Драгоманов Яков [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

- Драгоманов Яков [Справочник-дайджест] 21 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

проте вплив місцевого ґрунту в

загальнішій формі виявляється поки що в зацікавленні долею слов’янства, що надзвичайно

характерно, – федералістською ідеєю, яку товариство розгорнуло дуже широко і яскраво.

Батьківщиною федеративної думки була Україна: тільки тут ця ідея могла народитися і вилитися

одразу ж у такі надзвичайно виразні і яскраві форми. «Товариство, – писав один із головних його

членів І. Горбачевський, – мало головною метою звільнення всіх слов’янських племен від

самовладності, знищення національної ненависті, що існує між деякими з них, і з’єднання всіх

земель, на яких вони живуть, федеративним союзом».

Одразу ж таки позначилась і боротьба між федералістськими елементами в Україні й тими

централістичними, що гуртувалися в т. зв. «Південному товаристві», члени якого вже тоді згорда

говорили про «повітовий патріотизм». Поєднання «Об’єднаних слов’ян» з уже згаданим

«Південним товариством» було справжнім нещастям для розвитку федеративної, а далі й

національної української ідеї. Централізм цим разом переміг і затяг федералістські елементи на

Україні в ту фантастичну, мало підготовлену гру, що кінчилась не тільки повним розгромом

таємних товариств, а й паузою в громадянському розвитку.

«З цього часу лише в думках і серцях небагатьох, хто не міг забути піднесеної і великої, хоча,

можливо, на думку декого, й мрійливої ідеї федерального союзу слов’янських народів».

Між цими «небагатьма» були справді цікаві для нас люди, в яких прокльовуються задатки вже й

національної – не скажу – свідомості, а симпатії й настроєності. …Таким був юнкер Я.

Драгоманов, полтавець, дядько славного українського вченого та публіциста. Хоч як у цих та

близьких до них людей забито було памороки всеросійською абстракцією, але вони все ж

почували зв’язки з українським ґрунтом, і саме ці зв’язки попервах і виявлялися в тих

федералістських комбінаціях, які вони виставили були супроти безоглядного централізму захожих

людей. З інтересу до слов’янства, з федералізму починалася українська ідея, і вже тоді викликала

вона й думки про долю України та патріотичні спомини з минулого.

Незабаром федералістська ідея в поєднанні з українським національним почуттям виявить себе

вже на повен зріст теж на київському ґрунті, в програмі і заходах Кирило-Мефодіївського братства

і навіть озветься деякою родинною традицією в політичних концепціях Драгоманова.


ЇХНІЙ ВОГОНЬ НІКОЛИ НЕ ВМИРАВ, з промови О. Колчака на офіцерському зібранні у

Севастополі 8 березня 1917 р.

Вогонь, запалений офіцерами-декабристами, ніколи не вмирав в офіцерському корпусі.


НІЧОГО, ОКРІМ ЛЕГЕНДИ, НЕ СТВОРИЛИ, з висновку М. Алданова про рух декабристів

Історична цінність революцій залежить від трьох обставин: від того, що вони руйнують, від того,

що вони створюють, та від легенди, яку вони по собі залишають...

Декабристи нічого не зруйнували і нічого не створили. Цінність того, що вони зробили, цілком

зводиться до їх легенди.


УКРАЇНІ НІЧОГО ХОРОШОГО НЕ НЕСЛИ, з книги В. Вериги «Нариси з історії України

(кінець ХVIII – початок ХХ ст.)»

Повстання декабристів, хоча й зачепило Україну, не мало нічого спільного з українським

визвольним рухом, і навіть, якби воно перемогло, то для України воно не несло нічого хорошого.


БОРОТЬБА ЗА ДЕКАБРИСТСЬКИЙ «СПАДОК», з статті Г. Казьмирчука і Ю. Латиша «Рух

декабристів: дискусійні питання та спроба їх розв’язання»

«Українські декабристи чи декабристи в Україні?» Це питання у 1925 р. поставив видатний

український історик М. Грушевський.

Одним із найбільш поширених, але мало помітних у декабристознавстві є великоросійський міф,

за яким декабризм повністю належить російському народу. У російській історіографії це

твердження сприймається як аксіома.

Визнаючи провідну роль російського компонента у таємних організаціях, не можна не відзначити

їх поліетнічний склад і тісний зв’язок з Україною, де в Тульчині та Полтаві діяли управи «Союзу

благоденства», а згодом – «Південне товариство», «Товариство об’єднаних слов’ян» і низка менш

відомих організацій, був створений найдемократичніший проект російської конституції – «Руська

Правда». В Україні знаходилися «родові гнізда» декабристів: Муравйових-Апостолів у

Полтавській губернії, В. Давидова та братів Поджіо – у Київській.

Сьогодні гостро стоїть проблема «вписування» декабризму в українську