Григорович Василий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ГРИГОРОВИЧ Василь Іванович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Художник, мистецтвознавець. Фундатор першого художнього часопису «Журнал витончених

мистецтв» на теренах Російської імперії (1823).

З дворянської родини. Син, Григорович К., – художник.

Народився в 1786 р. в м. Пирятині Пирятинського повіту Полтавської губернії Російської імперії

(нині – районний центр Полтавської області України).

Помер 15 березня 1865 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Працював конференц-секретарем Петербурзької академії мистецтв (1829-1859).

Почесний член Російської академії наук (1841).

Секретар Товариства заохочування художників (1829-1854).

Друкувався в журналі «Північні квіти».

Перу Г. належить стаття «Про стан художників в Росії» (1826-1827).

Брав активну участь у звільненні Т. Шевченка з кріпацтва.

Нашому землякові А. Дельвіг присвятив «Винахід ліплення» (1830), а Т. Шевченко – поему

«Гайдамаки» (1841).

Що стосується особистого життя, то у Г. молодим помер син.

Серед друзів та близьких знайомих Г. – Т. Шевченко, М. Гоголь, О. Пушкін, А. Мокрицький, В.

Стасов, В. Жуковський, А. Дельвіг, М. Козловський, О. Боголюбов, П. В’яземський та ін.

***

ВАЖЛИВІСТЬ ПОЧАТКУ

, з життєвого кредо В. Григоровича

У всім важливий початок.

ПІШОВ ДО БРЮЛЛОВА, з «Щоденника» А. Мокрицького за 1837 р.

31 [березня]. Середа.

Увечері ...пішов я до Брюллова. ...Він послав мене за Вас. Ів. (Григоровичем – авт.) і коли той

прийшов, я запропонував їм розглянути справу Шевченка. Показав його вірш, яким Брюллов був

надзвичайно задоволений, і ...звелів мені завтра ж відправитися до Жуковського і просити його

приїхати до нього. Не знаю, чим вони вирішать допомагати...

ПОЖВАВ ПОМЕРЛУ НАДІЮ, з листа Т. Шевченка В. Григоровичу в квітні 1855 р.

Новопетровське укріплення

Христос воскрес, незабутній мій добродійнику. Ось уже вдев’яте я зустрічаю це світле урочисте

свято далеко від всіх милих моєму серцю, в киргизькій пустелі, наодинці і в найжалюгіднішому, безрадісному становищі. Вісім років я вистраждав мовчки. Я нікому ні слова не писав про себе.

Думав, що терпінням все здолаю. Проте, на нещастя, я гірко помилився, терпіння так і залишилося

терпінням, а я тим часом наближаюся до 50 року мого життя. Сили, і етичні, і фізичні, мені

зрадили, ревматизм мене швидко руйнує.

Але що в порівнянні хвороби тіла з хворобою душі, з тією страшною хворобою, яка зветься

безнадійністю. Це жахливий стан!

На восьмому році моїх важких випробувань я був представлений корпусному командирові до

полегшення моєї гіркої долі. І що ж, мені відмовлено за те, що я марширувати не можу, як

здоровий молодий солдат. Ось одна причина, чому я залишився таким же, як був, солдатом... і

саме це змушує мене звернутися до Вас і просити Вас і графа Ф. П. допомогти мені в украй

гіркому моєму становищі...

Ви, як конференц-секретар Ак. м. (академії мистецтв – авт.) і людина, яка особисто і добре мене

знає, попросіть... за мене, якщо можна, особисто... Пожвавте померлу мою надію. Не дайте

задихнутися від відчаю в цій безвихідній пустелі.

ГРИГОРОВИЧ ЗАСВІДЧИТЬ, з листа Т. Шевченка Ф. Толстому від 12 квітня 1855 р.

Новопетровське укріплення

Ваша ясновельможність!

До вас, як до представника витончених мистецтв і віце-президента Імператорської Академії

Мистецтв, заступництва якої я так безрозсудно позбувся, до вас вдаюся я з моїм найпокірливішим

проханням.

У 1847 році, за складені мною ліберальні вірші, царем я конфірмований в солдати окремого

Оренбурзького корпусу. За розпорядженням тодішнього корпусного командира засланий я в

Новопетровське укріплення, яке знаходиться в киргизькому степу на північно-східному березі

Каспійського моря. І ось вже ...дев’ятий рік мого вигнання, і я, забутий в цій безрадісній пустелі, втратив вже навіть надію на моє звільнення.

...Після довгих і тяжких випробувань звертаюся до вашої ясновельможності з моїми гіркими

сльозами і благаю вас: ви, як великий художник і як представник Академії мистецтв, клопочіть

про мене у нашої високої покровительки. Благаю вас, ваша ясновельможність! Виключно ваше

клопотання може повернути мені втрачену свободу, іншої надії я не маю.

...Мені заборонено малювати, і, присягаюся богом, не знаю за що. Ось моє