загрузка...
Перескочить к меню

Вольховский Владимир (fb2)

файл не оценён - Вольховский Владимир [Справочник-дайджест] 24K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:




ВОЛЬХОВСЬКИЙ (ВАЛЬХОВСЬКИЙ, ВАЛЬКОВСЬКИЙ) Володимир Дмитрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військовий діяч, літератор, декабрист. Генерал-майор (1831).

З дворянської родини. Батько, Вольховський Д., – гусарський штаб-офіцер.

Народився в 1798 р. в Полтавській губернії Російської імперії (нині – Полтавська область

України).

Помер 7 (19) березня 1841 р. в с. Кам’янці Ізюмського повіту Харківської губернії Російської

імперії (нині – Ізюмський район Харківської області України). Похований в огорожі храму с.

Стратилатівки Ізюмського повіту.

Закінчив Московський університетський пансіон (1811), Царськосільський ліцей (1817).

Служив гвардійський офіцером Генштабу (1817-1824), офіцером Окремого Оренбурзького

корпусу (1824-1826), начальником штабу Окремого Кавказького корпусу (1832-1837), командиром

Дінабурзької піхотної бригади (1837-1839).

Учасник російсько-перської(1826–1828), російсько-турецької (1828-1829) воєн, придушення

польського повстання (1830-1831).

Член «Священної артілі» (1817), «Союзу порятунку» (1817), «Союзу благоденства» (1818),

«Північного товариства».

Після 14 грудня 1825 р. нашому землякові вдалося відвести від себе підозри тим, що він нібито

давно відійшов від справ декабристів; в результаті його з Генерального штабу відправили на

Кавказ.

Друкував матеріали з історичної тематики у «Військовому журналі» підготував (разом з А.

Дюгомелем) «Топографічний журнал простору киргизького (казахського) степу між Каспійським і

Аральським морями».

Пам’ятник В. та його шурякові В. Калиновському встановлено в с. Кам’янка (1978).

Серед друзів та близьких знайомих В. – О. Пушкін, М. Раєвський, П. Сухтелен, О. Грибоєдов, М.

Лермонтов, І. Дибич, Г. Карелін, І. Малиновський, Ф. Глинка, В. Кюхельбекер, Г. Розен, А.

Дельвіг, І. та М. Пущини, О. Семенов, Ф. Стевен, П. Яковлєв, О. Рачинський та ін.


***

РОЗУМ СЕРЦЯ,

з життєвого кредо В. Вольховського

Мораль диктує розум серця.

ХАЙ БУДЕ ПЕРШИМ, з вірша О. Пушкіна «19 жовтня»

Спартанскою душой пленяя нас,

Воспитанный суровою Минервой,

Пускай опять Вольховский станет первым,

Последним я, иль Брогльо, или Данзас.


КРАЩИМ БУТИ НЕ МОЖНА, з біографії В. Вальховського, підготовленої Є. Розеном

У 1814 році помер директор Малиновський, це була велика втрата для ліцею. Ми упевнені, що

якби він довів перший випуск до кінця, то рівень тих, хто виховувався в ньому, був би вищим і

моральнішим, особливо ж Пушкін був би моральнішим, і в його поезії просвічував би більше

діловий і, головне, моральний характер; ...проте це зачепило б Пушкіна та інших вихованців

першого випуску, але не Вальховського; він би кращим не став, тому що кращим і моральнішим

не можна було бути, і таким він залишався до труни.

...Час наближався до випуску, і начальство ліцею бажало, аби на мармуровій дошці золотими

літерами був записаний Горчаков, в науках суперник Вальховського, але більшість ...товаришів

Вальховського просили, щоб першим був записаний Вальховський, тому говорили вони, що "хоч у

них відмітки й однакові, але Вальховський більше старається і в поведінці скромніший"; тоді

начальство ліцею вирішило так: записати обох - першим щоб був Володимир Вальховський, а

другим - князь Олександр Горчаков.


ВІЗИТ ДО ПЕРСИДСЬКОГО ШАХА, з формулярного списку про службу В. Вольховського

З 2 грудня 1827 по 3 лютого 1828 перебував у відрядженні в м. Тегеран у дворі персидського шаха, для перевезення звідти двадцяти мільйонів рублів сріблом контрибуції; за відмінне виконання

цього доручення присвоєно звання полковника.

ВИСНАЖЕНИЙ ТУРБОТАМИ, з книги О. Пушкіна «Подорож до Арзруму під час походу 1829

року»

Тут я побачив нашого Вольховського, змиленого з ніг до голови, оброслого бородою, виснаженого

турботами. Він знайшов, проте, час поговорити зі мною як старий товариш.


ХОЧУ ЗНАТИ ТВОЮ ДУМКУ, з листа О. Пушкіна В. Вольховському від 22 липня 1835 р.

Посилаю тобі останній мій твір, історію Пугачовського бунту. Я прагнув в ньому досліджувати

військові тодішні дії і думав лише про ясний їх виклад, що коштувало мені чималої праці, бо

начальники, котрі діяли досить заплутано, ще й заплутано писали свої донесення, вихваяючись чи

виправдовуючись однаково нетямущо. Все це потрібно було звіряти, перевіряти еtc. Думка твоє

відносно моєї книги в усіх відношеннях було б мені дорогоцінною.

Будь здоровий і щасливий.


ЩИРО ВІДДАНИЙ, з дарчого напису О. Пушкіна В. Вольховському на примірнику своєї «Історії

пугачовського повстання» червня 1835 р.

Тішуся випадком здалека нагадати тобі про старого товариша ліцеїста, щиро тобі відданому.

Думка твоя відносно моєї книги в усіх відношеннях була б мені дорогоцінною.


ДУМАВ НЕ ПРО АКСЕЛЬБАНТИ, зі спогадів А. Розена

У П’ятигорську я жив з ним два місяці під одним дахом, ...у нього на думці були не зірки,


Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг   Поиск по содержимому сайта

Последние комментарии

Последние публикации

Загрузка...