голівоньки, заціпеніли... І як інакше – вони побачили самого його, владику київського і
галицького, того, хто стояв для них на варті біля лутки свого віконця і який весело милувався, як
вони обкрадають його сад.
– Ми, – говорив Гудовський, – втратили всі відчуття від сорому; ми всі мовби закам’яніли і не
могли рушити, поки ...митрополит не гукнув:
«Ну, тепер біжіть, дурники, – тепер Ірінарх іде!»
Тут ми бризнули : знову по-вчорашньому підійнялися на своє місце, проте були страшенно
збентежені і більш красти митрополитові груші не ходили.
ОДЕРЖАВ ГУДОВСЬКИЙ, з розвідки П. Жура «Доробки і дні Кобзаря»
1845 рік
22 вересня. І. Гудовський пише поетові, що одержав від нього 25 рублів на видання естампів
«Мальовничої України» і повідомляє про те, що робить для їх розсилки.
10 грудня. У Академії мистецтв виписано Шевченку атестат на звання некласного художника.
Документ для передачі поетові одержав Іван Гудовський.
«ЗРОБЛЮ З ТЕБЕ ФОТО», з роману В. Шевчука «Терновий цвіт»
Iван зрадiв Тарасовi, як батьку рiдному. Обняв, притис. Але не дався поцiлувать.
– Нездужаю... – сказав охриплим голосом i глянув так, мов завинив. – Той Петербург... з його
вiтрами, сирiстю...
Тарас повiв плечима, бо добре змерз. Всю нiч бродив по мiсту, жалiючи будити друга.
– Можна, я поживу у тебе днiв два чи три?
– Будь ласка!
I раптом звiв здивовано рiдкi, пожухлi брови:
– То ти уже на волi?! Давно?
– Та як тобi сказати... Два роки вже... А це за Каневом мене схопили знову i привезли сюди на
слiдство та розправу.
– За що?
– Комусь я очi муляю, комусь моя присутнiсть тут не бажана.
– Дiла!.. То ти, виходить, тут ненадовго?
– Мабуть. Не знаю сам. Там пишуться якiсь бумаги...
– Слухай, – ожив Iван. – Допоки ти у Києвi, зроблю я з тебе фото! На добру пам’ять людям.
Гаразд?
– Авжеж.
– Тодi скорiше снiдати i-за роботу!
Трудячись над фотокарточками в своїй тiснiй майстернi, де панувала темрява й ледь-ледь свiтив
червоним малий лiхтар, Гудовський вводив гостя в життя та побит мiста.
СПІВЧУВАВ ХВОРОМУ, зі спогадів М. Лєскова «Остання зустріч і остання розлука з
Шевченком»
Я передав йому декілька поклонів від його знайомих. Він про те-се запитав мене, і дуже сумував
за хворим художником Ів. Вас. Г[удовськи]м, у якого гостював в останнє своє перебування в
Києві.
Последние комментарии
27 минут 12 секунд назад
47 минут 13 секунд назад
1 час 12 минут назад
1 час 16 минут назад
10 часов 46 минут назад
10 часов 50 минут назад