загальнішій формі виявляється поки що в зацікавленні долею слов’янства, що надзвичайно
характерно, – федералістською ідеєю, яку товариство розгорнуло дуже широко і яскраво.
Батьківщиною федеративної думки була Україна: тільки тут ця ідея могла народитися і вилитися
одразу ж у такі надзвичайно виразні і яскраві форми. «Товариство, – писав один із головних його
членів І. Горбачевський, – мало головною метою звільнення всіх слов’янських племен від
самовладності, знищення національної ненависті, що існує між деякими з них, і з’єднання всіх
земель, на яких вони живуть, федеративним союзом».
Одразу ж таки позначилась і боротьба між федералістськими елементами в Україні й тими
централістичними, що гуртувалися в т. зв. «Південному товаристві», члени якого вже тоді згорда
говорили про «повітовий патріотизм». Поєднання «Об’єднаних слов’ян» з уже згаданим
«Південним товариством» було справжнім нещастям для розвитку федеративної, а далі й
національної української ідеї. Централізм цим разом переміг і затяг федералістські елементи на
Україні в ту фантастичну, мало підготовлену гру, що кінчилась не тільки повним розгромом
таємних товариств, а й паузою в громадянському розвитку.
«З цього часу лише в думках і серцях небагатьох, хто не міг забути піднесеної і великої, хоча,
можливо, на думку декого, й мрійливої ідеї федерального союзу слов’янських народів».
Між цими «небагатьма» були справді цікаві для нас люди, в яких прокльовуються задатки вже й
національної – не скажу – свідомості, а симпатії й настроєності. …Таким був юнкер Я.
Драгоманов, полтавець, дядько славного українського вченого та публіциста. Хоч як у цих та
близьких до них людей забито було памороки всеросійською абстракцією, але вони все ж
почували зв’язки з українським ґрунтом, і саме ці зв’язки попервах і виявлялися в тих
федералістських комбінаціях, які вони виставили були супроти безоглядного централізму захожих
людей. З інтересу до слов’янства, з федералізму починалася українська ідея, і вже тоді викликала
вона й думки про долю України та патріотичні спомини з минулого.
Незабаром федералістська ідея в поєднанні з українським національним почуттям виявить себе
вже на повен зріст теж на київському ґрунті, в програмі і заходах Кирило-Мефодіївського братства
і навіть озветься деякою родинною традицією в політичних концепціях Драгоманова.
ЇХНІЙ ВОГОНЬ НІКОЛИ НЕ ВМИРАВ, з промови О. Колчака на офіцерському зібранні у
Севастополі 8 березня 1917 р.
Вогонь, запалений офіцерами-декабристами, ніколи не вмирав в офіцерському корпусі.
НІЧОГО, ОКРІМ ЛЕГЕНДИ, НЕ СТВОРИЛИ, з висновку М. Алданова про рух декабристів
Історична цінність революцій залежить від трьох обставин: від того, що вони руйнують, від того,
що вони створюють, та від легенди, яку вони по собі залишають...
Декабристи нічого не зруйнували і нічого не створили. Цінність того, що вони зробили, цілком
зводиться до їх легенди.
УКРАЇНІ НІЧОГО ХОРОШОГО НЕ НЕСЛИ, з книги В. Вериги «Нариси з історії України
(кінець ХVIII – початок ХХ ст.)»
Повстання декабристів, хоча й зачепило Україну, не мало нічого спільного з українським
визвольним рухом, і навіть, якби воно перемогло, то для України воно не несло нічого хорошого.
БОРОТЬБА ЗА ДЕКАБРИСТСЬКИЙ «СПАДОК», з статті Г. Казьмирчука і Ю. Латиша «Рух
декабристів: дискусійні питання та спроба їх розв’язання»
«Українські декабристи чи декабристи в Україні?» Це питання у 1925 р. поставив видатний
український історик М. Грушевський.
Одним із найбільш поширених, але мало помітних у декабристознавстві є великоросійський міф,
за яким декабризм повністю належить російському народу. У російській історіографії це
твердження сприймається як аксіома.
Визнаючи провідну роль російського компонента у таємних організаціях, не можна не відзначити
їх поліетнічний склад і тісний зв’язок з Україною, де в Тульчині та Полтаві діяли управи «Союзу
благоденства», а згодом – «Південне товариство», «Товариство об’єднаних слов’ян» і низка менш
відомих організацій, був створений найдемократичніший проект російської конституції – «Руська
Правда». В Україні знаходилися «родові гнізда» декабристів: Муравйових-Апостолів у
Полтавській губернії, В. Давидова та братів Поджіо – у Київській.
Сьогодні гостро стоїть проблема «вписування» декабризму в українську
Последние комментарии
5 часов 34 минут назад
5 часов 37 минут назад
5 часов 50 минут назад
5 часов 51 минут назад
6 часов 5 минут назад
6 часов 22 минут назад