Венгеров Семен [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

йшли

кудись удалину, які горіли містичним вогнем, ймовірно, того ж блиску, що колись горів в очах

протопопа Авакума.

Згадуючи про ті часи, я повинен сказати, що Тургенєв тоді був центром загальної уваги, бо в ту

пору він вважався першим російським письменником. Ні Достоєвський, ні Толстой не

користувалися ще тією чарівливістю, яким користувалися після, коли їм судилося перевершити

Тургенєва. Публіка і критика зрозуміли згодом, що Толстой і Достоєвський вище Тургенєва, що

Тургенєв просто хороший письменник, а вони обидва – геніальні.

ПЕРЕКЛАДАЄ ФІДЛЕР ЧУДОВО, з листа С. Венгерова Л. Толстому від 22 травня 1895 р.

До вас, ймовірно, звернувся Ф. Ф. Фідлер з проханням дозволити йому присвятити вам свої

переклади з Пушкіна. Не входячи в прохання п. Фідлера, власне кажучи, я тільки бажав би

повідомити, що п. Фідлер безкорислива людина, яка вже понад 10 років знайомить Європу з

нашими поетами.

Нещодавно він закінчив переклад билин, що складає 11 тисяч віршів, і всю цю величезну роботу

віддає німецьким видавцям без гонорару, як і всі інші свої роботи.

Перекладає він чудово і з разючою точністю.

КРАЩЕ Б ВІН МЕНІ НІЧОГО НЕ ПРИСВЯЧУВАВ, лист Л. Толстого С. Венгерову від 8

червня 1895 р.

Не відповідав вам довго, Семен Панасович, т[ому] що був хворий.

Бондарєв до останнього часу був живий. Я одержав від нього листа менше року тому назад. Він

живе в селі Мінусінського повіту. Попрошу доньку знайти і прикласти до цього листа його точну

адресу.

Звернетеся до нього, і він напевно надасть вам ті дані про своє життя, які вам потрібні.

Пам’ятаю я з його листів про його життя наступне: він – колишній кріпак якогось поміщика

Війська Донського. За суботництво запроторений до Сибіру, де жив і живе майже п’ятдесят років.

Йому тепер десь під 75. Ім’я його Тимофій Михайлович. У нього є сини. Він до останнього часу не

переставав займатися всією селянською роботою в полі і пишається цим. Взимку він вчить грамоті

дітей.

В Сибіру продовжує триматися секти суботників...

Пану Фідлеру передайте, будь ласка, мою подяку за надіслані книг і намір щось мені присвятити.

Я ніколи не розумів, що означає присвята і навіщо вона робиться, і тому краще було б, аби він

мені нічого не присвячував.

Бажаю вам усього гарного.

З повагою Л. Толстой.

8 Червня 1895.

ХОЧУ ПОГОВОРИТИ ПРО МОЇ ВІРШІ, з листа С. Маршака С. Венгерову від 18 січня 1909 р.

Високошановний Семене Опанасовичу,

Посилаю Вам декілька моїх віршів, а також листа до мене В. В. Стасова.

Що ж до мого дитячого вірша, присвяченого Вл. Вас. (за життя його), то я ніяк не міг розшукати

його. Якщо в найближчий день напишу нового, надішлю.

Чекатиму Вашого сповіщення, коли мені прийти до Вас поговорити про вірші мої.

С. Маршак

ВИСОКОШАНОВНА КНИЖКОВА ШАФО, з книги A. Штейнберга «Друзі моїх ранніх літ»

Іванов-Розумник називав Венгерова «високошановною книжковою шафою» – за Чеховим.

Стосувалося це ерудиції Семена Опанасовича. Він на той час накопичив вже не метафоричний, а

реальний мільйон бібліографічних карток в своїй знаменитій картотеці письменників. Як і багато

колекціонерів, Семен Опанасович прагнув досягти повноти.

Ольга Дмитрівна Форш теж потрапила до цієї картотеки й опинилася в ній мільйон першою за

рахунком.

... З тією ж метою Венгеров привів і мене до своєї «книжкової шафи» й запитав, чи знайомий я з

Ольгою Форш.

– Як же так? Якщо Розумник і її, і вас так добре знає, то ви повинні з нею познайомитися.

Очевидно, «високошановна книжкова шафа» вважала обов’язком оперувати живими людьми так

само, як бібліографічними картками своєї картотеки. Він любив, щоб автори його «книжкової

шафи» знали один одного. Можливо, він навіть і відзначав в своїх картках, хто з ким був знаком

чи дружний.

З бібліографічної точки зору це повинно бути корисно, для мене ж виявилося просто успіхом,

оскільки стало першим поштовхом до знайомства і дружби з Ольгою Дмитрівною. Ймовірно,

знайомство з нею відбулося б і без «Книжкової шафи», але щось гумористичне було в цій першій

зустрічі, яка зблизила нас відразу.

...Я згадав прізвище жителя Гейдельберга Левіне, у якого бачив колекцію листів Тургенєва до

Поліни Віардо. Ціла коробка складених в хронологічному порядку листів. ...Коли я розповів про

це Венгерову, він підскочив.

– Ви говорите, що це факт? І ви говорите