як їх самих, так одягу і зброї..., – за що і оголошую мою подяку командирові 3-ої бригади 24-ої
піхотної дивізії п. генерал-лейтенантові Михайловському; особливо порадував же мене
Сибірський лінійний N14-ий батальйон, своїм істинно військовим духом і жвавою старанністю в
роботі і розторопністю всіх чинів його, – що я і відношу до розсудливої і цілком безкорисливої
службової діяльності командира цього батальйону майора Язикова, якому і виявляю мою щиру
подяку, а також дякую командирові Сибірського лінійного N13 батальйону капітанові Дьяченку за
його ревну і розсудливу розпорядливість.
Підписав генерал-лейтенант Муравйов.
ЗАБЕЗПЕЧУВАВ АМУРСЬКУ ЛІНІЮ, з наказу М. Муравйова від 30 червня 1858 р.
Дяченкові доручається завідування 2-м відділенням Амурської лінії, до якої приєднуються
поселення наші по Уссурі під очним курівництвом військового губернатора Приморської області
п. контр-адмірала Казакевича.
ЗАЙМАТИСЯ ПЕРЕСЕЛЕНЦЯМИ, з наказу М. Муравйова від 18 вересня 1859 р.
Дяченкові [доручається] завідувати облаштування добровільних переселенців з внутрішніх
губерній Росії з числа казенних селян, що й виконував на Амурі до прибуття призначеного
справника.
ГОСПОДАР ТАЙГИ, з статті «Дяченко Яків Васильович» на vladcity.com
16 березня 1852 року Дяченко знов вступає на службу поручиком з призначенням до Сибірського
лінійного батальйону. Вирушивши 20 березня з Полтави, він 12 червня того ж року прибув на
місце. І опинився в гущі подій, ставши учасником історичних перетворень на Далекому Сході і
Амурі. Про нього часто згадують Венюков, Муравйов, Буссе, Кукель, Корсаков, інші діячі
Далекого Сходу. Відгуки різні, але добрі, у всіх підкреслюється його працьовитість. Дяченко
накази виконує точно, засновуючи в Забайкаллі, а потім по лівому берегу Амура російські станиці
і поселення.
...У військовому відношенні лівобережжя Амура вважалося єдиною тамтешньою оборонною
лінією. 25 червня 1857 року, перебуваючи на Усть-Зейському посту, Муравйов видав наказ, згідно
якому Амурська лінія ділилася на два відділення: від Усть-Стрілочного караулу до Хінганського
хребта включно і від Хінганського хребта до Маріїнського посту. У 1857 році на Амурі в цих
лініях було два військові пости: Уссурійський і Сунгарський. Командував обома сотник Кисельов.
20 жовтня 1857 року Я. В. Дяченко призначається командиром чотирьох рот 3-го батальйону, який
за наказом генерал-губернатора Східного Сибіру М. М. Муравйова мав «облаштувати на Амурі
козаків». А 23 лютого 1858 р. він став командиром батальйону, якому судилося заснувати багато
станиць і міст на Амурі. З 1858 по 1863 рік Дяченко жив в Хабаровці (в майбутньому – місто
Хабаровськ) і будував її.
...6 жовтня 1858 року Муравйов доручив «головне завідування нового Уссурійського батальйону
Амурського козачого війська». Вся повнота влади на Амурі в ті роки належала йому. Він був
провідником і виконавцем переселенської політики Росії на Амурі і на Уссурі, в Уссурійському
краю.
З 1863 по 1866 рік підполковник Дяченко зводив російські пости і станиці по Уссурі і поблизу
озера Ханка аж до моря.
...На Новгородському посту в 1868 році вже діяла телеграфна станція. Дяченко був зобов’язаний
стежити за встановлюваними на поселення у всьому окрузі, у тому числі і у Владивостоку.
Дружина його Афімія Костянтинівна Дьяченко після смерті чоловіка переїхала до Іркутська, де
одержувала пенсію. Про долю сина, Володимира, нічого не відомо.
ЖИТТЄВА ДРАМА, з статті Є. Соколова «На знак подяки засновникові міста»
У Хабаровську заснована Рада лауреатів премії імені Якова Дяченка. У її складі – педагоги,
архітектори, письменники, художники і музиканти. Люди обдаровані, цікаві і найголовніше –
люблять своє місто. За ініціативою Ради лауреатів в крайовому центрі оголосили збір коштів на
пам’ятник Якову Дяченкові.
У травні 1841 року Дяченко «на прохання звільнений від служби за хворобою з чином штабс-
ротмістра» ...їде на батьківщину, де в його житті стається якась драма, котра примусила Якова
Васильовича знов піти на службу ...в 13-й лінійний Сибірський батальйон.
Весною 1861 р. в Уссурійському краю почалася демаркація кордону, якою в ранзі першого
комісара Російської держави керував П. В. Казакевич, – перший військовий губернатор
Приморської області. Від гирла Уссурі до річки Тумень-Ула встановили всього вісім
прикордонних стовпів.
Последние комментарии
4 часов 59 минут назад
5 часов 12 минут назад
5 часов 46 минут назад
6 часов 18 минут назад
21 часов 48 минут назад
21 часов 58 минут назад