вулиця в новій колонії протяглася навіть не зовсім прямолінійно, уздовж

гребеня невеликої висоти, яку можна було майже з упевненістю вважати такою, що не заливається

весняними повенями (на ній росли великі берези).

На висоті цій – ще до прибуття колоністів – було зведено 18-20 будинків за проектом капітана

Дяченка, який раніше служив в південноросійських військових поселеннях і був знайомий із

зведенням скоростиглих будівель, котрі споруджуються для ...первинного розміщення прибулих

поселян.

РЕВНІСТЬ І РОЗСУДЛИВІСТЬ, з наказу М. Муравйова від 2 серпня 1857 р.

Непередбачені обставини вимагали весною нинішнього року спорядження на Амур загону з двох

батальйонів піхоти і дивізіону артилерії.

З військами цими я сам був на Амурі і переконався з особливим задоволенням в справному