загрузка...
Перескочить к меню

Дьяченко Яков (fb2)

файл не оценён - Дьяченко Яков [Справочник-дайджест] 21K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:




ДЯЧЕНКО Яків Васильович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військовий, державний діяч. Засновник м. Хабаровська (1858).

З дворянської родини.

Народився 21 березня (2 квітня) 1817 р. в Полтавській губернії Російської імперії (нині –

Полтавська область України).

Помер 26 березня (7 квітня) 1871 р. в бухті Посьєт на узбережжі Японського моря (нині –

однойменне селище і порт Приморського краю РФ). Ймовірно тут і похований.

Освіту отримав у приватних учбових закладах.

Служив унтер-офіцером Тираспольського кінно-єгерського (1832-1833), корнетом Фінського

драгунського (1833-1834), поручиком, штаб-ротмістром Новомиргородського уланського полку

(1834-1841), штабс-капітаном Сибірського лінійного батальйону №13 (1852-1857), командиром

чотирьох рота 3-го Східносибірського лінійного батальйону (1857-1858), командиром 3-го

Східносибірського лінійного батальйону (1858), Уссурійського батальйону Амурського козачого

війська (1858-1862), 4-го Східносибірського лінійного батальйону (1862-1863), Уссурійського

пішого батальйону Амурського козачого війська (1863-1866), начальником Новгородського посту

– бухти Посьєт (1866-1871), керівником Суйфунського округу (1867-1871).

Кавалер орденів св. Ганни 3-го ступеня (1857), св. Станіслава 2-го ступеня (1863).

Здійснив перехід з Верхнеудінська до Шилкінського заводу (1855-1856), організував конвойний

загін і перехід «Шилкінський завод – Усть-Зейський пост – Шилкінський завод» (1856), брав

участь в організації і сплаві 3-ої Амурської експедиції (1856), очолив висадку 13-го Сибірського

лінійного батальйону на березі Амура і будівництво поста Хабаровка (1858), брав участь у

відбитті нападів крупних банд хунхузів (1868).

Ще за життя іменем нашого земляка назвали одну з уссурійських станиць.

У м. Хабаровськ один з провулків названий на честь Д., міська адміністрація заснувала премії його

імені, які присуджуються до кожних нових роковин міста.

В Хабаровському видавництві «Приватна колекція» вийшли книги М. Наволочкіна «13-й лінійний

батальйон і його командир», «Амурські версти» і «Капітан Дяченко».

У м. Хабаровськ встановлено пам’ятник солдатам 13-го лінійного Сибірського батальйону, яким

командував полтавчанин.

У м. Хабаровськ на честь 190-річчя з дня народження Д. пройшла науково-практична конференція

(2007).

У м. Хабаровськ на честь 150-річчя з дня заснування міста встановлено пам’ятник нашому

землякові (2008).

Серед друзів та близьких знайомих Д. – В. Язиков, М. Муравйов, М. Венюков, К. Старицький, М.

Хілковський, О. Облеухов, К. Колегов, П. Пузіно, О. Сизов, І. Гомзяков, К. Будогосський та ін.


***

МІСТУ – БУТИ

, з життєвого кредо

Я. Дяченка

Тут буде місто.

З НАЙКОРИСНІШИХ, з оцінки діяльності Я. Дяченка М. Венюковим

Він – один з найкорисніших діячів з заселення Амура. Спокійний, рівний характер,

розпорядливість, уміння налагоджувати стосунки з солдатами і козаками, з начальством здобули

йому загальну пошану амурчан.


ВИЗНАЧАВ МІСЦЯ ПОСЕЛЕНЬ, з реферату О. Борисової «Хабаровськ»

Заселення амурських берегів проходило мирно, а солдати використовувалися виключно як робоча

сила.

Для станиць наперед розроблялися плани, але, як правило, вони не відповідали реальній ситуації і

умовам місцевості, отже, не могли застосовуватися. Капітан Дяченко найчастіше сам знаходив

зручні місця для майбутніх поселень.

ПРОЕКТАНТ МИМОВОЛІ, зі спогадів М. Венюкова

Перша і на той час єдина вулиця в новій колонії протяглася навіть не зовсім прямолінійно, уздовж

гребеня невеликої висоти, яку можна було майже з упевненістю вважати такою, що не заливається

весняними повенями (на ній росли великі берези).

На висоті цій – ще до прибуття колоністів – було зведено 18-20 будинків за проектом капітана

Дяченка, який раніше служив в південноросійських військових поселеннях і був знайомий із

зведенням скоростиглих будівель, котрі споруджуються для ...первинного розміщення прибулих

поселян.


РЕВНІСТЬ І РОЗСУДЛИВІСТЬ, з наказу М. Муравйова від 2 серпня 1857 р.

Непередбачені обставини вимагали весною нинішнього року спорядження на Амур загону з двох

батальйонів піхоти і дивізіону артилерії.

З військами цими я сам був на Амурі і переконався з особливим задоволенням в справному стані

як їх самих, так одягу і зброї..., – за що і оголошую мою подяку командирові 3-ої бригади 24-ої

піхотної дивізії п. генерал-лейтенантові Михайловському; особливо порадував же мене

Сибірський лінійний N14-ий батальйон, своїм істинно військовим духом і жвавою старанністю в

роботі і розторопністю всіх чинів його, – що я і відношу до розсудливої і цілком безкорисливої

службової діяльності командира цього батальйону майора Язикова, якому і виявляю мою щиру

подяку, а також дякую командирові Сибірського лінійного N13 батальйону капітанові Дьяченку за

його ревну і розсудливу розпорядливість.

Підписав генерал-лейтенант Муравйов.


ЗАБЕЗПЕЧУВАВ АМУРСЬКУ ЛІНІЮ, з наказу М. Муравйова від 30 червня 1858 р.

Дяченкові доручається завідування 2-м відділенням Амурської лінії, до якої приєднуються

поселення наші по Уссурі під очним курівництвом військового губернатора Приморської області

п. контр-адмірала Казакевича.


ЗАЙМАТИСЯ ПЕРЕСЕЛЕНЦЯМИ, з наказу М. Муравйова від 18 вересня 1859 р.

Дяченкові [доручається] завідувати облаштування добровільних переселенців з внутрішніх

губерній Росії з числа казенних селян, що й виконував на Амурі до прибуття призначеного

справника.


ГОСПОДАР ТАЙГИ, з статті «Дяченко Яків Васильович» на vladcity.com

16 березня 1852 року Дяченко знов вступає на службу поручиком з призначенням до Сибірського

лінійного батальйону. Вирушивши 20 березня з Полтави, він 12 червня того ж року прибув на

місце. І опинився в гущі подій, ставши учасником історичних перетворень на Далекому Сході і

Амурі. Про нього часто згадують Венюков, Муравйов, Буссе, Кукель, Корсаков, інші діячі

Далекого Сходу. Відгуки різні, але добрі, у всіх підкреслюється його працьовитість. Дяченко

накази виконує точно, засновуючи в Забайкаллі, а потім по лівому берегу Амура російські станиці

і поселення.

...У військовому відношенні лівобережжя Амура вважалося єдиною тамтешньою оборонною

лінією. 25 червня 1857 року, перебуваючи на Усть-Зейському посту, Муравйов видав наказ, згідно

якому Амурська лінія ділилася на два відділення: від Усть-Стрілочного караулу до Хінганського

хребта включно і від Хінганського хребта до Маріїнського посту. У 1857 році на Амурі в цих

лініях було два військові пости: Уссурійський і Сунгарський. Командував обома сотник Кисельов.

20 жовтня 1857 року Я. В. Дяченко призначається командиром чотирьох рот 3-го батальйону, який

за наказом генерал-губернатора Східного Сибіру М. М. Муравйова мав «облаштувати на Амурі

козаків». А 23 лютого 1858 р. він став командиром батальйону, якому судилося заснувати багато

станиць і міст на Амурі. З 1858 по 1863 рік Дяченко жив в Хабаровці (в майбутньому – місто

Хабаровськ) і будував її.

...6 жовтня 1858 року Муравйов доручив «головне завідування нового Уссурійського батальйону

Амурського козачого війська». Вся повнота влади на Амурі в ті роки належала йому. Він був

провідником і виконавцем переселенської політики Росії на Амурі і на Уссурі, в Уссурійському

краю.

З 1863 по 1866 рік підполковник Дяченко зводив російські пости і станиці по Уссурі і поблизу

озера Ханка аж до моря.

...На Новгородському посту в 1868 році вже діяла телеграфна станція. Дяченко був зобов’язаний

стежити за встановлюваними на поселення у всьому окрузі, у тому числі і у Владивостоку.

Дружина його Афімія Костянтинівна Дьяченко після смерті чоловіка переїхала до Іркутська, де

одержувала пенсію. Про долю сина, Володимира, нічого не відомо.

ЖИТТЄВА ДРАМА, з статті Є. Соколова «На знак подяки засновникові міста»

У Хабаровську заснована Рада лауреатів премії імені Якова Дяченка. У її складі – педагоги,

архітектори, письменники, художники і музиканти. Люди обдаровані, цікаві і найголовніше –

люблять своє місто. За ініціативою Ради лауреатів в крайовому центрі оголосили збір коштів на

пам’ятник Якову Дяченкові.

У травні 1841 року Дяченко «на прохання звільнений від служби за хворобою з чином штабс-

ротмістра» ...їде на батьківщину, де в його житті стається якась драма, котра примусила Якова

Васильовича знов піти на службу ...в 13-й лінійний Сибірський батальйон.

Весною 1861 р. в Уссурійському краю почалася демаркація кордону, якою в ранзі першого

комісара Російської держави керував П. В. Казакевич, – перший військовий губернатор

Приморської області. Від гирла Уссурі до річки Тумень-Ула встановили всього вісім

прикордонних стовпів. Один з цих стовпів, з літерою «Е», – біля місця впадання Уссурі до Амура.

В установці цього важливого прикордонного знаку брав участь підполковник Я. Дяченко.

Останній період його служби був насичений складними подіями, які відображали всі особливості

обстановки в районі стику кордонів трьох держав.


ЗБЕРЕГЛИСЯ ЛИШЕ НАЗВИ, з кореспонденції Т. Косиціна «Історія міста Хабаровська в

документах особистого фонду В. І. Чернишової»

Із записів В. І. Чернишової дізнаємося, як починався Хабаровськ, хто будував Хабаровку і де її

почали будувати солдати 13-го Східносибірського лінійного батальйону під командуванням

капітана Якова Васильовича Дяченка.

Нічого сьогодні не збереглося від перших забудов: казарм, церкви, пошти, телеграфу, гауптвахти, лазарету, але залишилися деякі назви: Іннокентіївська церква, Офіцерська слобідка, Козача гора.

...Батальйон під командуванням Я. В. Дяченка також будував станиці Казакевичево, Кумарська,

Усть-Зейська й охороняв кордон.

ВІДНОВИТИ КАПЛИЦЮ, з виступу Н. Лепешова на науково-практичній конференції,

присвяченій Я. Дяченкові

Кажучи про одного з батьків нашого міста капітана Якова Васильовича Дяченка, не можна обійти

боком той факт, що однією з перших будівель, споруджених під його керівництвом, була каплиця

в ім’я святої рівноапостольної Марії Магдалини.

...З часом число церков в Хабаровську росло, з’явилися кам’яні красені. Але ми не повинні

забувати, з чого саме починалося церковне життя міста. І чи не прийшов час ще раз підняти

питання про відновлення каплиці святої рівноапостольної Марії Магдалини?

Думається, вона послужить кращим пам’ятником першобудівникам нашого міста, у тому числі і

капітанові Якову Дяченкові.


ФАТАЛЬНЕ ЗАПАЛЕННЯ, з свідоцтва про смерть Я. Дяченка

Начальник Новгородської постової команди полковник Дяченко, ...26 березня 1871 року помер від

гострого катарального запалення найдрібніших гілок дихального горла, в посвідчення чого і дано

мною, тим, що нижче підписався, це свідоцтво за власноручним підписом і додаванням іменної

моєї печатки.

1871 року травня 9 дня. Пост Новгородський.

Лікуючий полковника Дяченка лікар,

старший лікар №1 Східносибірського лінійного батальйону

колезький асесор (підпис нерозбірливий).




Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг

Последние комментарии

Последние публикации

Загрузка...