Гудовский Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

- Гудовский Иван [Справочник-дайджест] 21 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

митрополита Філарета, якого діти впізнали і, підвівши з трави свої перелякані

голівоньки, заціпеніли... І як інакше – вони побачили самого його, владику київського і

галицького, того, хто стояв для них на варті біля лутки свого віконця і який весело милувався, як

вони обкрадають його сад.

– Ми, – говорив Гудовський, – втратили всі відчуття від сорому; ми всі мовби закам’яніли і не

могли рушити, поки ...митрополит не гукнув:

«Ну, тепер біжіть, дурники, – тепер Ірінарх іде!»

Тут ми бризнули : знову по-вчорашньому підійнялися на своє місце, проте були страшенно

збентежені і більш красти митрополитові груші не ходили.


ОДЕРЖАВ ГУДОВСЬКИЙ, з розвідки П. Жура «Доробки і дні Кобзаря»

1845 рік

22 вересня. І. Гудовський пише поетові, що одержав від нього 25 рублів на видання естампів

«Мальовничої України» і повідомляє про те, що робить для їх розсилки.

10 грудня. У Академії мистецтв виписано Шевченку атестат на звання некласного художника.

Документ для передачі поетові одержав Іван Гудовський.


«ЗРОБЛЮ З ТЕБЕ ФОТО», з роману В. Шевчука «Терновий цвіт»

Iван зрадiв Тарасовi, як батьку рiдному. Обняв, притис. Але не дався поцiлувать.

– Нездужаю... – сказав охриплим голосом i глянув так, мов завинив. – Той Петербург... з його

вiтрами, сирiстю...

Тарас повiв плечима, бо добре змерз. Всю нiч бродив по мiсту, жалiючи будити друга.

– Можна, я поживу у тебе днiв два чи три?

– Будь ласка!

I раптом звiв здивовано рiдкi, пожухлi брови:

– То ти уже на волi?! Давно?

– Та як тобi сказати... Два роки вже... А це за Каневом мене схопили знову i привезли сюди на

слiдство та розправу.

– За що?

– Комусь я очi муляю, комусь моя присутнiсть тут не бажана.

– Дiла!.. То ти, виходить, тут ненадовго?

– Мабуть. Не знаю сам. Там пишуться якiсь бумаги...

– Слухай, – ожив Iван. – Допоки ти у Києвi, зроблю я з тебе фото! На добру пам’ять людям.

Гаразд?

– Авжеж.

– Тодi скорiше снiдати i-за роботу!

Трудячись над фотокарточками в своїй тiснiй майстернi, де панувала темрява й ледь-ледь свiтив

червоним малий лiхтар, Гудовський вводив гостя в життя та побит мiста.


СПІВЧУВАВ ХВОРОМУ, зі спогадів М. Лєскова «Остання зустріч і остання розлука з

Шевченком»

Я передав йому декілька поклонів від його знайомих. Він про те-се запитав мене, і дуже сумував

за хворим художником Ів. Вас. Г[удовськи]м, у якого гостював в останнє своє перебування в

Києві.