Боровиковский Владимир [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

БОРОВИКОВСЬКИЙ Володимир Лукич

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Художник.

З козацької родини. Батько, Боровиковський Л., – іконописець. Небіж, Боровиковський Л., – поет, філолог, етнограф.

Народився 24 липня (4 серпня) 1757 р. в м. Миргороді Полтавської губернії Російської імперії

(нині – районний центр Полтавської області України)

Помер 6 (18) квітня 1825 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Похований в некрополі XVIII ст.

Навчався у батька, відомого українського іконописця Луки Боровика, у Д. Левицького,

австрійського художника І. Лампі-батька.

Служив у Миргородському полку (1774-1783), був радником Імператорської академії мистецтв (з

1802).

Академік Імператорської академії мистецтв (1795).

Лауреат премії Імператорської академії мистецтв (1797).

Займався церковним живописом: ікони «Христос», «Богоматір», іконостаси для Миргородського

Троїцького храму (1784), Борисоглібського собору в Торжку (1790–1792), Іосіфовського собору в

Могилеві (1793–1794), Казанського собору в Петербурзі (1804-1811), Покровської церкви с.

Романівка Чернігівської губернії (1814-1815), образи для церкви с. Арпачево Тверської губернії

(1791). Його роботи цього плану нині зберігаються в Музеї українського мистецтва (Київ),

Державній Третьяковській галереї (Москва), Музеї В. Тропініна і художників його часу (Москва), Державному руському музеї (Санкт-Петербург), обласній картинній галереї (Твер), інших

зібраннях.

Б. також здобув славу як портретист, започаткувавши нову сторінку в мистецтві. Основою

творчості стало глибоке розуміння «життя серця» і «світу почуттів». Працював художник як у

жанрі парадного, так і інтимного портрета. Його роботи талановито поєднують риси романтизму і

глибокий психологізм характерів, а декоративні витонченість – з замріяністю.

Найвідоміші портрети пера нашого земляка – полковника П. Руденка, князя О. Куракіна,

імператора Павла I, В. Капніста, Катерини II, Д. Трощинського, Є. Тьомкіної, сестер О. і В.

Гагаріних, Г. Державіна, торжківської селянки Христі, кріпаків М. Львова.

Єдиним вцілілим зразком його портретного малярства українського періоду є портрет кінця 1770-

х р. козака, пан-маршалка Новомосковського повіту, згодом полтавського бургомістра Павла

Руденка, зображеного на тлі збудованих його коштом Спаської церкви та пам’ятника на честь

Полтавської битви.

Б. на власні кошти відкрив у Петербурзі приватну школу живопису, де міг навчатися кожен

бажаючий.

З початком XIX ст. наш земляк вдарився в містику та окультні науки. Він став членом масонської

ложі «Помираючий сфінкс» (1802) та секти «Духовний союз» (1819-1824).

Серед друзів та близьких знайомих Б. – В. Капніст, І. Безбородько, О. Венеціанов, Г. Державін, М.

Львов, Є. Татаринова, М. Львов, Й. Лампі-батько, Д. Левицький, М. Рєпнін, Є. Оленіна, Ф.

Боровський та ін.

***

СВІТ – ПОЕТИЧНИЙ, з життєвого кредо В. Боровиковського

Схиляю голову перед поетичністю світу.

СТРАЖДАННЯ – ТІНЬ КОХАННЯ, вірш Я. Полонського, присвячений портрету М. Лопухіної

роботи В. Боровиковського

Она давно прошла, и нет уже тех глаз,

И той улыбки нет, что молча выражали

Страданье – тень любви, и мысли – тень печали,

Но красоту ее Боровиковский спас.

Так часть души ее от нас не улетела,

И будет этот взгляд и эта прелесть тела

К ней равнодушное потомство привлекать,

Уча его любить, страдать, прощать, молчать.

РОСІЙСЬКИЙ ЖИВОПИС ПОЧИНАВСЯ З УКРАЇНЦІВ, з резюме Д. Антоновича

Малярство Московщини XIX в. без українських майстрів являло б собою окремі уривки, окремі, іноді високоталановиті явища; але ледве чи далось би історію малярства XIX в. в Московщині

представити як одноцільний, природний процес, якби виключити з нього українських митців.

У кожному разі цей процес починається від українських великих митців XVIII в. і далі, на протязі

століття, українськими майстрами держиться.

ЗНЯВ МАСКУ З КАТЕРИНИ II, з книги Т. Ільїної «Російське мистецтво XVIII століття»

Портрет Катерини. Це й справді чудовий портрет, в якому Боровиковський постає великим і

першокласним майстром, самобутнім, тонко художником.

Ми пам’ятаємо незліченну кількість шаблонних, однаково-помпезних зображень Катерини в